Постанова № 33119075, 19.08.2013, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1031/13-а

Провадження №2-а/157/43/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

при секретарі - Мельницькій Г.П.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Камінь-Каширського районного військового комісаріату, Волинського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 квітня 2012 року призовною комісією Камінь-Каширського району Волинської області він був визнаний придатним до військової служби, призваний на військову службу і направлений у військову частину. 09 червня 2012 року у в/ч А 0669 прийняв присягу та розпочав строкову військову службу. У липні 2012 року захворів на епілепсію без психічних розладів та остеохондроз шийного відділу хребта, у зв'язку з чим тривалий час лікувався у медичних установах м. Керч, що стверджується свідоцтвом про хворобу від 14 вересня 2012 року № 403. Незважаючи на лікування стан здоров'я його не покращився і постановою ВЛК він визнаний непридатним до військової служби у мирний час. Зазначене захворювання пов'язане з проходженням військової служби. 04 жовтня 2012 року його було звільнено в запас за станом здоров'я. 09 жовтня 2012 року Камінь-Каширський районний військовий комісаріат видав йому направлення для проходження огляду у спеціалізованій психоневрологічній МСЕК з метою встановлення інвалідності та проценту втрати працездатності. Однак 5 листопада 2012 року вказана МСЕК його інвалідом не визнала. Тривалий час він усно оскаржував рішення МСЕК у різні інстанції і лише після звернення 19 лютого 2013 року на Урядову гарячу лінію отримав лист з Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації від 04 березня 2013 року з пропозицією повторно пройти обстеження у поліклініці за місцем проживання та оформити документи на МСЕК. 03 квітня 2013 року спеціалізованою психоневрологічною МСЕК його визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а тому звернувся до відповідачів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У другій декаді липня 2013 року отримав листа з Волинського обласного військового комісаріату про те, що виплата допомоги неможлива, оскільки інвалідність настала після тримісячного терміну з часу звільнення в запас. Дії відповідачів вважає неправомірними, адже з питання встановлення йому інвалідності він звернувся до відповідача своєчасно на п'ятий день після звільнення в запас і його вини у тому, що МСЕК не задовольнила відразу його звернення немає, однак після перегляду зазначеного питання його було визнано інвалідом цією ж МСЕК. У зв'язку з наведеним, просить дії відповідачів визнати неправомірними та зобов'язати їх нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання під час проходження військової служби.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з викладених у позовній заяві підстав і просили їх задовольнити.

Представник відповідача Камінь-Каширського районного військового комісаріату у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Волинського обласного військового комісаріату Панасюк О.В. у судове засідання не з'явився, подав заперечення на позов, у яких зазначив, що відповідно до вимог підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) збори та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби виплачується у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, а позивачу інвалідність міжрайонною психоневрологічною медико-соціальною експертною комісією була встановлена у квітні 2013 року, тобто після спливу 3-місячного терміну з моменту звільнення з військової служби, через що останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому у позові просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва військовозобов'язаних передбачено статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначена норма Закону, визначивши право осіб на отримання одноразової грошової допомоги, повноваженнями щодо встановлення порядку та умов здійснення цієї виплати, наділяє Кабінет Міністрів України.

Згідно з п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу 25 квітня 2012 року у в/ч А 0669 та 09.06.2012 року прийняв присягу, що стверджується військовим квитком НОМЕР_1, який видано 09 квітня 2012 року (а.с. 5).

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року під час проходження військової служби позивач захворів епілепсією без психічних розладів з рідкими припадками та остеохондрозом шийного відділу хребта без порушення функцій, і вказане захворювання пов'язане з проходженням військової служби (а.с.7).

04 жовтня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з військової служби в запас на підставі п. «а» ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

За результатами огляду, який позивач проходив 05 листопада 2012 року на підставі направлення Камінь-Каширського районного військового комісаріату від 09.10.2012 року, його не було визнано Волинською міжрайонною спеціалізованою МСЕК інвалідом, однак визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби, згідно свідоцтва про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним висновком Волинської міжрайонної спеціалізованої МСЕК, позивач звернувся з заявою в Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації і йому було рекомендовано повторно пройти огляд МСЕК, що підтверджується відповідним листом від 04.03.2013 року (а.с. 10).

Згідно з довідкою серії АВ № 0051107, за результатами повторного огляду 03 квітня 2013 року Волинською міжрайонною спеціалізованою МСЕК позивачу ОСОБА_2 була встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Після отриманого рішення МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_2 звернувся 20 червня 2013 року з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги до Камінь-Каширського районного військового комісаріату та надав необхідні документи, які були направлені на розгляд у Волинський обласний військовий комісаріат.

Разом з тим, листом від 05.07.2013 року позивачу було відмовлено у зазначеній виплаті у зв'язку з тим, що 3 група інвалідності встановлена йому МСЕК після закінчення трьохмісячного строку з часу звільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що скільки позивач до закінчення трьох місячного терміну після звільнення з строкової військової служби внаслідок захворювання звернувся до МСЕК та останньою 05 листопада 2012 року йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби (свідоцтво про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року), і третя група інвалідності внаслідок того ж захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, встановлена на підставі повторного огляду МСЕК, оскільки позивач не погодився з рішенням МСЕК про відмову у встановлені інвалідності, то Волинським обласним військовим комісаріатом неправомірно відмовлено ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Частиною 2 ст. 11 КАС України, передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 4.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 18 січня 2010 року № 10, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби, у тому числі висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги (наявність якого передбачено підпунктом «в» абз. 6 п. 4.9.), обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Волинський обласний військовий комісаріат повинен скласти висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги (згідно з додатком 11 до Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України від 18 січня 2010 року № 10), та вважає, що порушене право позивача підлягає захисту саме способом визнання дій Волинського обласного військового комісаріату щодо неподання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку про можливість виплати одноразової допомоги ОСОБА_2 протиправними.

Окрім того, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат скласти та направити на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 разом з документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.

Підстав для визнання протиправними дій Камінь-Каширського районного військового комісаріату немає, у зв'язку з чим у задоволені позову до вказаного суб'єкта владних повноважень слід відмовити.

За згодою позивача суд не стягує з відповідача понесені та документально підтвердженні судові витрати у розмірі 34 грн. 41 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 11, 122, 158-164, 167 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Волинського обласного військового комісаріату щодо неподання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2.

Зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат оформити та направити Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 разом з документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий : О. В. Антонюк