Постанова № 33124344, 12.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року (09 год. 30 хв.)Справа № 808/5567/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ТВЦ «Україна»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000662214/5006 від 31.05.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ТВЦ «Україна» ( далі - позивач, або ПАТ «ТВЦ «Україна») до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби ( далі - відповідач, або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якій просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000662214/5006 від 31.05.2013 року.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 12.08.2013 не з'явився, - про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання, призначене на 12.08.2013 з'явився представник відповідача Сонгулія Валерія Вахтангівна. Через канцелярію суду було надано письмові заперечення на позов, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності потреби заслуховування свідків або експертів, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ДПІ в Орджонікідзевському районі було проведено документальну позапланову перевірку позивача на підставі перевірки був складений акт № 103/221421/0155952 від 29.04.2013 року.

Перевіркою були встановлені порушення діючого законодавства, а саме пункту 14.1.36, пункту 14.1.181 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.11 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», які полягають в завищенні податкового кредиту за жовтень 2012 року у сумі 13922 грн., який сформований від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-ДСК» (далі - ТОВ «Союз-ДСК»), що призвело до заниження суми ПДВ (далі - ПДВ),, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (розділ 25 податкової Декларації з ПДВ) за жовтень 2012 року у сумі 13922 грн.

07.06.2013 року ПАТ «ТВЦ «Україна» отримало від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення - рішення № 0000662214/5006 від 31.05.2013 року.

Вищевказаним Рішенням ДПІ зобов'язано ПАТ «ТВЦ «Україна» сплатити грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 17402,50 грн., з яких 13922 грн. основного платежу, 3480,5 грн. штрафних санкцій.

Як встановлено матеріалами справи, між ПАТ «ТВЦ «Україна» та ТОВ «Союз-ДСК» було укладено договір підряду № 20-08-01 від 20.08.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Союз-ДСК» (підрядник) у рамках договірної вартості виконує власними силами та допоміжними силами та засобами капітальний ремонт крівлі оптово-роздрібного магазину за адресою: вул. Брянська, 8. Вартість робіт - 272530,37 грн., у тому числі ПДВ-45421,67 грн.

15.10.2012 року ПАТ ТВЦ «Україна» з ТОВ «Союз - ДСК» було укладено договір підряду № 15-10-01, відповідно до умов якого ТОВ «Союз - ДСК» (підрядник) у рамках договірної вартості виконує власними силами та допоміжними силами та засобами ремонт шахти ліфту центральної будівлі ТЦ «Україна». Вартість робіт склала 10681,75 грн. в т.ч. ПДВ - 1780,29 грн.

Умови вказаних договорів були виконані у повному обсязі у жовтні 2013 року, кошти сплачені.

Так, згідно Договору підряду № 20-08-01 від 20.08.2012 року у жовтні 2012 року складено наступні первинні документи: податкова накладна № 105 від 03.10.2012 року на суму 72850,37 грн. у тому числі ПДВ 12141, 73 грн.; акт приймання виконаних робіт № Кб-2 від жовтня 2012 року на суму 272530,37 у тому числі ПДВ 45421,73 грн.; розрахунки згідно вказаного договору проводилися в безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення від 08.10.2012 року на суму 72850,37 грн.

Згідно Договору підряду № 15-10-01 від 15.10.2012 року у жовтні 2012 року складено наступні первинні документи: податкова накладна № 115 від 29.10.2012 року на суму 10681,75 грн. у т.ч. ПДВ 1780,29 грн.; акт приймання виконаних робіт Форма № 4 від жовтня 2012 року на суму 10681,75 грн. у тому числі ПДВ 1780,29 грн.; розрахунки згідно вказаного договору проводилися в безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення від 29.10.2012 року на суму 10681,75 грн.

Суми ПДВ по вказаних податкових накладних включені до податкового кредиту відповідно до норм діючого законодавства.

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в акті перевірки № 103/221421/0155952 від 29.04.2013 року зазначає, що вищезазначені операції не мали реального товарного характеру, не підтверджено сплату податкового зобов'язання постачальниками: товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Також відповідач зазначає, що ПАТ ТВЦ «Україна», є «вигодонабувачем», тобто здійснює облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру, ухилення від сплати податків (сторінка 10 акту перевірки).

ПАТ «ТВЦ «Україна» вважає, що дії відповідача по нарахуванню суми основного платежу та штрафних санкцій по ПДВ за період жовтня 2012 року є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення № 0000662214/5006 від 31.05.2013 року має бути визнано протиправним та скасоване у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням, об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням, і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим, цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу Україн (далі - ЦК України), платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 ПК України денною виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої. - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а у разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником, податку.

Відповідно до пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум. податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 2, статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені юго складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На вимогу податкового органу ПАТ «ТВЦ «Україна» було надано первинну документацію підприємства стосовно взаємовідносин з ТОВ «Союз-ДСК» у періоді, що перевірявся: податкові накладні, акти виконаних робіт, докази сплати за виконану роботу. Вказані первинні документи знайшли своє відображення в акті перевірки.

Крім того, за результатами проведеної перевірки відповідачем не було встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та у податковому обліку.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання па дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які у силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, вищезазначені первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб, тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як у бухгалтерському, так і у податковому обліку.

Таким чином суд приходить до висновку, що ПАТ ТВЦ «Україна» виконало вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразило у даних податкового обліку операції з ТОВ «Союз-ДСК».

Єдиним доказом неправомірності включення ПАТ «ТВЦ «Україна» до складу податкового кредиту сум за жовтень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Союз-ДСК», є Акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 23.01.2013 року № 65/22-12/36097712 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Союз-ДСК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненій господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-СТІЛІМПЕКС» за жовтень 2012 року».

У зазначеному акті Жовтневої ДПІ, зокрема зазначено, що співробітниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі у ході відпрацювання ТОВ «Союз-ДСК» здійснено вихід на податкову адресу підприємства та «встановлено відсутність посадових осіб платника за податковою адресою».

Також у вказаному акті зазначено, що «засновником ТОВ «СОЮЗ-ДСК» є ОСОБА_2, який з ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться померлим.

Підприємством ТОВ «Союз-ДСК» жодних первинних документів щодо фінансово - господарської діяльності за жовтень 2012 року станом на 23.01.2013 року до перевірки не надано, а також у ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради та ТОВ «ЮГ-СТІЛІМПЕКС» до ТОВ «Союз-ДСК» та подальшої реалізації контрагентам-покупцям у жовтні 2012 року».

На підставі викладеного в акті перевірки від 23.01.2013 року № 65/22-12/36097712 ДПІ в Орджонікідзевському районі прийшло до висновку, що операції з придбання товару ТОВ «Союз-ДСК» не мали реального товарного характеру тому що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, а відтак ПАТ «ТВЦ «Україна», на думку податкової, є «вигодонабувачем», тобто здійснює облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру, ухилення від сплати податків.

Суд вважає, що вказані доводи та висновки, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом як нікчемний правочин.

Відповідно до частини першої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При цьому, відповідно до частини другої статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином фіктивний (удаваний) правочин, а також правочин, під час укладення якого не було додержано вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, зокрема і інтересів, що стосуються наповнення дохідної частини бюджету, не є нікчемним і для його визнання недійсним необхідна наявність судового рішення. Правочин, укладений між ПАТ «ТВЦ «Україна» та ТОВ «Союз-ДСК» у судовому порядку недійсним не визнавався і у силу статті 204 ЦК України є правомірним.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, як зазначено у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Союз-ДСК».

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо договірних відносин з ТОВ «Союз-ДСК» не відповідають дійсності, оскільки позивач під час перевірки надав усі необхідні первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують відносини з вказаними суб'єктами господарювання.

Позивачем було надано до матеріалів справи письмові докази, які повністю підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні приймання-передачі, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) та факт подальшої реалізації товару третім особам.

Також слід зазначити, що ТОВ «Союз-ДСК» на момент здійснення господарських операцій було зареєстровано у встановленому порядку в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, мало дійсні Свідоцтва платників податку на додану вартість, копії вказаних документів були надані контрагентами під час укладення відповідних договорів.

Отже, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ПАТ «ТВЦ «Україна» та його контрагентом ТОВ «Союз-ДСК».

Також слід зазначити, що під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПАТ «ТВЦ «Україна» та ТОВ «Союз-ДСК» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами.

Аналізуючи вищевикладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Союз-ДСК» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами, а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Жодних доказів нікчемності правочинів у відповідності до приписів ЦК України, укладених позивачем з його контрагентами, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина третя статті 2 КАС України).

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122214/791 від 29.01.2013 року та податкове повідомлення - рішення №0000112214/792 від 29.01.2013 року, що прийняті Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ТВЦ «Україна» (код ЄДРПОУ 01559519) судовий збір у розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко