Рішення № 33118307, 08.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р.Справа № 922/2842/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", м. Таврійськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохольц-Трейд", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 28 275,96 грн. за участю представників:

позивача - Гришко І.В., довіреність б/н від 21.01.2013 р.

відповідача - Саутенко С.О., довіреність б/н від 09.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", м. Таврійськ (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохольц-Трейд", м. Харків (відповідача) заборгованість в розмірі 27 995,96 грн. та пеню в розмірі 280,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №15 на надання послуг по перевалці вантажу, укладеним між сторонами 15.01.2013 р., а також зобов'язати відповідача підписати акти виконаних робіт (надання послуг) за лютий, березень, квітень 2013 року та акт звірки взаєморозрахунків. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за договором №15 на надання послуг по перевалці вантажу (лузги соняшникової пресованої гранульованої), укладеним між позивачем та відповідачем 15.01.2013 р., позивач надав відповідачеві послуги з приймання, зберігання та відвантаження вантажу. Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 21.01.2013 року до договору з моменту прийому партій вантажу позивач виставляє рахунок у розмірі 50% передоплати за кожну прийняту партію товару. 18.04.2013р. позивач надіслав відповідачу лист-претензію за № 01-05/143, в якій просив перерахувати на рахунок позивача суму боргу в розмірі 69 656,99 грн. та попередив відповідача про те, що відповідно до п.5.5. договору він має право зупинити виконання своїх обов'язків та отримати платню за фактично виконану роботу та понесені збитки у випадку, якщо за виною відповідача виникають обставини, які перешкоджають належному виконанню договору, або якщо відповідач змінює інструкції таким чином, що виконання договору стає неможливим. Відповідач перерахував на рахунок позивача заборгованість в розмірі 41 661,99 грн., але сума боргу в розмірі 27 995,96 грн. залишилась несплаченою, з посиланням відповідача на факт оплати за простої транспорту відповідача для доставки вантажу на територію позивача. 23.04.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача відповідь на претензію за №01-05/147 щодо неприйняття витрат відповідача по простоях та просив надати докази, які підтверджують обставини зазначені у претензії відповідача щодо простоїв. Позивач також повідомив, що відповідач не подавав заявок щодо строків, об'ємів вантажу та не узгоджував їх з позивачем, чим систематично порушував п. 4.2. договору. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість за надані послуги та підписати акти виконаних робіт (претензії № 01-05/143 від 18.04.2013 р., № 01-05/147 від 23.04.2013 р., № 01-05/148 від 24.04.2013 р., №01-05/150 від 24.04.2013 р., № 01-05/157 від 30.04.2013 р.). Проте, відповідач заборгованість за надані послуги не сплатив, акти виконаних робіт не підписав, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Представник відповідача у судовому засіданні та у запереченнях на позовну заяву (вх.№28972 від 08.08.2013 р.) просить суд у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором №15 на надання послуг по перевалці вантажу від 15.01.2013 р. належним чином, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами. Відповідач стверджує, що ним дійсно було передано на перевалку до ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" лузгу соняшникову, однак строк перебування цього вантажу на складі позивача не перевищував 5-ти діб безкоштовного зберігання. Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачем не надано до суду розрахунків періодів зберігання вантажу ТОВ "Єврохольц - Трейд" на складі, які перевищують 5 діб безкоштовного зберігання; не надано первинних документів, які підтверджують надходження вантажу на склад позивача та його відвантаження; не подано методики, за якою розраховувався час затримки вантажу ТОВ "Єврохольц - Трейд" на складі. З огляду на це, відповідач вважає, що нарахування позивачем коштів за надання послуг по зберіганню вантажу ТОВ "Єврохольц - Трейд" на складі позивача та пені є безпідставним.

У судових засіданнях було оголошено перерву 23.07.2013 р. - до 30.07.2013 р., 30.07.2013 р. - до 08.08.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.01.2013 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір на надання послуг по перевалці вантажу № 15 від 15.01.2013 р. (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язався надавати послуги по перевалці лузги соняшникової пресованої гранульованої (далі - вантаж) замовника на перевантажному комплексі ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", який знаходиться за адресою: 74988, Україна, Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 13, в подальшому "Виконавець".

В пункті 1.2. договору передбачено, що вантаж буде надходити від замовника автотранспортом, насипом, в подальшому відвантаження на ж/д транспорт або автотранспорт, наданим виконавцем зі складуванням вантажу на зерновому складі.

Згідно з п.1.4. договору орієнтовний об'єм вантажу складає - 10000тон. Додатковий об'єм вантажу погоджуються Додатковими угодами до діючого договору, які являються його невід'ємною частиною.

В п. 4.1. договору замовник зобов'язався не пізніше, ніж як за 3 доби до початку поставки вантажу погоджувати з виконавцем заявку заплановану до завозу вантажу з вказівкою строків, об'ємів на норм відвантаження. Орієнтовна поставка вантажу - три вагони за 8-м годин робочого часу.

Згідно з п.4.2. договору замовник за власний рахунок забезпечує рівномірне надходження вантажу в строки та в об'ємах, вказаних в погоджувальній з виконавцем заявки.

За умовами п. 5.1. договору виконавець зобов'язався здійснити перевалку згідно з діючими інструкціями, нормативами та правилами; прийняти від замовника вантаж фактичної якості, але не вище граничної кондиції, вказаних замовником в відповідних заявках, забезпечити йому належну перевалку в повному обсязі та здійснити відпуск вантажу замовнику або третій особі за письмовим розпорядженням замовника; видавати складські документи на вантаж не пізніше наступного робочого дня після прийняття вантажу. У випадку видачі простого або подвійного складського свідоцтва виконавець здійснює страхування вантажу від ризиків випадкової загибелі, знищення, недостачі, пошкодження та втрат згідно з письмовими інструкціями замовника та за його рахунок тощо.

Згідно з п.5.2. договору виконавець здійснює всі необхідні дії по отриманому вантажу з автомобілів згідно до діючої на зерновому складі технології, в тому числі: організовує умови для своєчасного зважування та відвантаження вантажу з автомобілів згідно з діючими правилами та нормами; забезпечує прийомку та видачу вантажу; оформляє прийомні документи на отриманий вантаж та акти завантаження на відвантажений вантаж; здійснює відвантаження вантажу на ж/д транспорт.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні стверджує, що належним чином виконав умови договору, надав відповідачеві передбачені цим договором послуги, на підставі чого просить суд зобов'язати відповідача підписати акти виконаних робіт (наданих послуг) за лютий, березень, квітень 2013 р. та акт звірки взаєморозрахунків.

Розглянувши дані позовні вимоги з урахуванням заперечень відповідача з цього приводу, суд дійшов наступних висновків.

В п. 6.2. договору передбачено, що оплата послуг виконавця за даним договором проводиться замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно рахункам, наданим на оплату зерновим складом та акту виконаних робіт.

Згідно з п. 6.4. договору оплата за надані згідно з умовами даного договору послуги проводиться, не пізніше п'яти банківських днів після підписання акту виконаних робіт та отримання оригіналу рахунку на оплату.

В п.6.3. договору виконавець зобов'язався надати замовнику щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця, всі документи, які підтверджують факт надання послуг - акти виконаних робіт (послуг) в розрізі видів наданих послуг, оригінали рахунків на оплату, актів виконаних робіт та, при необхідності, інші первинні та підтверджуючі документи.

З наведених вище положень договору вбачається, що обов'язковими умовами та водночас підставами виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість наданих послуг є підписаний акт виконаних робіт та отриманий оригінал рахунку на оплату послуг.

Отже, акт виконаних робіт за умовами даного договору є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги позивачем (здачі результатів виконання робіт позивачем).

На підтвердження факту надання послуг за договором позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №467 від 21.03.2013 р., № 464 від 13.03.2013 р., №473 від 10.04.2013 р., №477 від 16.04.2013 р., №479 від 18.04.2013 р., №448 від 28.02.2013 р., №466 від 18.02.2013 р., №461 від 31.03.2013 р. (а.с.19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33), на підставі яких відповідач повинен сплатити позивачеві вартість наданих послуг, але вони підписані лише з боку позивача.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення факту надання послуги, передбаченої умовами договору. При цьому сама лише відсутність підписаного двостороннього акту не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі якщо господарський суд на підставі наданих сторонами та оцінених у сукупності доказів встановить факт її надання належним чином у встановлений договором строк.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 ЦК України та ст. 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, заявлена позивачем позовна вимога про зобов'язання підписати акти виконаних робіт за договором - не може бути предметом позову, оскільки такі акти є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої господарський суд приймає рішення. При цьому відсутність підписаного двостороннього акта виконаних робіт та акта звірки взаєморозрахунків не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права (у цьому випадку шляхом стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати наданих послуг), у разі якщо господарський суд на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів встановить факт її (послуги) надання належним чином в установлений договором строк. У зв'язку з цим відповідно до ст. 12 ГПК України спір в частині зазначеної вище позовної вимоги не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на викладене, провадження у справі в цій частині позову слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з приймання, зберігання, відвантаження в розмірі 27 995,96 грн. та пеню в розмірі 280,00 грн., посилаючись на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором на надання послуг по перевалці вантажу №15 від 15.01.2013 р.

Надаючи правову кваліфікацію даним спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 21.01.2013 р. до договору № 15 на надання послуг по перевалці вантажу від 15.01.2013 р. сторони домовились про те, що з моменту прийому партій вантажу лузги соняшникової пресованої гранульованої, позивач виставляє рахунок у розмірі 50% передоплати за кожну прийняту партію товару.

Згідно з п.6.2. договору оплата послуг виконавця за даним договором проводиться замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно рахункам, наданим на оплату зерновим складом та акту виконаних робіт.

Згідно з п.6.3. договору виконавець зобов'язався надати замовнику щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця, всі документи, які підтверджують факт надання послуг - акти виконаних робіт (послуг) в розрізі видів наданих послуг, оригінали рахунків на оплату, актів виконаних робіт та, при необхідності, інші первинні та підтверджуючі документи.

Як зазналося вище, згідно з положеннями договору обов'язковими умовами та підставами виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість наданих послуг є акт виконаних робіт та отриманий оригінал рахунку на оплату послуг.

Позивач надав до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №467 від 21.03.2013 р., № 464 від 13.03.2013 р., №473 від 10.04.2013 р., №477 від 16.04.2013 р., №479 від 18.04.2013 р., №448 від 28.02.2013 р., №466 від 18.02.2013 р., №461 від 31.03.2013 р. (а.с.19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33), на підставі яких відповідач повинен сплатити позивачеві вартість наданих послуг, але вони підписані лише з боку позивача. При цьому доказів надсилання позивачем на адресу відповідача даних актів та оригіналів рахунків на оплату та їх отримання відповідачем, позивач до матеріалів справи не надав.

За таких обставин господарський суд не має можливості встановити строк виконання договірних зобов'язань відповідачем, а вимога позивача про стягнення заборгованості розцінюється судом як передчасна.

Крім того, як було зазначено вище, господарський суд під час розгляду спору, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, має встановити факт надання послуги, передбаченої умовами договору. При цьому відсутність підписаного двостороннього акту виконаних робіт та акту звірки взаєморозрахунків не є перешкодою для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати наданих послуг, у разі якщо господарський суд на підставі наданих сторонами та оцінених у сукупності доказів встановить факт її надання належним чином у встановлений договором строк.

Зі змісту укладеного сторонами договору №15 на надання послуг по перевалці вантажу від 15.01.2013 р., вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору складського зберігання та договору про надання послуг.

Відповідно до п. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Істотними умовами такого договору є вид послуг, обов'язок надати послугу особисто, плата за надання послуги, строк надання послуги, відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг (статті 901-907 ЦК України).

Відносини щодо зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України, зберігання на товарному складі - параграфом 2 цієї глави.

Згідно з ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Дана стаття встановлює правило, за яким товарний склад на підтвердження прийняття товару видає його володільцю один з передбачених нею документів: 1) складську квитанцію; 2) просте складське свідоцтво; 3) подвійне складське свідоцтво. Порядок видачі складських документів визначається окремими актами цивільного законодавства.

Так, ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 р. №37 встановлює, що складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. Складська квитанція є документом, який засвідчує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Після прийняття товару товарний склад видає поклажодавцю квитанцію розписку, що означає, що товар ним прийнятий і дозволяє взяти його зі складу.

При цьому ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачає, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Позивач стверджує, що у відповідності до умов договору надав відповідачеві послуги з приймання, зберігання та відвантаження вантажу (лузги соняшникової пресованої гранульованої).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту прийняття вантажу на зберігання складом позивача, оскільки ані складської квитанції, ані складського свідоцтва позивачем до суду не надано. У зв'язку з цим, суд не має можливості встановити ані дату прийняття вантажу складом позивача, ані кількість прийнятого вантажу, ані його найменування.

Натомість в обґрунтування позову позивачем надано звіти вагового журналу (прихід, відвантаження ЖД) за період з 01.01.2013 р. по 22.07.2013 р. (а.с.146-156), на які позивач посилається як на докази прийняття вантажу на зберігання складом та подальшого відвантаження вантажу на залізничний транспорт (п.5.2. договору).

Зі змісту наданих позивачем звітів вбачається, що в них відсутні реквізити, обов'язкові для первинних документів, а саме: відсутня дата і місце їх складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, звіти містять підпис лише однієї посадової особи відповідальної за здійснення господарської операції щодо прийому-передачу певної кількості вантажу у визначений день.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положенням "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженим наказом Міністерства фінансів України N88 від 24.05.1995 р. господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2. Положення).

Тобто, факт проведення позивачем у справі господарських операцій, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, повинен підтверджуватися виключно первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладені норми закону, надані позивачем звіти не є первинними документами бухгалтерського обліку та не можуть підтверджувати факт здійснення ним господарської операції, а є внутрішнім документом позивача.

Окрім того, в п. З Додаткової угоди № 1 від 15.01.2013 р. до договору (а.с.16) передбачено, що період накопичення партії вантажу до 5-ти діб безкоштовно, вартість послуг по зберіганню вантажу, яка перевищує зазначений термін - 0,73 грн. з ПДВ однієї тони за добу.

Для визначення строку знаходження вантажу відповідача на складі позивача суд має встановити дату товарно-транспортної накладної при надходженні вантажу та дату залізничної накладної про його вибуття, проте в матеріалах справи відсутні жодні товарно-транспортні накладні та накладні на відвантаження вантажу на залізничний транспорт.

За таких обставин суд не може повною мірою дослідити та з'ясувати кількість та найменування вантажу, прийнятого на зберігання; встановити дату відвантаження вантажу з автомобільного транспорту відповідача та дату подальшого відвантаження цього вантажу на залізничний транспорт, визначити період його зберігання на складі позивача, період виникнення боргу та період його нарахування і відповідно перевірити правильність нарахування позивачем вартості наданих послуг та пені.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог (надання послуг по перевалці вантажу за договором).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що позовні вимоги позивача по даній справі ґрунтуються на неналежних доказах, а з матеріалів справи не вбачається інших доказів, які б підтверджували наявність у відповідача боргу перед позивачем в розмірі 27 995,96 грн. та пені в розмірі 280,00 грн. за договором №15 на надання послуг по перевалці вантажу від 15.01.2013 р., суд дійшов висновку про те, що дані позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у даній справі має бути покладено на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 37, 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 628, 901-907, 961, 957 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 34, 43, 49, п. 1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохольц-Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" заборгованості в розмірі 27 995,96 грн. та пені в розмірі 280,00 грн. відмовити.

Провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохольц-Трейд" підписати Акти виконаних робіт (надання послуг) за лютий, березень, квітень 2013 року та акт звірки взаєморозрахунків припинити.

Повне рішення складено 13.08.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.