Рішення № 33118319, 21.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р.Справа № 922/3312/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія", м.Харків, про стягнення 1839370841,02 грн. за участю представників:

позивача - Куракін Ю.В. (довіреність б/н від 12.09.2013р.);

відповідача - Васильєва Т.Є. (довіреність б/н від 01.08.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріоніт", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія", м.Харків, суми основного боргу за Договором № 12/0211 від 02.11.2012р. у розмірі 479999,52 грн., пені у розмірі 34751,97 грн., збитків від інфляції у розмірі 541,81 грн., 3% річних у розмірі 9547,39 грн., всього - 524840,68 грн. Оплату судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3312/13 та розгляд справи призначено на 21.08.2013р. о 10:30 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.08.2013р., представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з тим, що у листопаді 2012р. позивач додатково передав відповідачу природний газ у кількості 449880,000 тис.куб.м. на загальну суму 1799518200,48 грн., а також у зв'язку з нарахуванням відповідачу за період з 01.01.2013р. по 12.08.2013р. збитків від інфляції у сумі 1794596,41 грн. та 3% річних за період з 01.12.2012р. по 12.08.2013р. в сумі 37578044,61 грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 12/0211 від 02.11.2012р. у загальному розмірі 1839370841,02 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги, з урахуванням збільшення їх розміру, визнав у повному обсязі; надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань за договором, проте, враховуючи скрутне матеріальне становище, не має можливості здійснити повний розрахунок за придбаний товар.

Відзив відповідача було долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 12/0211.

Згідно п.1.1. Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність природний газ покупцю (відповідачу), обсяг якого передбачений в п. 2.1. Договору та додатку до договору, а покупець, відповідно до п. 1.1. Договору, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

На виконання умов пунктів 3.1, 3.2 договору сторони підписали Акт прийому-передачі природного газу згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 12/0211 від 02.11.12 та додатку до нього, що додаються.

Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу згідно Договору купівлі-продажу природного газу та додатку до нього від 02.11.2012р., продавець (позивач) у листопаді 2012р. передав відповідачу природний газ у кількості 120,000 тис. куб. м. на загальну суму 479999,52 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу № 0211/1 від 30.11.2012р., згідно Договору купівлі-продажу природного газу та додатку № 1 від 30.11.2012р., продавець (позивач) додатково у листопаді 2012р. передав відповідачу природний газ у кількості 449880,000 тис. куб. м. на загальну суму 1799518200,48 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору, розрахунок за поставку природного газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок позивача на наступних умовах:

- 33% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 05 числа звітного місяця;

- 33% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 15 числа поточного місяця;

- 34% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 25 числа поточного місяця.

Загальна сума, на яку позивачем було передано природний газ у листопаді складає 1799998200,00 грн.

Станом на час подання позовної заяви до суду відповідачем, в порушення умов Договору, оплата за отриманий газ відповідачем здійснена не була.

23.06.2013р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 638/14 з вимогою погасити заборгованість за переданий природний газ. На зазначений лист відповідачем відповіді надано не було.

Таким чином, загальна сума основного боргу Відповідача за отриманий природний газ у листопаді 2012 року склала 1799998200,00 грн., що також підтверджується двостороннє підписаним актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2012р. по 28.06.2013р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 37578044,61 грн. - 3% річних за період з 01.12.2012р. по 12.08.2013р., а також 1794596,41 грн. збитків від інфляції за період з 01.01.2013р. по 12.08.2013р. законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 1839370841,02 грн., у тому числі: 1799998200,00 грн. основного боргу, 1794596,41 грн. збитків від інфляції та 37578044,61 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач повністю визнав позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 24; код ЄДРПОУ: 37764888; р/р 2600730135253 в ПАТ "Реал Банк", МФО 351588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" (01032, м.Київ, вул.Жилянська/Симона Петлюри, 126/23; код ЄДРПОУ: 36218092; р/р 2600501032548 в АТ "БМ Банк" м.Полтава, МФО 380913) - суму основного боргу за Договором № 12/0211 від 02.11.2012р. у розмірі 1799998200,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 1794596,41 грн.; 3% річних у розмірі 37578044,61 грн. (всього 1839370841,02 грн.), а також витрати з оплати судового збору в розмірі 68820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.