Рішення № 33124797 від 07.08.2013 , Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14097/13 07.08.13

за позовом: Національного банку України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032106

до відповідача: Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Сидоренко Д.В. - по дов.

від відповідача: Гриценюк А.С. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Національний банк України, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд для виготовлення та зберігання грошей, загальною площею 164 420,3 кв.м, до складу якого входять:

будівлі та споруди за адресою: м.Київ, вул.Пухівська, 7;

1. корпус №5 складальний (літ.А), площею 25 011,40 кв.м;

2. корпус №6 їдальня (літ.Б), площею 3176,40 кв.м;

3. виробничий корпус БФЗ (літ.Ж), площею 9652,10 кв.м;

4. корпус №7 виробничий (літ.З), площею 10 849,20 кв.м;

5. споруда БФ18 РП, ТП (літ.Ф), площею 232,50 кв.м;

6. споруда БФ19 склад сантехнічних виробів (літ.Х), площею 200,30 кв.м;

7. корпус №37 пожежне депо (літ.Ц), площею 1533,40 кв.м;

8. споруда №34 склад масел, фарб, хімікатів (літ.Ч), площею 561,80 кв.м;

9. корпус №42 КПП №4 (промзони) (літ.Ш), площею 724,60 кв.м;

10. адмінпобутовий корпус №8 (літ.Щ), площею 2063,10 кв.м;

11. інженерний корпус №18 (літ.Ю), площею 1524,80 кв.м;

12. корпус №19 Пральня (літ.Я), площею 919,70 кв.м;

13. споруда №33Б Холодний склад-модуль (літ.А1), площею 1362,80 кв.м;

14. виробничий корпус БФ1 (літ.В), площею 7853,80 кв.м;

15. виробничий корпус БФ27 (літ.Г), площею 7702,40 кв.м;

16. виробничий корпус БФ2 (літ.Д), площею 9735,70 кв.м;

17. адмінкорпус БФ6 (літ.Є), площею 2009,10 кв.м;

18. адміністративно-лабораторний корпус №14/2 (літ.І), площею 6001,70 кв.м;

19. корпус караульної служби БФ24 (літ.К), площею 1672,60 кв.м;

20. транспортна галерея №1 БФ22 (літ.Л), площею 168,00 кв.м;

21. транспортна галерея №2 БФ28 (літ.М), площею 167,20 кв.м;

22. адмінпобутовий корпус БФ4 (літ.Н), площею 1912,50 кв.м;

23. адмінпобутовий корпус БФ20 (літ.О), площею 1866,10 кв.м;

24. прохідна БФ23 - КПП №1 (літ.П), площею 365,20 кв.м;

25. корпус №20 енергоблок (літ.Р), площею 5647,60 кв.м;

26. інструментальний корпус №55А (літ.С), площею 3135,60 кв.м;

27. склад балонів БФ25 (літ.Т), площею 66,20 кв.м;

28. склад ПММ БФ31 склад аварійного запасу палива (літ.У), площею 269,50 кв.м;

29. побутовий корпус №55Б (літ.С1), площею 1037,10 кв.м;

30. корпус №14 виробничий (літ.2А), площею 4453,40 кв.м;

31. корпус №62 склад металу для монетного виробництва (літ.2Б), площею 2009,40 кв.м;

32. корпус №14/3 побутовий (літ.2В), площею 2055,50 кв.м;

33. споруда №17 сховище ЦО (літ.2Г), площею 2111,70 кв.м;

34. споруда №17/а склад заготовок (літ.2Д), площею 1778,30 кв.м;

35. споруда №36А котельня (літ.2Е), площею 2181,60 кв.м;

36. споруда №43/4 (південні ворота - КПП) (літ.2Є), площею 15,60 кв.м:

37. адміністративний корпус №43 (літ.2Ж), площею 1123,90 кв.м;

38. споруда №43/1 склади (літ.2З), площею 281,50 кв.м;

39. корпус №41 склад (літ.2И), площею 490,20 кв.м;

40. споруда №14/1 КПП №3 (літ.2І), площею 25,80 кв.м;

41. споруда №40/1 будівля розподільчих пристроїв (ЗРУ) (літ.2Й), площею 271,30 кв.м;

42. споруда №24 хлораторна технічного водопостачання (літ.2К), площею 253,40 кв.м;

43. споруда №29А станція очищення виробничої води з насосною станцією ІІ підняття (літ.2Л), площею 401,60 кв.м;

44. споруда №29Г камера переключення двох ємностей (блоки повільних фільтрів) (літ.2М), площею 163,20 кв.м;

45. споруда ЦХ37 КПП №2 (літ.2Н), площею 397,70 кв.м;

46. споруда П-1 павільйон №1 (літ.2О), площею 63,90 кв.м;

47. споруда П-2 павільйон №2 (літ.2П), площею 5,10 кв.м;

48. споруда П-3 павільйон №3 (літ.2Р), площею 14,00 кв.м;

49. споруда П-4 павільйон №4 (літ.2С), площею 19,60 кв.м;

50. споруда П-5 павільйон №5 (літ.2Т), площею 17,80 кв.м;

51. споруда П-6 павільйон №6 (літ.2У), площею 14,70 кв.м;

52. споруда №36Б димова труба (літ.2Ф), площею 50,20 кв.м;

53. споруда БФ30 бойлерна (літ.2Х), площею 77,70 кв.м;

54. споруда №36С насосна станція перекачування побутових стоків (літ.2Ц), площею 32,30 кв.м;

55. споруда №36Д мазутонасосна (літ.2Ч), площею 206,80 кв.м;

56. споруда №36В будівля водо підігрівної установки (літ.2Ш), площею 86,50 кв.м;

57. споруда №25А артсвердловина (літ.2Щ), площею 22,20 кв.м;

58. споруда №25Б артсвердловина (літ.2Ю), площею 22,20 кв.м;

59. споруда №40 ГПП 110/10Кв (літ.3А), площею 275,00 кв.м;

60. споруда №45 очисні споруди дощових стоків (літ.3Б), площею 153,70 кв.м;

61. корпус №37Б тепло-димова камера (літ.3В), площею 170,50 кв.м;

62. корпус №20/1 склад дизпалива (літ.3Г), площею 93,70 кв.м;

63. споруда №30 насосна станція повторного використання води (літ.3Д), площею 27,40 кв.м;

64. будівля Б-1 будка охорони №1 (літ.3Є), площею 4,60 кв.м;

65. будівля Б-2 будка охорони №2 (літ.3Е), площею 4,60 кв.м;

66. будівля Б-3 будка охорони №3 (літ.3Ж), площею 2,30 кв.м;

67. будівля Б-4 будка охорони №4 (літ.3З), площею 2,30 кв.м;

68. будівля Б-5 будка охорони №5 (літ.3І), площею 2,30 кв.м;

69. будівля Б-6 будка охорони №6 (літ.3И), площею 2,30 кв.м;

70. будівля Б-7 будка охорони №7 (літ.3Й), площею 2,30 кв.м;

71. будівля Б-8 будка охорони №8 (літ.3К), площею 2,30 кв.м;

72. будівля Б-9 будка охорони №9 (літ.3Л), площею 2,30 кв.м;

73. будівля Б-10 будка охорони №10 (літ.3М), площею 2,30 кв.м;

74. будівля Б-11 будка охорони №11 (літ.3Н), площею 2,30 кв.м;

75. будівля Б-12 будка охорони №12 (літ.3О), площею 2,30 кв.м;

76. будівля Б-13 будка охорони №13 (літ.3П), площею 2,30 кв.м;

77. будівля Б-14 будка охорони №14 (літ.3Р), площею 2,30 кв.м;

78. будівля Б-15 будка охорони №15 (літ.3С), площею 2,30 кв.м;

79. будівля Б-16 будка охорони №16 (літ.3Т), площею 2,30 кв.м;

80. будівля Б-17 будка охорони №17 (літ.3У), площею 2,30 кв.м;

81. споруда №36Г насосна водяного розчину солі (літ.3Ф), площею 18,00 кв.м;

підземні споруди:

82. споруда №36Н бункер зберігання солі (літ.3Х), площею 113,80 кв.м;

83. споруда №21 градирня (літ.3Ц), площею 631,60 кв.м;

84. споруда №7/1 газифіккаторна станція азоту (літ.VII);

85. споруда №7/2 балонна рампа кисню (літ.Х);

86. споруда №27А резервуар госппротипожежного водопроводу (літ.IV);

87. споруда №27Б резервуар госппротипожежного водопроводу (літ.IV);

88. споруда №28А резервуар чистої води технічного водопостачання (літ.V);

89. споруда №28Б резервуар чистої води технічного водопостачання (літ.V);

90. споруда №36Ж очисні споруди (літ.XVI);

91. споруда №36К резервуар мазуту (літ.І);

92. споруда №36Л резервуар мазуту (літ.ІІ);

93. споруда №36М резервуар мазуту (літ.ІІІ);

94. споруда №20/1 склад палива (літ.XVII);

95. споруда №20/2 ємкість охолодженої води (літ.VIII);

96. споруда №20/3 ємкість зворотної води (літ.ІХ);

97. споруда 20/4 резервуар-відстійник (літ.ХІІІ);

98. споруда 20/5 резервуар для води (літ.ХІV);

99. споруди №29Б блоки повільних фільтрів (літ.ХІ);

100. споруди №29В блоки повільних фільтрів (літ.ХІІ);

101. споруда №55А/1 станція азоту (літ.VI);

102. споруда №61 склад аварійного запасу паливу (літ.XV);

103. резервуар аварійного запасу води (літ.XVІІІ);

104. корпус (літ.А), площею 31 410,3 кв.м;

105. корпус №42-А (літ.Г), площею 733,9 кв.м;

106. склад №3 (літ.Б), площею 927,0 кв.м;

107. склад при обчислювальному центрі №4 (літ.В), площею 616,4 кв.м;

108. адміністративний корпус (літ.А), площею 3135,8 кв.м,

за державою з перебуванням майна в повному господарському віданні Національного банку України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Національний банк України відкрито та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном з червня 1994р. без правоустановчих документів, що свідчить про наявність підстав для визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, що надійшов до суду 07.08.2013р., проти задоволення позову заперечив та зазначив, що наявність у позивача певного юридичного титулу на спірне майно виключає можливість застосування приписів ст.344 Цивільного кодексу України. Крім того, за твердженням відповідача, право власності набувається за рішенням уповноважених органів, а господарський суд не може привласнювати їх компетенцію.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.08.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України).

При цьому, за змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України:

- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.;

- правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі, нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, відлік строків, про які йдеться в ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, зокрема, 10-річного, у такому разі починається з 01.01.2001р.

Крім того, слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наразі, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи зміст вказаних статей та ст.344 Цивільного кодексу України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

За приписами ч.2 ст.4 Закону України «Про національний банк України» Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

В період, коли, за твердженням позивача, ним було отримано у володіння спірне нерухоме майно, відносини з приводу набуття права власності регулювались Цивільним кодексом УРСР 1963р. та Законом України «Про власність».

Статтею 86 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 04.02.1994р. було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.1994р. Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України «Мінмашпром України» було винесено наказ №742 щодо підготовки та організації передачі заводу «Азмаз» з відання Мінмашпрому до відання Національного банку України.

Наказом №98 від 29.06.1994р. Національного банку України було доручено комісії Національного банку України прийняти на баланс завод «Азмаз».

Згідно з актом б/н від 08.07.1994р. передачі та прийняття майна на баланс Національного банку України було передано майно заводу «Алмаз», у тому числи, і основні фонди підприємства.

18.07.1994р. головою правління Національного банку України прийнято наказ №112 «Про прийняття на баланс Національного банку заводу «Алмаз».

Відповідно до постанови №157 від 28.09.1994р. Правління Національного банку України вирішено створити з 01.10.1994р. Банкнотно-монетний двір Національного банку України шляхом реорганізації (злиття) Банкнотної фабрики, Центрального сховища, технічної дирекції Монетного двору, усіх споруд і незавершеного виробництва, об'єктів соціального призначення заводу «Алмаз».

На виконання розпорядження №1544 від 30.09.1996р. Київської міської державної адміністрації позивачу був виданий державний акт серії ІІ-КВ №004563 від 16.01.1997р. на право постійного користування землею, площею 45.1452 га, для розміщення потужностей під виробництво та зберігання грошей по вул.Сабурова, 2 у Ватутніському районі м.Києва.

При цьому, зі змісту наявного в матеріалах справи листа вих.№34 від 01.06.1994р. Виробничого об'єднання «Завод Арсенал», а саме графічного додатку до нього, та плану земельної ділянки, який додається до акту серії ІІ-КВ №004563 від 16.01.1997р. на право постійного користування землею, вбачається, що спірні будівлі та споруди розміщені саме на вказаній земельній ділянці.

Розпорядженням №792 від 10.07.2008р. з метою впорядкування поштових адрес будівель структурних підрозділів Національного банку України Банкнотно-монетному двору було присвоєно адресу - м.Київ, вул.Пухівська, 7, Центральному сховищу - м.Київ, вул.Пухівська, 7-А, Державній скарбниці України - м.Київ, вул.Пухівська, 9.

З матеріалів справи вбачається, що станом на теперішній час спірне нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Пухівська, 7, знаходиться на балансі Державної скарбниці України, Центрального сховища та Державної скарбниці України, що підтверджується відповідними довідками.

Разом з цим, відповідно до п.9 листа №01-8/98 від 31.01.2001р. Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що акти передачі майна, а також факт перебування спірного майна на балансі структурних підрозділів Національного банку України не свідчать про наявність у позивача речового права на таке майно.

Таким чином, судом було встановлено, що за своїм юридичним статусом спірні будівлі та споруди є чужим майном по відношенню до позивача. Позивач не набув у встановленому законом порядку прав на таке майно, а лише прийняв його у володіння.

Викладене свідчить, що володіння позивачем спірним нерухомим майном є безтитульним, тобто, таким, що не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності (титули), внаслідок чого до спірних відносин можливе застосування ст.344 Цивільного кодексу України.

З огляду на обставини, за яких Національний банк України заволодів майном, вбачається, що таке заволодіння є добросовісним. У господарського суду відсутні підстави вважати, що приміщення, будівлі та споруди були зайняті позивачем всупереч волі їх попереднього власника.

З моменту прийняття спірного майна на баланс у 1994р. та по теперішній час Національний банк України безперервно та відкрито використовує об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Пухівська, 7.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, безперервність володіння майном Національним банком України підтверджується з 2002р., що узгоджується зі змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України стосовно того, що правила про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (01.01.2004р.).

Зокрема, в матеріалах справи наявні відповідні договори на послуги водопостачання та водовідведення, договори на постачання електричної енергії, договори на постачання природного газу, які було укладено позивачем з виконавцями послуг з метою обслуговування нерухомого майна, з приводу якого заявлено даний позов, а також копії платіжних доручень з оплати наданих послуги за вказаними вище договорами.

В підтвердження факту відкритого та безперервного володіння майном у вказаний період позивачем було представлено суду наказ №34 від 19.02.2003р. Національного банку України «Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом першого пускового комплексу Монетного двору Національного банку України».

Також в матеріалах справи наявні копії технічних паспортів на спірні будівлі, які були виготовлені Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна» на замовлення позивача, та копії відповідних паспортів технічного стану будівель.

За таких обставин, за висновками суду, представленими позивачем документами підтверджується відкритість та безперервність володіння Національним банком України в період з 2002р. по 2013р. будівлями та спорудами, у тому числі, підземними, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Пухівська, 7.

Посилання відповідача на відсутність у суду повноважень приймати рішення, що віднесені до компетенції інших органів державної влади, господарський суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень ч.2 ст.16 вказаного Кодекс України одним із способів захисту порушеного права є визнання права.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.ч.1, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням від 09.07.2002р. Конституційного Суду України визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, за висновками суду, приймаючи рішення у даній справі, господарський суд не порушує компетенції інших органів державної влади, а напроти, виконує свої повноваження зі здійснення правосуддя шляхом застосування передбаченого законом способу захисту порушеного права у формі визнання права.

Господарський суд зазначає, що позов у даній справі було заявлено Національним банком України саме на підставі ст.344 Цивільного кодексу України.

Застосування судом у даному випадку способу захисту у вигляді визнання права безпосередньо кореспондується зі змістом вказаної статті Цивільного кодексу, яку було застосовано судом та відповідно до ч.4 якої право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Викладеним також спростовуються твердження відповідача про неможливість розгляду справи з огляду на відсутність порушеного права позивача.

За змістом ч.5 ст.22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу (ч.1 ст.141 Господарського кодексу України).

Як зазначалось, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України правом господарського відання є речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом усіх обставин, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю, з огляду на висновки суду про можливість застосування до спірних правовідносин ст.344 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання за набувальною давністю за державою права власності на будівлі та споруди, у тому числі, підземні, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Пухівська, 7, з закріпленням майна на праві господарського відання за Національним банком України.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що господарським судом не було встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідача, а також враховуючи, що ст.344 Цивільного кодексу України прямо передбачає необхідність звернення до суду для набуття права власності на майно за набувальною давністю, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 68 820 грн. підлягає залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Національного банку України, м.Київ до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ про визнання права власності.

Визнати за набувальною давністю право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд для виготовлення та зберігання грошей, загальною площею 164 420,3 кв.м, до складу якого входять:

будівлі та споруди за адресою: м.Київ, вул.Пухівська, 7: