Постанова № 33121823, 20.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 5009/3556/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013р.та рішеннягосподарського суду Запорізької області від 29.11.2012р.у справі№5009/3556/12 господарського суду Запорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ"доПублічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ"простягнення 39165254,80 російських рублів, що еквівалентно 9969907,26грн.

За участю представників:

- позивача: Тарасюк О.І., дов. №296 від 24.08.2012р.;

- відповідача: Коломойцева І.О., дов. №165 від 01.08.2013р.; Польнікова Н.В., дов.№171 від 01.08.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" про стягнення грошових коштів на суму 39165254,80 російських рублів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2012р. у справі №5009/3556/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Марченко О.А., суддів Радіонової О.О., Татенко В.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. та рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2012р. у справі №5009/3556/12 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача грошові кошти на суму 39165254,80 російських рублів.

Відповідачем подано відзиви на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 30.10.2002р. між Федеральним державним унітарним підприємством "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" та Відкритим акціонерним товариством "МОТОР СІЧ" (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "МОТОР СІЧ") було укладено контракт №1323/658-Е02-133-RU643/26444 на поставку двигунів Д-436Т1.

Зі статуту позивача, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Відкрите акціонерне товариство "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" створено шляхом перетворення Федерального державного унітарного підприємства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" і є його правонаступником.

За умовами ст.1 контракту продавець продає, а покупець купує два авіаційних двигуни Д-436Т1. Вищевказані авіаційні двигуни, призначені для встановлення на літак Ту-334-100, в-подальшому будуть іменуватися як двигун(и).

У додатку 1 до контракту сторони погодили комплект поставки двигуна.

З договірних умов, визначених сторонами у п.2.1.1 ст.2 контракту з урахуванням протоколу розбіжностей, який прийнятий в редакції покупця, визначено, що продавець поставить покупцю двигуни на умовах СРТ, м. Москва (Інкотермс, редакція МТП, 2000р.) у 3 кварталі 2003 року за умови точного і повного виконання умов платежу, вказаних у ст.4. Пунктами 2.1.2, 2.1.3 ст.2 контракту визначено, що строки поставки можуть бути змінені за узгодженням сторін. Дострокова та часткова поставка допускаються за погодженням сторін та не можуть бути підставою для відмови від платежу. Датою поставки двигунів буде вважатися дата оформлення міжнародного транспортного документу про відвантаження двигунів.

За умовами, визначеними сторонами у ст.3 контракту, ціна двигунів за даним контрактом встановлена в доларах США та розуміється на умовах СРТ, м. Москва (Інкотермс, редакція МТП, 2000р.). Ціна двигуна складає 1757500 доларів США. Загальна сума контракту складає 3515000 доларів США. Ціна двигуна не включає в себе вартості вихідного пристрою зовнішнього контуру та системи заміру вібрацій.

Статтею 4 контракту з урахуванням протоколу розбіжностей, який прийнятий в редакції покупця, передбачено, що платежі за поставку двигунів будуть здійснюватися в рублях РФ за курсом ЦБ РФ на день платежу відповідно до наступного графіку: 1-й аванс - 35% суми контракту - у січні 2003р.; 2-й аванс - 25% загальної суми контракту - у квітні 2003р.; 3-й аванс - 40% загальної суми контракту - в липні 2003р. Кожний авансовий платіж здійснюється на підставі наступних документів: рахунок на суму авансового платежу - 3 екз.; гарантійне зобов'язання продавця на повернення авансового платежу у випадку не поставки двигунів - 1 екз.

За умовами, визначеними сторонами у п.11.1, 11.2 ст.11 контракту, даний контракт вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань або розірвання контракту. Кожна із сторін має право достроково розірвати даний контракт шляхом надсилання письмового повідомлення, якщо інша сторона не виконує яку-небудь суттєву умову даного контракту або відповідно до умов ст.8 (форс-мажор).

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок №3119п від 17.12.2002р. на сплату авансу в розмірі 35% від загальної суми контракту - на суму 1230250 доларів США без ПДВ, який був оплачений останнім у повному обсязі в сумі 39165254,80 рублів за платіжним дорученням №146 від 10.02.2003р. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що залишок платежу на суму 2284750 доларів США позивачем не сплачено. Відповідач надіслав позивачу листа від 13.10.2010р. №171-юр з повідомленням про одностороннє розірвання контракту на підставі п.11.2 контракту.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої плати (авансу) на суму 39165254,80 рублів, перерахованої на підставі рахунку №3119п від 17.12.2002р. та платіжного доручення №146 від 10.02.2003р., підстава для набуття якої у відповідача відпала.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незважаючи на розірвання контракту на підставі відповідного повідомлення відповідача від 13.10.2010р. №171-юр, підстава на якій здійснювалася позивачем попередня оплата на виконання чинного на час перерахування коштів контакту не відпала, та позивачем не було надано доказів, які б свідчили про наявність між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими та такими, що здійснені внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права, з наступних підстав.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, відповідач на підставі п.11.2 контракту надіслав позивачу повідомлення від 13.10.2010р. №171-юр про одностороннє розірвання контакту та розірвав його, дія контракту є припиненою з 13.10.2010р., що не заперечується сторонами.

За приписами ч.4, 5 ст.653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Отже, з аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання зі збереження майна без достатньої правової підстави необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони, та відсутність правової підстави для подальшого зберігання майна.

Після припинення зобов'язань за контрактом відносини сторін не могли регулюватися будь-якими договірно-зобов'язальними нормами. Натомість, між сторонами (з моменту такого припинення) виникли зобов'язання у зв'язку із збереженням майна (відповідачем коштів позивача) без достатньої правової підстави, оскільки підстава, на якій воно було набуто (договір), згодом відпала (у зв'язку з розірванням контракту відповідачем).

Викладене свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини сторін щодо повернення сплаченої попередньої оплати не регулюються положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання за контрактом є припиненими і вимога позивача щодо стягнення сплаченої попередньої оплати ґрунтується не на договірному зобов'язанні за контрактом, а на цивільно-правовому зобов'язанні, визначеному ст.1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За приписами ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а також те, що відповідач не приступав до виконання обумовлених контрактом зобов'язань та внаслідок його відмови від контракту, яка встановлена умовами його п.11.2, зобов'язання за контрактом припинились, тобто, відпала правова підстава на якій було перераховано передоплату, докази повернення якої відповідачем позивачу матеріали справи не містять, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наведені приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій як прийняті з порушенням норм матеріального права підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових коштів на суму 39165254,80 російських рублів.

За приписами ч.4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Отже, сплачений позивачем судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційних скарг підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. та рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2012р. у справі №5009/3556/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" (ідентифікаційний код 14307794, місцезнаходження: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, Шевченківський район, проспект Моторобудівників, будинок 15) на користь Відкритого акціонерного товариства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" (місцезнаходження: Російська Федерація, 125284, м. Москва, Боткінський 1-проїзд, 7, код ОДРН: 1087746371844) грошові кошти на суму 39165254 (тридцять дев'ять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) російських рублів 80копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" (ідентифікаційний код 14307794, місцезнаходження: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, Шевченківський район, проспект Моторобудівників, будинок 15) на користь Відкритого акціонерного товариства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" (місцезнаходження: Російська Федерація, 125284, м. Москва, Боткінський 1-проїзд, 7, код ОДРН: 1087746371844) 64380(шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят)грн. судового збору за подання позовної заяви, 32190(тридцять дві тисячі сто дев'яносто)грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 34410(тридцять чотири тисячі чотириста десять)грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко