Постанова № 33118362, 20.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 916/673/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: О.Л. Воронюка

Суддів: Г.А. Єрмілова, В.В.Лашина

При секретарі: С.В. Гавричкові

За участю представника Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - Чернокульського С.С., довіреність № 29/24 від 03.01.2013р.

Представники Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2013р.

у справі № 916/673/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про визнання права власності на самочинне будівництво

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами

В судовому засіданні 20.08.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання за ним право власності на самочинно збудований будинок відпочинку літ. „У" загальною площею 91,20кв.м., будинок відпочинку літ. „О" загальною площею 113,00кв.м., будинок відпочинку літ „П" загальною площею 44,30кв.м., вбиральню літ. „1А" загальною площею 11,60кв.м., будівлі кафе літ. „1Г" загальною площею 94,80кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 посилаючись на ст.ст. 316, 319, 321, 331, 376 ЦК України.

При цьому, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зазначає, що самочинно споруджені будівельні конструкції, згідно технічного звіту СПД ОСОБА_3 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на самочинно збудовані об'єкти, відповідають вимогам, нормам і стандартам, які встановлюються для будівництва такого нерухомого майна, а також посилається на відсутність заперечення з боку Затоківської селищної ради щодо надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, що в результаті такого будівництва не порушено прав третіх осіб, а також прав територіальної громади м. Білгород-Дністровська.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2013р. по справі № 916/673/13 (головуючий суддя Власова С.Г., судді -Малярчук І.А., Меденцев П.А. ) в позові відмовлено, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано доказів надання дозволу та згоди Білгород-Дністровської міської ради Одеської області позивачу на будівництво на б/в „Цветок" будь-яких будівель та споруд. При цьому, Позивачем не надано будь яких доказів того, що у встановленому законом порядку Позивачу було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

Також судом першої інстанції зазначено, що Позивачем не надано доказів, щодо відсутності заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову, оскільки такі докази мають бути обґрунтовані відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований будинок відпочинку літ. „У" загальною площею 91,20 кв.м., будинок відпочинку літ. „О" загальною площею 113,00 кв.м., будинок відпочинку літ. „П"загальною площею 44,30 кв.м., вбиральню літ. „1А" загальною площею 11,60 кв.м., будівлі кафе літ. „1Г", загальною площею 94,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

При цьому скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду від 17.07.2013р. не відповідає законодавству, прийняте при неповному з'ясування обставин справи, з порушенням процесуального права, а саме: ст. 35 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. „Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)".

Відзиву на апеляційну скаргу від Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

До початку розгляду справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій підтримує в повному обсязі апеляційну скаргу та просить розглянути справу № 916/673/13 за його відсутністю.

Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, до початку розгляду справи, також звернулось із заявою про розгляд справи без її участі.

Заявлені вище клопотання про розгляд справи № 916/673/13 без участі представників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, судовою колегією задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року по справі №916/673/13 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.08.2013 року о 10:30 год. Цією ж ухвалою Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобов'язано надати докази підтвердження Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо надходження й зарахування суми судового збору до Державного бюджету України, оскільки станом на 01.08.2013р. в даних, отриманих від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відсутнє підтвердження про надходження судового збору у сумі 1 300 грн., перерахованого скаржником згідно квитанції № 10358823 від 26.07.2013р.

Згідно із довідкою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. по справі №916/673/13, станом на 20.08.2013 року в даних, отриманих від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відсутнє підтвердження про надходження судового збору у сумі 1 300 грн., перерахованого скаржником згідно квитанції № 10358823 від 26.07.2013р..

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Білгород-Дністровської міської ради Одеської області проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду від 17.07.2013р. - без змін.

Заслухавши пояснення представника Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2001р. Рішенням Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №608-ХХІІІ було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровська до складу якого увійшла база відпочинку "Цветок" яка розташована за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 21. (а.с. 113, 114-126)

20.01.2003р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області з заявою про укладення договору оренди на групу інвентарних об'єктів розташованих на території бази відпочинку "Цветок" та зобов'язався оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку під б/в "Цветок" . (а.с. 98)

Рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №70 від 23.01.2003р. „Про укладення договору оренди на групу інвентарних об'єктів бази відпочинку „Цветок" з ПП. ОСОБА_2.", Фонду приватизації та управління комунальною власністю доручено укласти договір оренди на групу інвентарних об'єктів розташованих на території бази відпочинку "Цветок", розташованій в центральному курортному районі смт. Затока, вул. Приморська, загальною площею капітальних споруд 126,6кв.м. та малоцінними спорудами на 10 років, із застосуванням орендної ставки 10% та збереженням цільового призначення. (а.с. 97)

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до Положення про Фонд приватизації та управління комунальною власністю Білгород-Дністровської міської ради - Фонд приватизації та управління комунальною власністю Білгород-Дністровської міської ради наділяється міською радою повноваженнями щодо управління нерухомим майном комунальної власності територіальної громади міста. (а.с. 169-171)

01.03.2003р. на виконання рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 70 від 23.01.2003р. між Фондом приватизації та управління комунальною власністю (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди №45 (далі-Договір), відповідно до умов якого Орендар отримує в строкове платне, орендне користування групу інвентарних об'єктів б/в "Цветок", загальною площею капітальних споруд 126,6кв.м. та малоцінними спорудами розташованими в центральному курортному районі смт. Затока, вул. Приморська та оціночною вартістю 85 564,00грн. (а.с.109-111)

Відповідно до п.2.2. Договору, передача майна в оренду не є підставою виникнення у Орендаря право власності на вказане майно. Власником орендованого майна залишається міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п.2.3. Договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання - передачі з відміткою вартості цього майна.

Відповідно до п. 4.1., 4.5. Договору, орендар зобов'язався використовувати орендоване майно у відповідності до його призначення, відповідно до п. 1.2, у відповідності з умовами визначеними договором. При припиненні або розірванні договору повернути Орендодавцю або підприємству зазначеному Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, чим на час передачі його в оренду.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни у склад орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переобладнання, яке обумовлює підвищення його вартості.

Відповідно до п.9.1. Договору, він діє з 01.03.2003р. по 01.03.2013р., строком на 10 років.

Згідно п. 9.5 зазначеного Договору, у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна здійснені Орендарем за власні кошти, з дозволу Орендодавця, які можливо відділити від орендованого майна, не пошкоджуючи його, визнаються власністю орендаря, а невід'ємні поліпшення - власністю Орендодавця. (а.с. 17-20)

Пунктом 9.3 Договору, визначено, що зміни або розірвання договору можливо лише за згодою сторін. Зміни та доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами на протязі одного місяця. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається.

01.03.2003р. між сторонами був підписаний акт приймання - передачі орендованого майна. (а.с. 112)

20.10.2003р. Рішенням Затоківської селищної ради № 713 „Про розгляд заяви суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2." ФОП ОСОБА_2 було надано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,2386га, останнього зобов'язано в строк до 10.03.2004р. надати матеріали проекту відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої б/в "Цветок" в селищну раду на розгляд. (а.с. 22)

18.12.2012р. Рішенням Затоківської селищної ради №1119 було внесено зміни в п.2 Рішення Затоківської селищної ради №713 від 20.10.2003р., та п.2 рішення викладено в наступній редакції: „ Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в термін до 01.12.2013р. надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку „Цветок" в селищну раду на розгляд". (а.с. 23)

Як вбачається з позовної заяви, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, за власні кошти здійснив самочинне будівництво будинку відпочинку літ. „У" загальною площею 91,20кв.м., будинку відпочинку літ. „О" загальною площею 113,00кв.м., будинку відпочинку літ. „П" загальною площею 44,30кв.м., вбиральні літ. „1А" загальною площею 11,60кв.м., будівлі кафе літ. „1Г" загальною площею 94,80кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Роботи виконано без розробки проекту та отримання відповідного дозволу на початок будівельних робіт.

Крім того, позивачем зазначалось, що самочинно споруджені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 будівельні конструкції, згідно технічного звіту СПД ОСОБА_3 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на самочинно збудовані об'єкти, відповідають вимогам, нормам і стандартам, які встановлюються для будівництва такого нерухомого майна, та відсутнє заперечення з боку Затоківської селищної ради щодо надання змемельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, що в результаті такого будівництва не порушено прав третіх осіб, а також прав територіальної громади м. Білгород-Дністровська.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає, що будівельні роботи з будівництва б/в „Цветок", були здійснені позивачем без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування на будівництво об'єкта містобудування, без погодженого та затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту та без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт. Таким чином, на думку позивача, здійснені ним будівельні роботи, з огляду на положення статті 376 ЦК України, є самочинним будівництвом, у зв'язку з чим просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудований будинок відпочинку літ. „У" загальною площею 91,20 кв.м., будинок відпочинку літ. „О" загальною площею 113,00кв.м., будинок відпочинку літ „П" загальною площею 44,30кв.м., вбиральню літ. „1А" загальною площею 11,60кв.м., будівлі кафе літ. „1Г" загальною площею 94,80кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Отже, предметом судового розгляду в даній справі є матеріально - правова вимога про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, збудований ФОП ОСОБА_2 на земельній ділянці Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Нормами ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно; на підставі затвердженого акту прийняття об'єкту до експлуатації або за рішенням суду - на об'єкти самочинного будівництва.

Відповідно до приписів статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Відповідно до пункту 4 ст. 26, ст. 27 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. № 3038-VІ, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до ст.ст. 35-37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під належним дозволом слід розуміти передбачений дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26??32 Закону № 3038-VI.

Як вбачається з матеріалів справи, будь яких доказів звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин суду не надано.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок набуття право власності на самочинне будівництво передбачено ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки упорядковує відносини, що виникають у таких випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Частиною 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною третьою статті 376 ЦК України, передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно п. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки власником орендованого майна є Білгород-Дністровської міська рада Одеської області, сторони п. 5.2. договору передбачили, що Позивач має право вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переобладнання, яке обумовлює підвищення вартості тільки з дозволу Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Згідно п.4.11 договору оренди Позивач зобов'язався оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку бази відпочинку "Цветок" в особі власника Білгород-Дністровської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Затоківської селищної ради № 713 від 20.10.2003р., із змінами внесеними Рішенням Затоківської селищної ради №1119 від 18.12.2012р., зобов'язано Позивача надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку "Цветок" в селищну раду на розгляд.

Судова колегія зазначає, що відповідно норм чинного законодавства, не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

У зв'язку з чим слід зазначити, що рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови не може вважатися наданням земельної ділянки.

При цьому, судом правомірно зроблено висновок, що посилання Позивача на п.9.5. договору, відповідно якого при припиненні або розірванні договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, з дозволу Орендодавця, які можливо відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, є необґрунтованими, безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання дозволу та згоди Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Позивачу на будівництво на б/в „Цветок" будь яких будівель та споруд.

Судова колегія відзначає, що в ході розгляду справи Позивачем будь яких доказів того, що у встановленому законом порядку Позивачу було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу до суду не надано.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України визначають, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому слід враховувати ту обставину, що ст. 392 ЦК України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, в той час як позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об'єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, тобто, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Судовою колегією не приймаються посилання скаржника на наявність рішення Затоківської селищної ради від 20.10.2003р. № 713 та угоду про розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою від 05.05.2011р. як на доказ правомірності самочинного будівництва, оскільки по-перше, позивач порушив умови договору щодо використання майна за цільовим призначенням, по-друге, власник земельно ділянки на якій розташована база відпочинку „Цветок" - Затоківська селищна рада заперечує проти самочинно збудованих об'єктів, які є предметом справи.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки заявлялися в суді першої інстанції, були ретельно дослідженні та правомірно визнані такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Отже, скільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2013р. відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Щодо оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

За вимогами п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, 2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Проте, представник скаржника в судове засідання не з'явився, докази підтвердження Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо надходження й зарахування суми судового збору до Державного бюджету України, які були витребувані ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. до апеляційної інстанції не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 1 300 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2013р. по справі № 916/673/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) судовий збір за розгляд апеляційної скарги до Державного Бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: м. Одеса, вул. Садова, 1а), код банку отримувача 828011, кредит рахунку № 31217206782002; Одеський апеляційний господарський суд, код 26016990) у сумі 1 300 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2013р.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя В.В. Лашин