Ухвала суду № 33122058, 06.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р.

справа № 2а/0470/17324/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Веста Дніпро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Веста Дніпро» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0001908811 від 02.12.2001р., №0001888811 від 02.12.2011р., №0001938811 від 02.12.2011р. , №0001928811 від 02.12.2011р.

Постанова обґрунтована тим, що включення позивачем до витрат другого календарного кварталу 2011р. суми від'ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток минулих 2009 та 2010рокуів є правомірним.

Зазначено, що є незаконними висновки відповідача щодо не включення до складу валових витрат сум матеріальної складової вартості знищених пожежею акумуляторів в розмірі 1795587грн. та податкового кредиту 359117грн., оскільки вартість акумуляторів є витратами, пов’язаними з виробництвом, Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» не містять обмежень до цього.

Крім того, вказано, що оскільки позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання таких місць, він не є платником екологічного податку.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що до скалу другого кварталу 2011р. включається виключно від'ємне значення об’єкта оподаткування, отримане суб’єктом господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011р. без врахування від'ємного значення за 2010рік, що увійшло до складу першого кварталу 2011р., як це передбачено п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, зазначено, що оскільки товарно-матеріальні цінності (акумулятори), що були власністю позивача, було знищено в результаті пожежі, ці акумулятори вже не можуть бути реалізовані, їх вартість не вважається пов’язаною з підготовкою, організацією,

веденням виробництва, продажем продукції. Зазначене, спростовує на думку відповідача, висновку суду першої інстанції про можливість включення до валових витрат та податкового кредиту матеріальної складової згорілих акумуляторів.

Також зазначено, що відповідно пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів – це також і тимчасове розміщення до утилізації чи видалення, чим на думку відповідача спростовується висновок суду першої інстанції про те, що позивач не є платником екологічного податку.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі акту перевірки від 17.11.2011р. №1639/08-02/1-31950849, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2011р. №0001908811, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 8 792 713,1грн., №000193881, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011р. на суму 284 301грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн., №000192881, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011р. в сумі 79 681грн. та застосовано штрафну санкцію 1 грн., №0001888811, яким позивачу збільшено суму екологічного податку на суму 34 286,99грн. та застосовано штрафну санкцію 1гр.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 пп. 7.3.1., 7.3.2, 7.3.3. п. 7.3, пп. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 , п. 33.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, з врахуванням п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 3, ч. 2, 3 ст. 9 розділу 3 «Закону України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 93, ч.1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 135.5.10 п. 135.5, ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, абзацу 2 п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 8 792 713,1грн.

Підпункту 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, ст. 93, ч. 1 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 3, ч. 2,3 ст. 9 розд. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення всього в сумі 382 453грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в сумі 18 471грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011р. на суму 79 681грн., завищення залишку від'ємного значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24 декларації) за червень 2011року на суму 284 301грн.

Підпункту 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, ст. 246, п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено екологічний податок в сумі 34 286,99грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2011р. №0001908811, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 8 792 713,1грн., то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Враховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов'язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат першого кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що виникли у попередніх податкових періодах, в тому числі і за 2009 рік.

Щодо віднесення до складу валових витрат суми матеріальної складової вартості знищених пожежею акумуляторів в розмірі 1795587грн., то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмежень для цього не міститься.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.21 ст. 5 Вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Оскільки характер витрат позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей для виробництва акумуляторів, є пов’язаним з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» є визначальною ознакою витрат як валових, має місце юридичний факт із яким підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов’язує виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень №000193881 та №000192881 також є вірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001888811, яким позивачу збільшено суму екологічного податку на суму 34 286,99грн., то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 240, 242 Податкового кодексу України, платниками збору за забруднення (екологічного податку) є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно з пп. 14.1.223. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що тимчасове перебування відходів (наприклад, на складі, в контейнері), для цілей оподаткування, не є розміщенням відходів у розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи».

З огляду на викладене, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні. Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Веста Дніпро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2013 року.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Ю.В. Дурасова