Постанова № 33125908, 21.08.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1938/13-a

21 серпня 2013 року

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мірінович У.А.

при секретарі судового засідання Колісник Н.В.,

за участі:

представників позивача: Мартищук Л.П., Голуб М.П.,

представника відповідача: Ясінського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" до першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського МУЮ про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" звернулося до суду з адміністративним позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30 травня 2013 року ВП № 17882316.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі виконавчого листа № 2-а-10/1970 виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 03.03.2010 року відповідачем 09.03.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 17882316 про стягнення з Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" боргу в сумі 236740,72 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі.

30.05.2013 року відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 23674,07 грн., яка на думку позивача є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, рішення суду виконувалось боржником добровільно з дотриманням термінів встановлених ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду про розстрочку виконання рішення від 29.03.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, з мотивів викладених у позовній заяві та просить задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, свою позицію виклав у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21 серпня 2013 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-а-289/10/1970 виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 03.03.2010 року відповідачем 09.03.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 17882316 про стягнення з Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" боргу в сумі 236740,72 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі та надано боржнику строк для добровільного виконання вищевказаної постанови до 16.03.2010 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року розстрочено виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року по адміністративній справі №2-а-289/10/1970 за позовом прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" про стягнення заборгованості по страхових внесках в сумі 236740,72 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі терміном на 36 місяців зі сплатою частками в сумі 6577,00 грн. кожного місяця до повного погашення боргу.

22.03.2013 року Першим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції отримано лист від управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі за вих. №11657/04 від 19.03.2013, яким стягувач у виконавчому провадженні № 17882316 повідомив, що боржником - Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" погашена заборгованість в сумі 236740,72грн. згідно виконавчого листа №2-а-289/10/1970 від 03.03.2010р.

Згідно довідки від 15.08.2013р. позивачем з урахуванням та у відповідності до ухвал Тернопільського окружного адміністративного суду про розстрочення виконання судового рішення № 2-а-289/10/1970 від 29.03.2010 року та № 2-а-3481/10/1970 від 29.03.2010 року здійснювалось щомісячне перерахування коштів у сумі 16154,00 грн. з квітня 2010 року по грудень 2012 року включно, та у січня 2013 року у сумі 64417,98 грн. на рахунок управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, як погашення заборгованості згідно двох виконавчих листів № 2-а-289/10/1970 та № 2-а-3481/10/1970.

30.05.2013 року державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 23674,07 грн. за невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку в семиденний строк.

31.05.2013 року державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-289/10/1970 виданого 03.03.2010 року.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 17 Закону № 606, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Можливість розстрочення рішення суду в адміністративній справі у вищевказаному порядку та з аналогічних підстав передбачено нормою ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно даної норми, суд в разі розстрочення судового рішення постановляє ухвалу, яка згідно ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, в разі набрання нею законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" від 26.06.2013 року № 5-рп/2013, в розрізі положень ст.ст. 116, 121 Господарського процесуального кодексу України та статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», конституційний суд зазначив, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Крім того, розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, з системного аналізу вище наведених норм Закону №606, рішення Конституційного суду України у справі № 1-7/2013, можна дійти висновку, що з моменту набрання законної сили ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року про розстрочення виконання постанови цього суду від 09.02.2010 року у справі № 2а-289/10/1970, примусове виконання якої здійснюється першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 09.03.2010 року, відповідачем у зазначеному виконавчому провадженні мала бути взята до обов'язкового виконання вказана ухвалу суду, оскільки нею змінено строки виконання постанови суду та розмір разової суми, що підлягає примусовому стягненню шляхом розстрочення виконання помісячно рівними частинами по 6577,80 грн. на 36 місяців.

Таким чином, враховуючи надані позивачем та не спростовані відповідачем докази на підтвердження самостійної сплати боржником у строки та в розмірі встановлені ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року (про розстрочення виконання постанови) заборгованості перед Пенсійним фондом України в місті Тернополі, суд приходить висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.05.2013 року не існувало простроченого обов'язку позивача (як боржника у виконавчому проваджені) щодо сплати боргу на виконання судового рішення, а в державної виконавчої служби права на стягнення цього боргу у примусовому порядку.

За наведеного, суд приходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала до стягнення згідно виконавчого листа №2-а-289 виданого 03.03.2013р.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що оскільки судове рішення про розстрочення виконання постанови суду було прийняте після закінчення строку встановленого для добровільного виконання - 29.03.2013 року, і відповідно наявність такого рішення про розстрочку не спростовує факт невиконання позивачем виконавчого листа №2-а-289 виданого 03.03.2013р. у строк до 16.03.2013р., то такі твердження суд оцінює критично з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з ухвали Тернопільського окружного суду від 29 березня 2013 року по справі № 2-а-289/10/1970, Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" звернулось до суду з заявою про розстрочення виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року по справі № 2-а-289/10/1970 - 17.02.2010, а постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-а- 289 від 03.03.2010 винесена відповідачем - 09.03.2010, тобто, уже після звернення позивача до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Крім того, відповідачем не надано, та судом не здобуто доказів, які б свідчили, що державний виконавець пересвідчився, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 Закону (у відповідності до вимог ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції станом на 16.02.2010р., а саме в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження).

Також, як визнано представником відповідача у справі, та не заперечувалось позивачем у справі, відповідачем у період з 16.03.2010 і по даний час не вичинялись жодні дії щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-289 від 03.03.2010 державним підприємством "Тернопільське лісове господарство".

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" є обґрунтовані, та такі, що підлягають до задоволення шляхом скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30 травня 2013 р. ВП №17882316.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Постанову державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 30 травня 2013 р. ВП №17882316, - скасувати.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» суму сплаченого судового збору в розмірі 236 (двісті тридцять шість) гривень 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.