Рішення № 33121930, 20.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/1622/13

За позовом: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула», м.Львів

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м.Львів

про виселення із безпідставно займаних нежитлових приміщень та стягнення частини неустойки в розмірі 1 539грн. 32коп.

Головуючий суддя: Гоменюк З.П.

судді: Кидисюк Р.А.

Матвіїв Р.І.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Кисельова І.М.

від відповідача: Бойкович Т.В.

від третьої особи: Огнівенко П.П.

Представникам сторін та третьої особи роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» про виселення із безпідставно займаних нежитлових приміщень у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м. та стягнення частини неустойки в розмірі 1539грн. 32коп.

Ухвалою суду від 26.04.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2013р. В судовому засіданні 21.05.2013р. оголошено перерву до 28.05.2013р., яку продовжено до 29.05.2013р.

29.05.2013р. позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд в зв'язку з сплатою неустойки за фактичне використання займаних приміщень, припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини неустойки та виселити відповідача із безпідставно займаних нежитлових приміщень у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м. (зобов'язати відповідача звільнити та повернути безпідставно займані нежитлові приміщення у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м.).

Ухвалою суду від 29.05.2013р. в зв'язку із складністю даної справи, необхідністю вивчення та дослідження великої кількості доказів, з метою повного і всестороннього з'ясування усіх обставин спору призначено колегіальний розгляд вказаної справи.

Відповідно до проведеного автоматизованого розподілу членів колегії суддів, у склад колегії введено суддів Мороз Н.В. та Матвіїва Р.І.

Ухвалою суду від 30.05.2013р. розгляд справи відкладено на 09.07.2013р.

У зв'язку з відпусткою судді Мороз Н.В. повторно проведено автоматизований розподіл членів колегії суддів, відповідно до якого 08.07.2013р. суддю Мороз Н.В. замінено суддею Кидисюком Р.А.

Ухвалою суду від 09.07.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи розгляд справи відкладено на 30.07.2013р. Ухвалою суду від 30.07.2013р. розгляд справи відкладено на 20.08.2013р.

В судовому засіданні 20.08.2013р. представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позовні вимоги підтримали з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просять суд виселити відповідача із безпідставно займаних нежитлових приміщень у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м. (зобов'язати відповідача звільнити та повернути безпідставно займані нежитлові приміщення у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що термін дії договору №279 про оренду майна, що віднесено до обласної комунальної власності від 28.10.1996р. (в редакції від 30.12.1998р.) закінчився 28.02.2013р. у зв'язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула» було запропоновано в термін до 15.03.2013р. провести повний розрахунок з орендної плати, звільнити займані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», проте станом на час звернення з позовом до суду відповідач вказаних вимог не виконав, приміщення не звільнив, актів приймання-передачі не повернув.

Також, станом на дату подання позовної заяви несплаченою залишилася частина неустойки за фактичне користування приміщеннями у розмірі 1 539грн. 32коп., проте, в процесі розгляду спору відповідач сплатив вказану неустойку, внаслідок чого позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд виселити відповідача із безпідставно займаних нежитлових приміщень у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м. (зобов'язати відповідача звільнити та повернути безпідставно займані нежитлові приміщення у будинку №17 на вул.Чайковського у м.Львові загальною площею 66,0 кв.м.).

Відповідач проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Вважає, що позов заявлено неналежним позивачем, оскільки орендодавцем за договором оренди №279 від 28.10.1996р. є Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», а не Управління майном спільної власності Львівської обласної ради. Відтак, за твердженням відповідача, Управління не перебуває з ТзОВ «Фірма «Формула» в жодних правовідносинах стосовно оренди майна і не володіє правом заявляти вимогу про виселення відповідача з орендованих ним у КП ЛОР «Нерухомість та майно» приміщень.

Крім того, відповідач зазначив, що після закінчення терміну дії договору оренди Товариство не отримувало від орендодавця заяви про його припинення та належним чином продовжувало виконувати свої обов'язки, передбачені умовами вказаного договору, у зв'язку з чим договір оренди №279 від 28.10.1996р. (з наступними змінами і доповненнями) є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступне.

28.10.1996р. між Госпрозрахунковим відділом по управлінню нерухомим майном області при Комітеті управління комунальним майном Львівської обласної ради народних депутатів (орендодавцем) та Науково-виробничою фірмою «Формула» (орендар) було укладено договір №279 про оренду майна, що віднесено до обласної комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу начальника управління майном області передав, а орендодавець прийняв в орендне користування приміщення/будинок по вул.Чайковського, 17 загальною площею 66 кв.м. для використання під службове приміщення.

Розділом V договору сторони встановили термін його дії з 01.11.1996р. по 31.10.2001р.

30.12.1998р. у зв'язку із прийняттям сесією Львівської обласної ради рішення від 01.10.1998р. №69 «Про оренду нерухомого майна, що є в комунальній власності Львівської обласної ради», Госпрозрахунковий відділ по управлінню нерухомим майном області при управлінні майном області Львівської обласної державної адміністрації, уповноважений здійснювати права власника по управлінню нерухомим майном, що належить до обласної комунальної власності (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула» (орендар) змінили договір оренди №279 від 28.10.1996р., виклавши його в новій редакції.

Відповідно до розділу IX нової редакції договору, термін дії договору встановлювався з 01.01.1999р. по 31.10.2001р.

Згідно з п.5.1. договору в редакції від 30.12.1998р., дія договору припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку дії договору (при заяві однієї зі сторін про припинення договору).

Після закінчення терміну дії договору, в разі належного виконання орендарем обов'язків, договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п.5.3. договору в редакції від 30.12.1998р.).

В подальшому, 25.05.1999р. та 01.04.2003р. Відділенням нерухомості при управлінні з питань майна комунальної власності Львівської обласної державної адміністрації (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула» (орендар) було укладено договори про внесення змін і доповнень до договору оренди №279 від 28.10.1996р., які стосувалися змін стосовно орендної плати та утримання орендованого майна. Інші умови договору оренди №279 від 28.10.1996р. залишились незмінними і сторони підтвердили по них свої зобов'язання (п.3 договорів).

У зв'язку з прийняттям Львівською обласною радою рішення від 21.12.2004р. №261 «Про вдосконалення управління спільною власністю територіальних громад області», на підставі Положення про оренду майна спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Львівської обласної ради від 24.03.2005р. №332, 01.04.2005р., Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», уповноважене виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст львівської області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула» (орендар) уклали договір про внесення змін і доповнень до договору оренди №279 від 28.10.1996р.

Цим договором сторони дійшли згоди, що орендодавцем у договорі оренди №279 від 28.10.1996р. виступає Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (п.1 договору). Також вказаним договором сторони внесли зміни до положень договору №279 від 28.10.1996р., які стосуються орендної плати та утримання орендованого майна і погодили, що інші умови договору оренди №279 від 28.10.1996р. залишаються незмінними, а сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п.3 договору від 01.04.2005р.).

Як стверджує в позовній заяві позивач та не заперечує відповідач, договір №279 від 28.10.1996р. неодноразово продовжував свою дію, відповідно до п.5.3. договору (в редакції від 30.12.1998р.), тобто на термін 2 роки 10 місяців кожного разу, а саме: з 01.11.2001р. по 31.08.2004р.; з 01.09.2004р. по 30.06.2007р.; з 01.07.2007р. по 30.04.2010р.; з 01.05.2010р. по 28.02.2013р.

На переконання позивача, дія договору оренди №279 від 28.10.1996р. припинилася у зв'язку з тим, що Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, скориставшись своїм правом, передбаченим п.5.1. договору (в редакції від 30.12.1998р.), листами №178 від 01.02.2013р. та №305 від 05.03.2013р. повідомило відповідача про те, що 28.02.2013р. договір припинив свою дію і надалі продовжуватись не буде.

Листом №10-2 від 28.02.2013р. відповідач повідомив Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, що вважає договір оренди №279 від 28.10.1996р. дійсним до 30.09.2013р., а вимоги Управління стосовно звільнення орендованого приміщення - безпідставними. У вказаному листі відповідачем помилково зазначено, що термін дії договору становив 1 рік 10 місяців.

Стосовно листа позивача від 05.03.2013р. щодо припинення дії договору, відповідач в поданому відзиві та судових засіданнях зазначив, що жодних заяв про припинення або зміну умов договору оренди ним протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (28.02.2013р.) отримано не було. Вважає, що оскільки ТзОВ «Фірма «Формула» не було належним чином повідомлено про припинення договору оренди №279 від 28.10.1996р. та продовжує належним чином виконувати свої обов'язки за договором, то вказаний договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.626 ЦК України)

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. (ст.527 ЦК України)

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. (ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»)

За умовами ст.5 вказаного Закону, орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до умов договору №279 про оренду майна, що віднесено до обласної комунальної власності від 28.10.1996р. (з врахуванням договору про внесення змін і доповнень від 01.04.2005р.) орендодавцем за договором виступає Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно».

Підприємство було створено у зв'язку з прийняттям Львівською обласною радою рішення від 21.12.2004р. №261 «Про вдосконалення управління спільною власністю територіальних громад області».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами,які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На підтвердження свого права на позов, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради посилається на рішення Львівської обласної ради від 23.06.2006 року №33 «Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області», яким затверджено Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

Також посилається на те, що пунктом 3.1. рішення Львівської обласної ради від 20.09.2006 року №76 «Про оренду майна спільної власності територіальних громад області» передбачено, що Управління майном спільної власності обласної ради є правонаступником орендодавців цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області, а пунктом 5.4. вказаного рішення Управління майном спільної власності Львівської обласної ради зобов'язано забезпечити переукладення чи внесення змін щодо всіх чинних договорів оренди відповідно до п. 3.1. цього рішення.

Листом №511 від 03.10.2006р. КП ЛОР «Нерухомість та майно» повідомило відповідача про необхідність переукладення договору оренди відповідно до вимог вказаних рішень, а саме щодо укладення договору з належним орендодавцем - Управлінням майном спільної власності.

Як стало відомо суду, відповідач 24.10.2007р. звернувся до Управління майном спільної власності із заявою про переукладення договору оренди приміщень площею 66,0 м.кв., розташованих на вул.Чайковського,17 в м.Львові.

25.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №7/08 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області.

Проте, рішенням господарського суду Львівської області у справі №4/69 від 28.10.2010р. (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р.) вказаний договір оренди визнано недійсним.

Як зазначено у вказаних судових рішеннях, станом на час їх прийняття докази припинення чи розірвання договору оренди №279 від 28.10.1996р. були відсутні.

Відповідно до ст.35 ГПК, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач - Управління майном комунальної власності Львівської обласної ради - не перебуває у договірних відносинах з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула», оскільки укладений ними договір визнано недійсним у встановленому законодавством порядку, натомість, сторонами за договором оренди №279 від 28.10.1996р. є третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула».

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на неодержання ним листа Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № №305 від 05.03.2013р. про припинення договору оренди, оскільки позивачем на підтвердження направлення листа подано суду належним чином засвідчені копії фіскального чеку та опису вкладення з відміткою підприємства поштового зв'язку, з яких вбачається факт відправлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула» саме вказаного листа.

Водночас, отримання відповідачем від позивача протягом терміну, передбаченого законодавством, такого листа не може слугувати підставою для припинення дії договору оренди №279 від 28.10.1996р. у зв'язку з відсутністю волевиявлення на припинення договору саме сторони договору (орендодавця - КП ЛОР «Нерухомість та майно»).

Ст. 527 ЦК України встановлює принцип виконання зобов'язання належними сторонами. З матеріалів справи та наведених норм законодавства вбачається, що обов'язок звільнити займані нежитлові приміщення, за умови належного повідомлення про припинення дії договору, несе орендар, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Формула», а особою, уповноваженою вимагати виконання такого обов'язку, є орендодавець за договором, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно».

Виконання відповідачем свого обов'язку на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради означало б порушення ним умов договору та вимог законодавства, оскільки боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на викладене, суд вважає, що Управління майном спільної власності Львівської обласної ради не є стороною договору оренди та не має права вимагати від відповідача виконання на його користь обов'язку, який міг би виникнути внаслідок припинення договору.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, необхідною передумовою для витребування у відповідача нерухомого майна є підтвердження належними та допустимими доказами факту володіння вказаним майном незаконно або з підстав, що існували раніше, а потім (на момент звернення з позовом про витребування майна з чужого володіння) відпали.

Вимогами ч.1 ст.395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У відповідності до ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з ч.3 ст.397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та наведені законодавчі і договірні положення, суд приходить до висновку, що договір оренди №279 від 28.10.1196р. не припиняв свою дію у встановленому законом порядку з визначених законом і договором підстав, та є чинним на момент розгляду справи.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що він має право на користування нежитловими приміщеннями на підставі договору оренди №279 від 28.10.1196р. з дотриманням його умов та вимог чинного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також, відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.1 ГПК України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.21 ГПК, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради. Як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом залучено Комунальне підприємство Львівської обласної ради „Нерухомість та майно".

В ході розгляду справи суд встановив, що позивач не володіє правом на звернення до суду з даним позовом, оскільки на момент звернення до суду порушення саме його права або охоронюваного законом інтересу було відсутнє.

На вимогу суду позивачем надано Статут Комунального підприємства Львівської обласної ради „Нерухомість та майно", у відповідності до п.2.2. якого, основним завданням КП ЛОР «Нерухомість та майно» є, зокрема, здійснення функцій орендодавця майна.

Згідно з п.2.3. Статуту, предметом діяльності підприємства є господарська діяльність, яка здійснюється з метою виконання основних завдань підприємства, зокрема: укладення договорів оренди майна в якості орендодавця; облік договорів оренди майна та забезпечення надходжень з орендної плати; звернення до суду та ведення у суді справ, пов'язаних з використанням майна.

Підприємство є комунальним підприємством Львівської обласної ради і належить до сфери управління Ради. Підприємство уповноважене Львівською обласною радою виступати орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна та окремого індивідуально визначеного майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад області (п.3.1. Статуту).

Пунктом 3.2. Статуту передбачено, що підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Підприємство є правонаступником управління з питань майна комунальної власності Львівської облдержадміністрації та відділення нерухомості при управлінні з питань майна комунальної власності Львівської облдержадміністрації в частині майнових прав та обов'язків, що виникають з орендних та інших майнових правовідносин.

Пунктом 3.4. Статуту підприємству надано право від свого імені укладати угоди оренди та інші угоди, виступати позивачем та відповідачем в суді, господарському та третейському судах, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, вступати у цивільно-правові відносини з іншими підприємствами, установами, організаціями, установами-юридичними особами, а також окремими громадянами-фізичними особами.

Відповідно до ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Тобто, законодавством та засновником Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» надано право самостійно звертатися до суду для захисту свого особистого немайнового або майнового права, інтересу і отже виступати позивачем, зокрема і в господарському суді.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відсутність у КП ЛОР «Нерухомість та майно» достатньої правоздатності та дієздатності чи неможливість його звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права.

Судом не встановлено, які саме права або охоронювані законом інтереси Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, що вимагають судового захисту, були порушені внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем договору і яким чином ці права або інтереси можуть бути відновлені у визначений позивачем спосіб захисту.

Заміна неналежного позивача належним, чи залучення до участі у справі іншого позивача Господарським процесуальним кодексом України не допускається.

Беручи до уваги викладене, оскільки пред'явлення позову неналежним позивачем унеможливлює його задоволення, суд прийшов до висновку в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.2, 5, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 15, 16, 80, 387, 395, 397, 398, 509, 525, 526, 527, 610, 626, 627, 629, 759 ЦК України, ст.ст.174, 193, 283 ГК України, ст.ст.1, 4-3, 21, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 82, 84 ГПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.08.2013р.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

суддя Кидисюк Р.А.

суддя Матвіїв Р.І.