Ухвала суду № 33117915, 20.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №812/5448/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 р. у справі № 812/5448/13-а (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом зварки СВ-Дукат" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0000412230,-

ВСТАНОВИВ :

12 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом зварки СВ-Дукат" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0000412230.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 25.03.2013 № 0000412230 та стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат» судові витрати в сумі 114 грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України, ст..7,10,11,69,70,71,79,138 КАС України. Крім того, не було надано належної оцінки обставинам справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат» зареєстровано юридичною особою, діє на підставі статуту та є платником податку на додану вартість.(17-28)

Позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, у якій ТОВ «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат» визначило суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, та зазначило суму податкового кредиту, який було сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ПП «Укравтоматизація», в розмірі 5333,33 грн. (арк. справи 158-159).

На підставі наказу від 18.02.2013 № 166 та направлення від 18.02.2013 № 236/223 фахівцями Алчевської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укравтоматизація» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 01.03.2013 № 495/223-33256656 (а.с. 30-56). Відповідно до зазначеного акту, перевіркою встановлено, порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат» по взаємовідносинам з ПП «Укравтоматизація» за лютий 2012 року занижено податок на додану вартість у сумі 5333 грн. та завищено податковий кредит за лютий 2012 року в сумі 5333 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач надав до Алчевської ОДПІ заперечення на акт від 13.03.2013 (арк. справи 57-64). Згідно з відповіддю Алчевської ОДПІ від 20.03.2013 висновки акту залишено без змін (а.с. 65-71).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0000412230, яким ТОВ «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7999,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2666,50 грн. (а.с 72).

Позивач в адміністративному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення. Рішеннями ДПС у Луганській області від 24.04.2013 та Міністерства доходів і зборів від 28.05.2013 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 74-102).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного позивачем з ТОВ ПП «Укравтоматизація» та правомірність формування позивачем податкового кредиту, з чим погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 14.02.2012 року між ТОВ "Торгівельний дом зварки СВ-Дукат" (покупець) та ПП «Укравтоматизація» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 35 (а.с. 123-124)

15.02.2012 року між ТОВ "Торгівельний дом зварки СВ-Дукат" та ПП «Укравтоматизація» було укладено додаткову угоду до договору від 14.02.2012 № 35 (а.с 125).

Виконання договору як з боку ТОВ «Торгівельний дом зварки СВ-Дукат», так і з боку ПП «Укравтоматизація» підтверджується наступним.

Відповідно до вказаного договору ПП «Укравтоматизація» поставило позивачу, а позивач прийняв товар - кран консольний КР 463-00.000-60, вантажопідйомністю 3,2 т, на підтвердження чого ПП «Укравтоматизація» видало позивачу податкову накладну від 16.02.2012 № 16023 (арк. справи 133). Товар було оплачено позивачем та зараховано до основних засобів. Вказані обставини підтверджуються заявкою на поставку товару від 16.02.2012, актом приймання-передачі товару від 16.02.2012, рахунком-фактурою від 16.02.2012 № 16023, видатковою накладною від 16.02.2012 № 16023, журналами-ордерами, виписками банку, накладною на внутрішнє переміщення, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.07.2012, наказом про введення в експлуатацію основних засобів від 02.07.2012 № 7, паспортом крану консольного (арк. справи 126-130, 134-156, 168-172).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Посилання апелянта на те, що складення товарно-транспортної накладної від 16.02.2012 року № 16023 здійсненно з порушенням вимог положення Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України, Мінтрансу України від 07.08.1996 № 228/253, колегія суддів не приймає, з наступних підстав.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст..198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту.

Вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових витрат, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності

Порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постановах по справам № К-15247/07, К-55094/09 та К-37912/11.

Крім того, зазначена Інструкція була скасована наказом Державного комітету статистики від 03.11.2006 та на час проведення господарської операції втратила чинність. Надана товарно-транспортна накладна від 16.02.2012 № 16023 (а.с. 131), оформлена у відповідності до загальних вимог щодо змісту документів бухгалтерського обліку.

Посилання апелянта на не надання паспортів якості та сертифікатів відповідності, які б підтверджували отримання цього крану, не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки зазначені сертифікати та паспорти не є документами підтверджуючим відомості щодо перевізника та транспортного засобу, оскільки є документом підтверджуючим відповідність продукту вимогам Державного стандарту та підтверджуючими якість продукту, та відсутність якого не може впливати на формування податкового кредиту.

Посилання апелянта на акт Ленінської МДПІ м. Луганська Луганської області ДПС від 17.07.2012 № 628/15-300/37287248 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Укравтоматизація» (код за ЄДРПОУ 37287248) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2012 року, квітень 2012 року», колегія суддів не приймає до уваги, як на належний доказ, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 2а/1270/6860/2012, що набрала законної сили, визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС по проведенню зустрічної звірки ПП «Укравтоматизація», за результатами якої складено вказаний акт від 17.07.2012 № 628/15-300/37287248 (арк. справи 103-110).

Доводи про незнаходження ПП «Укравтоматизація» за юридичною адресою, відсутність основних фондів, виробничих активів, технічного персоналу тощо, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, ґрунтуються на висновках вказаного акту, складеному в липні 2012, в той час як господарська операція з купівлі-продажу товару відбувалася в лютому 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по придбанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено недостатність працівників контрагента та відсутність інших умов для здійснення господарських операцій з позивачем.

Тобто, посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні працівники, складські приміщення, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить акт перевірки, колегія суддів зазначає, що відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що кран консольний не було зареєстровано, не пройшов технічний огляд та відсутність у позивача кваліфікованого персоналу, а тому він не міг використовуватися в господарській діяльності позивача, з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище за приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Податковим органом не оспорюється та обставина, що вказаний товар було оприбутковано позивачем та він перебуває на балансі підприємства.

Крім того, відповідно до п. 7.1.1 та п. 7.1.2 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року N 132, вантажопідіймальні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 7.1.2 цих Правил, крани-екскаватори, призначені для роботи з гаком або електромагнітом, і однорейкові візки до введення в експлуатацію підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці. Не підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці: вантажопідіймальні крани всіх типів з ручним приводом, а також ті, у яких разом з ручним приводом механізмів пересування як механізм підіймання застосований пневматичний циліндр; крани мостового типу та пересувні або поворотні консольні вантажопідіймальністю до 10 т включно, що керуються з підлоги або зі стаціонарного поста; крани-маніпулятори, що встановлюються на фундаменті; крани стрілового типу, в тому числі крани-маніпулятори (автомобільні, пневмоколісні, короткобазові, гусеничні, на спеціальному шасі, на шасі колісного та гусеничного тракторів, рейкові, залізничні, переставні, причіпні), вантажопідіймальністю до 1 т включно або з вантажним моментом до 40 кН·м включно; крани стрілового типу (крім баштових стаціонарних приставних) з постійним вильотом або не споряджені виробником механізмом повертання або пересування; переставні крани для монтажу щогл, веж, труб, які встановлюються на споруді, що монтується; крани-маніпулятори і вантажопідіймальні крани (крім автомобільних) навчальних закладів, що використовуються виключно для навчання; вантажопідіймальні крани, установлені на пересувних комплексах і агрегатах (роторні комплекси, крокуючі екскаватори тощо) та призначені виключно для виконання ремонтних робіт на них; колієукладальні крани і крани на залізничному спеціальному рухомому складі (дрезина, автомотриса тощо).

Тобто з огляду на вимоги цих Правил, кран консольний КР 463-00.000-60, вантажопідйомністю 3,2 т, не підлягає державній реєстрації в територіальних органах спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Посилання відповідача на відсутність у позивача відповідного фахівця для роботи з краном, то вказана обставина у відповідності до Податкового кодексу України не впливає на право платника віднести суми сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту та не може свідчити про нікчемність господарських операцій.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем надано достатньо матеріалів в підтвердження реальності здійсненної господарської операції з контрагентом.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені.

Крім того, ПП «Укравтоматизація» на час здійснення господарських операцій мало статус юридичної особи та було платником податку. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів було зареєстровано як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції було платником податків, а тому мало право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Таким чином, дослідженні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача свідчать про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, які містять докази реального здійснення фінансово-господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 р. у справі № 812/5448/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 р. у справі № 812/5448/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва