Рішення № 33125635, 11.07.2013, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4337/13-ц

Провадження №2/442/1512/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 липня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

при секретарі - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 як солідарного із ОСОБА_1 боржника та ОСОБА_3 як солідарного із ОСОБА_1 боржника на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором № 3.22096 від 27.06.2008 року гривневий еквівалент якої за курсом НБУ на дату Розрахунку заборгованості становить 261044,01 гривень; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «ПроКредит Банк» судовий збір в розмірі 2610,44 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.06.2008 року між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3.22096, згідно якого Банк зобов'язався відкрити надати ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 50000 грн., терміном на 36 місяців зі сплатою 28% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором було укладено Договір Поруки №3.22096-ДП1 від 18.07.2008р., поручителем за яким виступає ОСОБА_4, та Договір поруки №3.22096-ДП2 від 26.05.2010р., поручителем за яким виступає ОСОБА_3.

Умови договору порушені позичальником ОСОБА_1, зобовґязання не виконується, кредит не повертається, чим завдано матеріальної шкоди Банку. В звґязку з чим ПАТ «ПроКредит банк» змушене звернутися до суду.

Представник позивача Грицик Наталія Василівна в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Не заперечує щодо прийняття заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, причин своєї неявки не повідомили, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду (через оголошення в пресі), а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів, ухвалити у справі заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.

Згідно ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Беручи до уваги вищенаведене, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Небажання відповідачів надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право обмежитися доказами, які маються в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 27.06.2008 року між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3.22096, згідно якого Банк зобов'язався відкрити надати ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 50000 грн., терміном на 36 місяців зі сплатою 28% річних.

Укладаючи Кредитний договір та вступаючи у кредитні правовідносини, сторони погодилися, що їх правовідносини будуть регламентуватися наступними нормами: ст.. 1049 ЦК України, якою передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі...) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 як позичальник зобов'язувалася здійснювати своєчасне погашення усіх, виданих на підставі Кредитного договору кредитів, сплачувати відсотки та усі інші, передбачені договорами платежі, у визначеному ними порядку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - відповідно до ст. 526 ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредит завжди видається на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, а ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання (у тому числі сплачувати проценти) припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти за весь час користування кредитом, у тому числі - за весь час прострочення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п. 2 ст. 551 ЦК( України).

П. 4.1.1 Кредитного договору передбачено: «У разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно Графіку, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 (три) банківські дні, ... Кредитор набуває право вимагати дострокового погашення Кредиту та інших нарахувань за ним».

п. 3.4 Кредитного договору передбачено - «Позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення Вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі». Кредитор у своїх Вимогах датою дострокового погашення вказав 07.10.2010р., тому повне погашення кредиту мало відбутися не пізніше 07.10.2010р.

Відповідач не виконав вимог Банку, і до цього часу зобов'язання, які є предметом цього позову залишаються невиконаними.

Водночас п. 2.2 Кредитного договору передбачено, що «в разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється у розмірі 0,5 відсотка, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.»

Враховуючи все вищенаведене у відповідача утворився та існує перед Банком борг за Кредитними договорами, розмір, структура і порядок обчислення якого вказано у Розрахунку заборгованості, що є додатком до цього позову.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором було укладено Договір Поруки №3.22096-ДП1 від 18.07.2008р., поручителем за яким виступає ОСОБА_4, та Договір поруки №3.22096-ДП2 від 26.05.2010р. поручителем за яким виступає ОСОБА_3. Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Укладеними договорами поруки, які забезпечують виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед АТ «ПроКредит Банк» не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителів, а отже ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед АТ «ПроКредит Банк» як солідарні із ОСОБА_1 боржники.

19.03.2009р. Залізничним районним судом м.Львова було винесено судовий наказ, за яким заяву АТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено повністю та вирішено стягнути із відповідачів 47135,05 грн., які складаються із: 44882,15 грн. - капітал кредиту; 2134,02 грн. - відсотки по графіку; 67,67 грн. - відсотки за фактичне користування кредитними коштами та 51,21 грн. - пеня.

Станом на 10 червня 2013р. заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена.

Кредит завжди видається на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Керуючись цим, з 05.12.2009р. (дата складання розрахунку) по сьогодні Банком було донараховано відсотки за користування кредитними коштам у сумі 31256,77 грн.

Станом на 30.05.2009р. сума пені становить 280150,25 грн., різниця, що підлягає до стягнення із відповідачів становить 229787,24 грн

Вищевикладені норми цивільного законодавства, а також умови договору між сторонами, які відповідають їм, дають суду законні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути понесені Банком судові витрати, що підтверджуються платіжними дорученнями.

На підставі ст. 525, 526, 554, 589, 610-612, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_2) як солідарного із ОСОБА_1 боржника та ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_3) як солідарного із ОСОБА_1 боржника на користь АТ «ПроКредит Банк» (рахунок № 290900003.980 у АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за кредитним договором № 3.22096 від 27.06.2008 року в сумі 261044 (двісті шістдесят одна тисяча сорок чотири) гривні 01 (одна) копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_3) на користь АТ «ПроКредит Банк» судовий збір в розмірі 2610,44 грн

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.

Суддя: Крамар О.В