Постанова № 33121792, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 904/2093/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівІванової Л.Б. Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 03.07.2013у справі господарського суду№ 904/2093/13 Дніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "Розвилка"до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4проповернення приміщення та стягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивачаповідомлений, але не з'явився;- відповідачаОСОБА_5;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 19.08.2013 № 02-05/684 розгляд справи № 904/2093/13 господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Іванова Л.Б., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 Приватне підприємство "Розвилка" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про повернення приміщення, стягнення пені у розмірі 3 483, 87 грн. та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 6 967, 74 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 у справі № 904/2093/13 (суддя Пархоменко Н.В.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 904/2093/13 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий суддя, судді Крутовських В.І., Чимбар Л.О.) скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 у справі № 904/2093/13, та прийнято нове рішення, яким задоволено позов частково; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути Приватному підприємству "Розвилка" орендоване приміщення площею 50,1 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Розвилка" 3 367,74 грн. пені.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 904/2093/13, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 повернути орендовані приміщення та стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 визначених позивачем пені, та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що закінчився строк дії договору суборенди приміщення № 03 від 03.01.2012; наймач не виконує обов'язку щодо повернення приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (Така правова позиція викладена у п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши умови договору суборенди приміщення № 03 від 03.01.2012; встановивши, що Приватне підприємство "Розвилка" мало висловити свої заперечення щодо поновлення договору суборенди на новий строк до 31.01.2013; позивач, як доказ своїх заперечень надав лист № 12 від 28.12.2012 на ім'я відповідача, в якому повідомляє відповідача про припинення дії договору суборенди приміщення та зазначає, що пролонгації договір не підлягає; беручи до уваги те, що вищезазначений лист не може бути доказом належного повідомлення відповідача про заперечення орендодавця проти продовження дії договору, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували надіслання даного листа відповідачу, в свою чергу підпис про отримання листа № 12 від 28.12.2012 зроблено невідомою особою, а відповідач цей підпис заперечує та заперечує факт отримання даного листа; дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 повернути орендовані приміщення та стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 визначених позивачем пені, і неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі та дійшовши висновку про те, що волевиявлення позивача щодо припинення договірних відносин за договором суборенди приміщення № 03 від 03.01.2012 підтверджується листом № 12 від 28.12.2012, не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, тобто не спростував їх, а відтак припустився порушення та неправильного застосування норм процесуального права (приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності).

Так, зокрема, апеляційний господарський суд не спростував висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача про заперечення орендодавця проти продовження дії договору на новий строк.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на ст. 774 ЦК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів припинення договору оренди, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Картель" та позивачем, в свою чергу договір оренди, на який посилається суд апеляційної інстанції, укладено 02.04.2012 (а. с. 40-42), тобто пізніше ніж спірний договір суборенди від 03.01.2012.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 904/2093/13.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 у справі № 904/2093/13 залишити в силі.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.Б. ІВАНОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ