Рішення № 33127010, 20.08.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" серпня 2013 р. Справа № 906/809/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Павлюк Д.В. - представник за довіреністю від 17.05.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (смт.Першотравенськ)

до Індивідуального підприємця Пустовойта Александра Александровича (м.Юбілейне, Московська область)

про стягнення 2394271,17 російських рублів.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням позивача, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України.

Відкрите акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" звернулось до господарського суду з позовом до Індивідуального підприємця Пустовойта Александра Александровича про стягнення 2394271,17 російських рублів заборгованості.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 25.06.2013р.

В засідання суду 25.06.2013р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвал суду не виконав. За таких обставин, враховуючи, також, клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України (а.с.37), ухвалою суду від 25.06.2013р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 20.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 20.08.2013р. про заміну позивача - Відкрите акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" на Публічне акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" у зв'язку із зміною найменування (а.с.44), а також заяву про зменшення позовних вимог від 20.08.2013р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 208427,17 російських рублів та судовий збір, а також повернути з Державного бюджету на рахунок позивача зайво сплачений судовий збір (а.с.67).

Стосовно заяви позивача від 20.08.2013р. про зміну позивача з ВАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" на ПАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" суд зазначає наступне.

Як вбачається з Статуту ПАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору", Публічне акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" засноване шляхом перетворення державного підприємства Першотравенського заводу електротехнічного фарфору у відкрите акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору". Публічне акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" є новим найменуванням ВАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (ідентифікаційний код 05756926).

Згідно із ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За наведених обставин, господарський суд вважає за необхідне замінити позивача - Відкрите акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" на Публічне акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору".

Щодо заяви позивача від 20.08.2013р. про зменшення позовних вимог господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням заяви від 20.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Також надав письмові пояснення щодо порядку розрахунків відповідача, довідку про стан заборгованості, акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.04.2013р., розрахунок заборгованості станом на 12.08.2013р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.43).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (продавець/позивач) та Індивідуальним підприємцем Пустовойтом Олександром Олександровичем (покупець/відповідач) укладено договір №2 про поставку керамічних основ до електротехнічних патронів серії Е40, Е27, та Е14 (а.с.11), за умовами якого продавець зобов'язався виготовляти та поставляти покупцю керамічні основи, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати вказану продукцію (п.1;2 договору).

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди №17 від 31.12.2011р. та №19 від 04.02.2013р. до договору №2 від 28.12.2004р. (а.с.12,13).

Позивачем у справі є юридична особа, яка створена за законодавством України, а відповідачем - індивідуальний підприємець, який зареєстрований відповідно до законодавства Російської Федерації.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно п.13 договору №2 від 28.12.2004р., в редакції додаткової угоди №19 від 04.02.2013р., всі спори які виникають по цьому договору, розглядаються господарським судом Житомирської області в порядку Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про міжнародне приватне право". Правом, що регулює даний договір є матеріальне право України. Мова судочинства - українська.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та положення зазначених законів, суд вважає правомірним звернення позивача до господарського суду Житомирської області, а даний спір підвідомчим та підсудним господарському суду Житомирської області.

Пунктом 6 додаткової угоди №19 від 04.02.2013р. до договору №2 від 28.12.2004р. сторони визначили, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється покупцем по мірі надходження грошей від споживачів в Російській Федерації. Кошти, які надійшли від російських споживачів мають бути перераховані продавцю протягом одного двох банківських днів. Оплата за поставлені керамічні частини патронів для ламп накалювання НИДЮ 724263032 та НИДЮ 724263034 здійснюється покупцем на протязі 2-х місяців з моменту розмитнення.

На виконання умов договору №2 від 28.12.2004р. позивач виготовив для відповідача замовлену продукцію. Факт розмитнення продукції на загальну суму 3580311,31 російських рублів підтверджується вантажно-митними деклараціями №101040001/2012/001483 від 21.09.2012р., №101040001/2012/001654 від 19.10.2012р., №101040001/2012/002021 від 29.12.2012р., рахунками-фактурами №27 від 21.09.2012р., №31 від 19.10.2012р., №35 від 19.12.2012р. та міжнародними товарно-транспортними накладними №0372358 від 21.09.2012р., №0372356 від 19.10.2012р., №576011 від 19.12.2012р. (а.с.15-27).

Однак, відповідач розрахунки за отриману продукцію провів лише частково, сплативши позивачу 1186040,14 російських рублів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 22.02.2013р. (а.с.77), за 25.02.2013р. (а.с.78), за 01.03.2013р. (а.с.79), за 19.03.2013р. (а.с.80,82), за 18.04.2013р. (а.с.81,83), за 22.05.2013р. (а.с.84). При цьому, судом враховуються пояснення представника позивача щодо порядку розрахунків відповідача від 20.08.2013р., згідно яких суми які вказані у банківських виписках подвоюються, оскільки відповідно до постанови №479 НБУ від 16.11.2012р. 50% надходжень підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидента (а.с.69-70).

Отже, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриману у період з 21.09.2012р. по 29.12.2012р. згідно договору №2 від 28.12.2004р. продукцію у розмірі 2394271,17 російських рублів (3580311,31 - 1186040,14).

Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 12.02.2013р. за №01/4 про погашення заборгованості (а.с.14), проте відповідач в повному обсязі розрахунок за отриману продукцію не провів.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2394271,17 російських рублів.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013р., 10.07.2013р. та 12.07.2013р. відповідачем здійснено часткове погашення заборгованість на суму 310000,00 російських рублів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 05.06.2013р. (а.с.85), за 10.07.2013р. (а.с.86) та за 12.07.2013р. (а.с.87).

Таким чином, на час розгляду справи, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриману у період з 21.09.2012р. по 29.12.2012р. згідно договору №2 від 28.12.2004р. продукцію у розмірі 2084271,17 російських рублів (3580311,31 - 1186040,14 - 310000,00).

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити продукцію, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами підписано змішаний договір, оскільки він містить елементи різних договорів - договору поставки та договору підряду.

Так, згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки умовами договору передбачено, що позивач виготовляє для відповідача керамічні основи до електротехнічних патронів серії Е40, Е27, та Е14, а потім поставляє їх відповідачу, - підписаний договір за своєю правовою природою є договором підряду та договором поставки.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 6 додаткової угоди №19 від 04.02.2013р. до договору №2 від 28.12.2004 року визначено, що оплата за поставлені керамічні частини патронів для ламп накалювання НИДЮ 724263032 та НИДЮ 724263034 здійснюється покупцем на протязі 2-х місяців з моменту розмитнення.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриману продукцію в сумі 2084271,17 не провів.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору №2 від 28.12.2004р. не провів в повному обсязі розрахунки з позивачем за поставлену згідно міжнародними товарно-транспортними накладними №0372358 від 21.09.2012р. (вантажно-митна декларація №101040001/2012/001483), №0372356 від 19.10.2012р. (вантажно-митна декларація №101040001/2012/001654), №576011 від 29.10.2012р. (вантажно-митна декларація №101040001/2012/002021) електротехнічну продукцію, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2084271,17 російських рублів заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 2084271,17 російських рублів заборгованості за поставлену продукцію.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним (п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення сплаченої суми судового збору. Згідно з ч.2 ст.7 вказаного Закону судовий збір повертається в частині переплаченої суми.

У зв'язку із зменшенням позивачем позовних вимог (заява про зменшення позовних вимог від 20.08.2013р.), судовий збір підлягав сплаті позивачем в сумі 10547,66грн. (2084271,17 російських рублів (сума заявлених позовних вимог відповідно до заяви про зменшення позовних вимог) х 0,25303грн. (офіційний курс НБУ станом на день сплати судового збору - 31.05.2013р.) х 2% = 10547,66грн.).

Таким чином, з підстав зменшення позивачем позовних вимог, позивачу з Державного бюджету України має бути повернуто частину судового збору, що його сплачено позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 31.05.2013р. №799, а саме судовий збір у розмірі 1595,14грн. (12142,80грн. (сума фактично сплаченого судового збору) - 10547,66грн. (сума судового збору, що підлягала сплаті у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог) = 1595,14грн.).

Решта судового збору у відповідності до вимог ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача у справі Відкрите акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" на Публічне акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору".

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Індивідуального підприємця Пустовойта Олександра Олександровича (141091, м.Юбілейне, Московська область, вул.Героїв курсантів, 9, кв.38, реєстраційний номер 304501836300342)

на користь Публічного акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт.Першотравенськ, вул.Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 05756926)

- 2084271,17 російських рублів;

- 10547,66грн. судового збору.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт.Першотравенськ, вул.Комсомольська, 1, код 05756926) з Державного бюджету України судовий збір згідно з платіжним дорученням від 31.05.2013р. №799 в розмірі 1595,14грн. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Оригінал платіжного доручення від 31.05.2013р. №799 знаходиться в матеріалах справи №906/809/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.08.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)