Постанова № 33131679, 22.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2013 року № 826/12620/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління «Трансгідромеханізація»до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києвіпроскасування постанови встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Г.П. від 17 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно відкрив виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №716 від 09 липня 2012 року, так як останній не є виконавчим документом у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», вчинений з порушенням статей 88, 89, 91 Закону України «Про нотаріат» та пред'явлений до виконання з пропуском встановленого строку.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув; свого відношення до позову не висловив, лише надав належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження.

Суд, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов до наступних висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці у порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 18 цього Закону встановлені вимоги до виконавчих документів.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 09 липня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис №716, в якому пропонувалось звернути стягнення на: «Судно «Г-477», порт прописки - м. Київ, регістровий №2-000387, призначення тип - земснаряд для підводної розробки грунту, основний матеріал - сталь, габарити - довжина - 36,70 метрів, ширина - 9,22 метрів, осадка - 0,89 метрів, валова місткість 94,0 тон, побудований в 1989 року, в м. Цімлянськ, Росія, що належить на праві власності майновому поручителю відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління «Трансгідромеханізація», ідентифікаційний код юридичної особи 013859930, місцезнаходження за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 32». «… За рахунок коштів, отриманих від реалізації судна «Г-477», порт прописки - м. Київ, регістровий №2-000387, призначення тип - земснаряд для підводної розробки грунту, основний матеріал - сталь, габарити - довжина - 36,70 метрів, ширина - 9,22 метрів, осадка - 0,89 метрів, валова місткість 94,0 тон, побудований в 1989 року, в м. Цімлянськ, Росія» запропоновано «…задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «БМ «Банк» до боржника ВАТ «Спеціалізоване управління «Трансгідромеханізація» у розмірі «…що становить: 9 554 990 (дев'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень 18 копійок».

Відповідно до заяви АТ «БМ «Банк» про примусове виконання, поданої 15 липня 2013 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого напису №716 від 09 липня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП №38891336, про що винесено постанову від 17 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження.

Позивач в адміністративному позові та у судовому засіданні вказував на численні, на його думку, недоліки в оскаржуваній постанові.

Зокрема, позивач вказував на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №38891336 від 17 липня 2013 року боржником зазначено ВАТ «Спеціалізоване управління «Трансгідромеханізація», в той час, як позивач має організаційно-правову форму Публічного акціонерного товариства; резолютивна частина оскаржуваної постанови не відповідає, на думку позивача, викладеному у виконавчому написі №716 від 09 липня 2012 року.

Крім того, позивач звертав увагу на недодержання відповідачем вимог пункту 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Так, відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Стаття 89 Закону України «Про нотаріат» встановлює зміст виконавчого напису, які, на думку позивача, недодержані нотаріусом. Також, позивач зауважував, що «… виконавчий напис містить незаконну необґрунтовану пропозицію нотаріуса за рахунок коштів, отриманих за рахунок предмета іпотеки задовольнити вимоги Банку до ВАТ «СУ «Трансгідромеханізація» в розмірі 9 554 990, 18 грн. (прострочена заборгованість за кредитом, процентами, строкова заборгованість за комісіями, пеня). Зазначені суми є заборгованістю Позичальника, а не Іпотекодавця».

Позивач стверджує, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець мав перевірити додержання нотаріусом вимог статей 88, 89, 91 Закону України «Про нотаріат».

Викладені вище доводи позивача суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Дійсно, у постанові державного виконавця ВП №38891336 від 17 липня 2013 року в якості боржника зазначено ВАТ «Спеціалізоване управління «Трансгідромеханізація» з кодом ЄДРПОУ 01385930. Проте, організаційно-правова форма боржника у вигляді саме «ВАТ» зазначена і у виконавчому написі нотаріуса №716 від 09 липня 2012 року.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802, державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно, під час відкриття виконавчого провадження, змінювати організаційно-правову форму сторін виконавчого провадження.

Стосовно викладеного у резолютивній частині постанови ВП №38891336 від 17 липня 2013 року, то з урахуванням особливостей, встановлених для форми і змісту постанов державного виконавця та інших виконавчих документів, резолютивна частина постанови ВП №38891336 від 17 липня 2013 року відповідає викладеному у виконавчому написі нотаріуса №716 від 09 липня 2012 року.

Необгрунтованими суд також вважає твердження позивача з приводу обов'язку державного виконавця при відкритті виконавчого провадження здійснювати перевірку додержання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису №716 вимог статей 88, 89, 91 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець діє у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», який, в свою чергу, не наділяє державного виконавця повноваженнями перевіряти законність прийнятих іншими суб'єктами рішень, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами.

Окрім іншого, позивач вказував на порушення відповідачем норм статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме на відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, строк пред'явлення якого до виконання закінчився. Проте, таку думку позивача суд вважає помилковою.

Відповідно до частини 1 статті 25 даного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У виконавчому написі нотаріуса №716 від 09 липня 2012 року зазначено, що рішення про стягнення набирає законної (юридичної) сили з 09.07.2012 року. Виконавчий напис може бути пред'явлений до виконання протягом року з дня вчинення, а саме з 09.07.2012 року по 09.07.2013 року.

Дійсно, як вказує позивач, заява стягувача про відкриття виконавчого провадження подана останнім 15 липня 2013 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені випадки переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання (п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 2 цієї статті визначено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

З матеріалів виконавчого провадження №1321/5 вбачається, що виконавчий напис №716 від 09 липня 2012 року пред'являвся до виконання 17 липня 2012 року і державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пунту 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», про що міститься відмітка державного виконавця, скріплена печаткою, на звороті виконавчого напису №716 від 09 липня 2012 року.

Таким чином, з урахуванням норм статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», строк давності пред'явлення виконавчого напису №716 від 09 липня 2012 року до виконання станом на дату звернення стягувача (15 липня 2013 року) та дату відкриття виконавчого провадження (17 липня 2013 року) не закінчився.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови додержані вимоги чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління «Трансгідромеханізація» - відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.