Постанова № 33126863, 16.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2013 року № 826/6494/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві про скасування Постанови ВП №36098281 від 01.04.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві, (надалі - відповідач), про скасування Постанови ВП №36098281 від 01.04.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята без достатніх на те підстав.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, письмових заперечень на позовну заяву не надавав.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Крайчинським С.С. 01.04.2013 р. у виконавчому провадженні №36098281 прийнято постанову про накладення штрафу на Інспекцію Державного архітектурного контролю у місті Києві.

Підставою для накладення штрафу є невиконання позивачем рішення Господарського суду міста Києва згідно наказу №5011-57/8176-2012, виданого 03.08.2012 р. у строк, який встановлено державним виконавцем.

Виконання вказаного вище рішення суду передбачало видачу ТОВ «Генерація» сертифікату про відповідність закінчених будівництвом об'єктів (нежитлові приміщення № 143, 144 (в літері А) по вул. Маршала Тимошенка, 7, у місті Києві) проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Відповідно до вимог статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №5011-57/8176-2012, виданого 03.08.2012 р., була прийнята 23.01.2013 р. та, згідно відмітки на супровідному листі від 23.01.2013 року № 512/2, була вручена Інспекції Державного архітектурного контролю в м. Києві 23.01.2012 року.

Вказаною постановою державним виконавцем було встановлено семиденний строк для добровільного виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва.

Як вбачається судом з наданого сертифікату серії КВ № 165130230636, останній виданий 23 січня 2013 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві ТОВ «Генерація». Цей сертифікат посвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (нежитлові приміщення № 143, 144 (в літері А) на вул. Маршала Тимошенка, 7, у місті Києві) проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації. Також згідно змісту вказаного сертифікату він виданий на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року у справі № 5011-57/8176-2012, постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2013 р. ВП №36098281.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві було підготовлено лист від 25.01.2013 року № 7/26-40/2501/05, яким повинен був повідомлятися заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про повне добровільне виконання вказаного вище рішення суду.

Проте жодних доказів відправлення на адресу відповідача або вручення йому вказаного листа з додатком у вигляді відповідного сертифікату позивачем суду не було надано.

У відповідності до ч.1. ст.75 Закону "Про виконавче провадження", ( №606-XIV від 21.04.1999, далі - Закон), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Частиною 1 ст.8 вказаного Закону встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно частини 5 ст.12 зазначеного Закону, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Аналіз вказаного дає підстави суду дійти висновку про наявність обов'язку у сторони виконавчого провадження письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове виконання рішення суду та обов'язку у державного виконавця перевірити виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Частиною першою ст. 89 вище вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом встановлено, що фактично позивачем виконано добровільно у строк, який було встановлено державним виконавцем, рішення Господарського суду міста Києва згідно наказу №5011-57/8176-2012, виданого 03.08.2012 р., про що свідчить досліджений судом сертифікат серії КВ №165130230636 від 23.01.2013 р., що не було спростовано відповідачем, то підстави для застосування штрафних санкцій до позивача відсутні.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваної Постанови про накладення штрафу ВП №36098281 від 01.04.2013 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити повністю.

2. Скасувати Постанову про накладення штрафу ВП №36098281 від 01.04.2013 р., прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С.С.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко