Ухвала суду № 33121832, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 серпня 2013 року Справа № 916/1013/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 р. у справі № 916/1013/13 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГОРОБИНА"доПриватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"простягнення 68 000,00 грн.

в с т а н о в и в :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України).

Стаття 4 Закон України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 573,50 грн. Втім, при зверненні з касаційною скаргою Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" до касаційної скарги додано платіжне доручення № 211 від 26.07.2013 р., яким сплачено судовий збір у розмірі 573,00 грн. Отже, судовий збір сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення скаржникові відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Натомість, в графі "Призначення платежу" доданого скаржником до касаційної скарги платіжного доручення № 211 від 26.07.2013 р. зазначено: "22030003 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254". Отже, графа "Призначення платежу" у вказаному платіжному дорученні не містить відомостей про те, яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 211 від 26.07.2013 р. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 ГПК України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113, ст. 1117 ГПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 р. у справі № 916/1013/13 повернути скаржнику без розгляду.

2. Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "Ізмаїльський виноробний завод" судовий збір в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 00 коп., сплачений за платіжним дорученням № 211 від 26.07.2013 р.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова