Постанова № 33118375, 21.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 922/1871/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" м. Харків (вх. №2365Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.13 р. у справі № 922/1871/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" м. Харків

про стягнення 82 403,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.13 р. по справі № 922/1871/13 ( суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Успіх- Східна Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" 73085 грн. основного боргу, 5581,47 грн. пені та 1719,72 грн. судового збору. В стягненні 9 грн. основного боргу та 26,38 грн. пені відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.07.13 р. в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" 5581,47 грн. пені та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" 5581,47 грн. пені - відмовити.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права, посилаючись при цьому на те, що рішення у справі прийнято за відсутністю представника відповідача. Крім того, відповідач вважає невірним наданий позивачем розрахунок пені.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в призначене судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не попередив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 14 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Успіх- Східна Україна" (відповідач) був укладений договір № 01-329-С, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов"язання з приводу здійснення траспортно - експедиційного обслуговування по організації перевезень на території України, експортно - імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях, а відповідач, в свою чергу, оплатити вказані послуги.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення, що надсилається замовником експедитору відразу після узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено позивачу замовлення на перевезення № 06-12532 від 20.09.2012 р., № 06-12720 від 16.11.2012 р., № 06-12769 від 03.12.2012 р., які містять дані про перевезення за маршрутом Німеччина - Україна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання цього договору та замовлень були надані відповідачу послуги перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR б/н, CMR № 152630, CMR № 167368 (арк. справи 16-18).

Згідно товарно - транспортних накладних вартість послуг за CMR б/н складає 28974 грн., за CMR № 152630- 3100 Євро, за CMR № 167368- 3100 Євро.

Позивачем надано довідку про курс Євро НБУ на дати завантаження автомобіля - 21.11.2012 р. та 06.12.2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено невірний розрахунок вартості послуг згідно замовлень у гривні відносно банківського курсу євро, в зв’язку з чим суд вважав, що за замовленням № 06-12720 від 16.11.2012 р. вартість послуг складає 31738,42 грн., та за замовленням № 06-12769 від 03.12.2012 р. - 32372,68 грн., отже всього сума послуг за трьома замовленнями складає 93085,10 грн. (замість зазначених відповідачем 93094,00 грн.).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що фактом отримання вантажу є прибуття вантажу у пункт призначення відповідно до підписаних замовлень та ТТН.

Згідно замовлень вантажоотримувачем є ПАТ "Успіх- Східна Україна".

На вищевказаних міжнародних товарно - транспортних накладних стоять печатки вантажоотримувача ПАТ "Успіх- Східна Україна" в графі 24.

Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR б/н вантаж був отриманий вантажоотримувачем - 04.10.2012 р., CMR № 152630 - 28.11.2012 р., CMR № 167368 - 14.12.2012 р.

Позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури № 06-527/12532 від 02.10.2012 р., № 06-681812720 від 23.11.2012 р., № 06-737/12769 від 11.12.2012 р.

Згідно пункту 5.4 договору оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться відповідачем в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати становить 3 банківські дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні.

Однак, відповідач розрахувався за надані послуги частково на суму 20000 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи (арк. справи 51-57).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 1/28 від 28.03.2013 р. про оплату заборгованості, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 04.04.2013 р., поштовим описом та чеком № 2869 від 28.03.2013 р.

Однак, відповідач вимоги позивача не виконав, жодного доказу на спростування заборгованості перед позивачем суду не надав.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів сплати боргу у визначеній сумі, аргументованих заперечень не представив, керуючись ст.ст. 526, 929,931 ЦК України суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення 73085,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи невірний розрахунок позивачем суми основного боргу, в частині стягнення з відповідача 9,00 грн. основного боргу судом відмовлено, як безпідставно заявленої.

Крім того, на підставі пункту 6.11 договору позивачем нарахована відповідачу пеня, яка згідно наданому до суду розрахунку (а.с. 69-70), становить 5607,85 грн.

Враховуючи приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5581,47 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, визнана місцевим господарським судом такою що підлягає задоволенню. В стягненні 26,38 грн. пені судом відмовлено, як зайво нарахованої.

З висновками, викладеними в рішенні, повністю погоджується колегія суддів.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний договір є договором транспортного експедирування, відносини за яким регулюються главою 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність“ платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМК) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, позивачем на підтвердження надання ним послуг до суду надані міжнародні товарно - транспортні накладні CMR б/н, CMR № 152630, CMR № 167368 з відміткою вантажоотримувача в графі 24 CMR про отримання вантажу.

Згідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR б/н вантаж був отриманий вантажоотримувачем - 04.10.2012 р., CMR № 152630 - 28.11.2012 р., CMR № 167368 - 14.12.2012 р.

Слід зазначити, що відповідач під час розгляду справи не заперечував ані факт отримання ним від позивача послуг з транспортної експедиції, ані факт отримання вантажу. При цьому жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв.

Також, при зверненні з апеляційною скаргою відповідачем не було спростовано, що документи, копії яких позивач надав до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, не відповідають дійсним відносинам між сторонами та суперечать висновкам місцевого господарського суду стосовно виконання позивачем своїх зобов’язань за вказаним договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції згідно товарно - транспортних накладних вартість послуг за CMR б/н, CMR № 152630, CMR № 167368 складає 93085,00 грн., а з урахуванням сплачених відповідачем 20000,00 грн. за вказані послуги, у відповідача обчислюється заборгованість в розмірі 73085,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 73085,00 грн. боргу за договором про транспортно-експедиційне обслуговування № 01-329-С від 14.06.2012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В даному випадку п. 6.11 договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати, передбаченої пунктом 5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% від вартості фрахту.

Разом з цим ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", визначено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 5.4 договору оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться відповідачем в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати становить 3 банківські дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму заборгованості в розмірі 8974,00 грн. за затримку оплати вантажу, отриманого відповідачем 04.10.2012 за товарно - транспортною накладною CMR б/н, згідно заявки № 06-12532 від 20.09.2012 та виставленого рахунку-фактури № 06-527/12532 від 02.10.2012 , за період з 09.10.2012 по 08.04.2013.

Також, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму заборгованості в розмірі 31729,00 грн. за затримку оплати вантажу, отриманого відповідачем 28.11.2012 за товарно - транспортною накладною CMR № 152630, згідно заявки № 06-12720 від 16.11.2012 та виставленого рахунку-фактури № 06-681/12720 від 23.11.2012, за період з 03.12.2012 по 29.04.2013.

Крім того, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму заборгованості в розмірі 32391,00 грн. за затримку оплати вантажу, отриманого відповідачем 14.12.2012 за товарно - транспортною накладною CMR № 167368, згідно заявки № 06-12769 від 03.12.2012 та виставленого рахунку-фактури № 06-737/12769 від 11.12.2012, за період з 19.12.2012 по 29.04.2013.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 69-70), зазначає, що позивачем згідно умов договору та вимог чинного законодавства, у тому числі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно визначення періоду прострочення за кожною товарно - транспортної накладної CMR, правомірно нараховано пеню за затримку оплати вантажу.

В той же час, здійснивши перерахування пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 5581,47 грн., в стягненні 26,38 грн. пені судом правомірно відмовлено, як зайво нарахованої.

Таким чином, посилання відповідача на невірний розрахунок пені не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку. До того ж, відповідачем не аргументовано та не представлено будь-яких доказів, не надано контррозрахунку на підтвердження іншої суми пені, а також не доведено наявності правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені за затримку оплати вантажу.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в зв’язку з тим, що справу було розглянуто судом за відсутністю представника відповідача.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем твердження безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що у відповідності до вимог господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції були створені всі необхідні умови для об’єктивного вирішення господарського спору по суті, а саме: розгляд справи в суді першої інстанції двічі відкладався, проте відповідач в жодне судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 009025/1 та № 012935, будь-яких пояснень або заперечень по суті позовних вимог та витребуваних документів не надав, тобто ніяким чином не сприяв всебічному та повному з’ясуванню всіх обставин справи при розгляді справи в суді,

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 у справі № 922/1871/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 у справі № 922/1871/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.08.2013

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.