Рішення № 33118323, 15.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р.Справа № 922/3067/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка про стягнення 224 208,91 грн. за участю представників:

позивача - Богонос В.А., довіреність №15 від 23.01.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (відповідача) основний борг в розмірі 222 305,60 грн., 3% річних в розмірі 1 681,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 222,31 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 222 305,60 грн., а відповідач товар отримав, але оплату вартості товару не провів, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 848,18 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у судові засідання, призначені на 06.08.2013 р. та 15.08.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причину неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем у відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України було досягнуто усної домовленості щодо поставки відповідачеві насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 222 305,60 грн. (з ПДВ) (далі-товар).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином та просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 222 305,60 грн., 3% річних в розмірі 1 681,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 222,31 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини виникли з договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач 01.04.2012 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 222 305,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №493 від 01.04.2012 р. на суму 75 697,60 грн., №494 від 01.04.2012 р. на суму 37 699,20 грн., №495 від 01.04.2012 р. на суму 41 888,00 грн., №496 від 01.04.2012 р. на суму 67 020,80 грн. (а.с.13, 15, 17).

Зі змісту даних накладних вбачається, що вони містять посилання на договір № ПНП-0163 від 19.01.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що дане посилання на договір є помилковим і жодних письмових договорів сторони між собою не укладали. Суд приймає до уваги дані доводи позивача з огляду на відсутність заперечень відповідача з цього приводу, підтверджених належними та допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач на підставі довіреностей: №24а від 29.03.2012 р., №22а від 22.03.2012 р., №18/1434 від 20.10.2012 р., №7/1410 від 20.10.2012 р. та №6/8816 від 20.10.2012 р. (а.с.14-18) товар прийняв, проте його вартість не оплатив.

Позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав на адресу відповідача вимогу від 21.03.2013 р. №12 (а.с.19-20) про сплату у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги заборгованість в розмірі 222 305,60 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 222 305,60 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості в розмірі 222 305,60 грн., не спростував її наявність або розмір, не довів суду безпідставність її нарахування, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 1 681,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 222,31 грн., суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданим розрахункам, тому позовні вимоги в цій частині також є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в розмірі 4 484,18 грн. має бути покладено на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 629, 639, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (62011, Харківська область, Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 30739637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37469662, п/р26008010007628 в філії ВАТ "УніКредит Банк", МФО 300744) основний борг в розмірі 222 305,60 грн., 3% річних в розмірі 1 681,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 222,31 грн. та 4 484,18 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.