Постанова № 33115935, 20.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Львів № 813/5143/13-а

16 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Надич М.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Грудлевський В.М.;

відповідача: представник Шевчук І.З.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кохавинська паперова фабрика» (далі - ПАТ «Кохавинська паперова фабрика») звернулось до адміністративного суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Миколаївська МДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 25 червня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акта перевірки №353/22-00/22351935 від 07.06.2013 року, у якому податковий орган зазначив про те, що правочин між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» здійснено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним. Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» податкового законодавства, що у свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 32025,40 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 15913,20 грн. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та на акті перевірки Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС №08/1701/НОМЕР_1 від 11.02.2013 року його контрагента - ФОП ОСОБА_3 Позивач стверджує, що господарські взаємовідносини ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» з ФОП ОСОБА_3 відповідають вимогам чинного законодавства та жодним чином не були спрямовані з боку позивача на ухилення від сплати податків. Також зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які були надані ревізору-інспектору під час перевірки та які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ПАТ «Кохавинська паперова фабрика». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №353/22-00/22351935 від 07.06.2013 року, складеного за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово - господарських відносин з контрагентом ФОП ОСОБА_3 за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року. В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС №08/1701/НОМЕР_1 від 11.02.2013 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року", у якому, серед іншого, зазначено про неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення господарської діяльності. Крім цього, представник відповідача зазначив, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ФОП ОСОБА_3 підприємству - покупцю ПАТ «Кохавинська паперова фабрика», що свідчить про те, що правочин між ФОП ОСОБА_3 та покупцем здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним. Також, відповідач вказав, що у ФОП ОСОБА_3 відсутня необхідна матеріально-технічна база, в тому числі вантажні транспортні засоби, що свідчить про неможливість реального здійснення ним господарських операцій з поставки макулатури позивачу. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про порушення вимог п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 32025,40 грн. (в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 15334,20 грн., листопад 2012 року в сумі 16691,20 грн.) та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 15913,20 грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 71907,00 грн., і на думку представника відповідача підстав для його скасування немає, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» зареєстроване як юридична особа 02.02.1995 року Жидачівською районною державною адміністрацією Львівської області, відповідно до копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №590232. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, є виробництво паперу та картону, виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт.

07.06.2012 року Миколаївською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» з питань дотримання податкового законодавства щодо здійснення фінансово - господарських відносин з контрагентом ФОП ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, за наслідками якої складено акт №353/22-00/22351935 від 07.06.2013 року (далі - акт перевірки від 07.06.2013 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за вересень - листопад 2012 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості макулатури, відповідач врахував висновки акта Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС №08/1701/НОМЕР_1 від 11.02.2013 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року", у якому, серед іншого, зазначено про неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення діяльності. Таким чином, ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» не доведено факту отримання макулатури від ФОП ОСОБА_3, а метою укладення таких договорів за вересень - листопад 2012 року є мінімізація сплати ПДВ до бюджету за рахунок підвищення податкового кредиту позивача.

У висновках акта перевірки від 07.06.2013 року відповідач зазначив про порушення ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» ст. ст. 3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 203, п.1 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 664 Цивільного кодексу України та п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість до сплати до бюджету на загальну суму 32025,40 грн., в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 15334,20 грн., листопад 2012 року в сумі 16691,20 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 15913,20 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 25 червня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 47938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 23969,00 грн., всього на суму 71907,00 грн. Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження факту поставки макулатури та проведення взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_3 Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента:

ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» (Покупець) уклали договір на поставку товару від 15.08.2012 року № 76, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити, а Покупець прийняти і оплатити макулатуру згідно ДСТУ 3500-2009 «Макулатура паперова й картонна» (далі - ДСТУ 3500-2009). Поставка товару згідно умов договору здійснюється партіями на протязі терміну дії цього договору в обсягах, що визначаються замовленнями Покупця прийнятими до виконання Продавцем. При поставці кожної партії товару Продавець зобов'язаний представити в обов'язковому порядку товарно-транспортну накладну і специфікацію, де вказуються вид і сорт сировини, а також рахунок або рахунок-фактуру, в якому вказується вага брутто і нетто, марка сировини, ціна за одиницю, вартість партії, сума податку на додану вартість, податкову накладну. Покупець проводить оплату за поставлену макулатуру після її отримання в термін десяти календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Загальна сума договору складається із суми поставок окремих партій товару, що здійснені протягом терміну дії договору.

На виконання умов даного договору Постачальник передав у власність Покупцю макулатуру відповідно до видаткових накладних: №288 від 03 вересня 2012 року на суму 5722,80 грн., в т.ч. ПДВ 953,80 грн.; №289 від 04 вересня 2012 року на суму 5745,60 грн., в т.ч. ПДВ 957,60 грн.; №290 від 05 вересня 2012 року на суму 8800,80 грн., в т.ч. ПДВ 1466,80 грн.; №291 від 06 вересня 2012 року на суму 16831,80 грн., в т.ч. ПДВ 2805,30 грн.; №292 від 07 вересня 2012 року на суму 14373,60 грн., в т.ч. ПДВ 2395,60 грн., №293 від 11 вересня 2012 року на суму 6327,00 грн., в т.ч. ПДВ 1054,50 грн.; №294 від 12 вересня 2012 року на суму 6717,60 грн., в т.ч. ПДВ 1119,60 грн.; №295 від 18 вересня 2012 року на суму 7732,80 грн., в т.ч. ПДВ 1288,80 грн.; №296 від 19 вересня 2012 року на суму 4244,40 грн., в т.ч. ПДВ 707,40 грн.; №297 від 20 вересня 2012 року на суму 5886,00 грн., в т.ч. ПДВ 981,00 грн., №298 від 26 вересня 2012 року на суму 5788,80 грн., в т.ч. ПДВ 964,80 грн.; №299 від 27 вересня 2012 року на суму 3834,00 грн., в т.ч. ПДВ 639,00 грн.; №300 від 01 жовтня 2012 року на суму 8240,40 грн., в т.ч. ПДВ 1373,40 грн.; №301 від 02 жовтня 2012 року на суму 5086,80 грн., в т.ч. ПДВ 847,80 грн.; №302 від 03 жовтня 2012 року на суму 6199,20 грн., в т.ч. ПДВ 1033,20 грн., №303 від 05 жовтня 2012 року на суму 5289,60 грн., в т.ч. ПДВ 881,60 грн.; №304 від 08 жовтня 2012 року на суму 5367,60 грн., в т.ч. ПДВ 894,60 грн.; №305 від 09 жовтня 2012 року на суму 6004,80 грн., в т.ч. ПДВ 1000,80 грн.; №306 від 11 жовтня 2012 року на суму 10108,80 грн., в т.ч. ПДВ 1684,80 грн.; №307 від 12 жовтня 2012 року на суму 23575,20 грн., в т.ч. ПДВ 3929,20 грн., №321 від 17 жовтня 2012 року на суму 4449,60 грн., в т.ч. ПДВ 741,60 грн.; №322 від 24 жовтня 2012 року на суму 11350,80 грн., в т.ч. ПДВ 1891,80 грн.; №342 від 25 жовтня 2012 року на суму 5756,40 грн., в т.ч. ПДВ 959,40 грн.; №343 від 30 жовтня 2012 року на суму 4050,00 грн., в т.ч. ПДВ 675,00 грн.; №405 від 01 листопада 2012 року на суму 11491,20 грн., в т.ч. ПДВ 1915,20 грн., №406 від 02 листопада 2012 року на суму 5616,00 грн., в т.ч. ПДВ 936,00 грн.; №407 від 05 листопада 2012 року на суму 2149,20 грн., в т.ч. ПДВ 358,20 грн.; №408 від 07 листопада 2012 року на суму 13878,00 грн., в т.ч. ПДВ 2313,00 грн.; №409 від 09 листопада 2012 року на суму 6102,00 грн., в т.ч. ПДВ 1017,00 грн.; №410 від 12 листопада 2012 року на суму 11468,40 грн., в т.ч. ПДВ 1911,40 грн., №411 від 13 листопада 2012 року на суму 10476,00 грн., в т.ч. ПДВ 1746,00 грн.; №412 від 15 листопада 2012 року на суму 5572,80 грн., в т.ч. ПДВ 928,80 грн.; №413 від 16 листопада 2012 року на суму 5443,20 грн., в т.ч. ПДВ 907,20 грн.; №414 від 19 листопада 2012 року на суму 7732,80 грн., в т.ч. ПДВ 1288,80 грн.; №415 від 20 листопада 2012 року на суму 3628,80 грн., в т.ч. ПДВ 604,80 грн., №416 від 22 листопада 2012 року на суму 5562,00 грн., в т.ч. ПДВ 927,00 грн.; №417 від 23 листопада 2012 року на суму 5940,00 грн., в т.ч. ПДВ 990,00 грн.; №418 від 28 листопада 2012 року на суму 5086,80 грн., в т.ч. ПДВ 847,80 грн.

ФОП ОСОБА_3, у свою чергу, виписав позивачу податкові накладні: №288 від 03 вересня 2012 року на суму 5722,80 грн., в т.ч. ПДВ 953,80 грн.; №289 від 04 вересня 2012 року на суму 5745,60 грн., в т.ч. ПДВ 957,60 грн.; №290 від 05 вересня 2012 року на суму 8800,80 грн., в т.ч. ПДВ 1466,80 грн.; №291 від 06 вересня 2012 року на суму 16831,80 грн., в т.ч. ПДВ 2805,30 грн.; №292 від 07 вересня 2012 року на суму 14373,60 грн., в т.ч. ПДВ 2395,60 грн., №293 від 11 вересня 2012 року на суму 6327,00 грн., в т.ч. ПДВ 1054,50 грн.; №294 від 12 вересня 2012 року на суму 6717,60 грн., в т.ч. ПДВ 1119,60 грн.; №295 від 18 вересня 2012 року на суму 7732,80 грн., в т.ч. ПДВ 1288,80 грн.; №296 від 19 вересня 2012 року на суму 4244,40 грн., в т.ч. ПДВ 707,40 грн.; №297 від 20 вересня 2012 року на суму 5886,00 грн., в т.ч. ПДВ 981,00 грн., №298 від 26 вересня 2012 року на суму 5788,80 грн., в т.ч. ПДВ 964,80 грн.; №299 від 27 вересня 2012 року на суму 3834,00 грн., в т.ч. ПДВ 639,00 грн.; №300 від 01 жовтня 2012 року на суму 8240,40 грн., в т.ч. ПДВ 1373,40 грн.; №301 від 02 жовтня 2012 року на суму 5086,80 грн., в т.ч. ПДВ 847,80 грн.; №302 від 03 жовтня 2012 року на суму 6199,20 грн., в т.ч. ПДВ 1033,20 грн., №303 від 05 жовтня 2012 року на суму 5289,60 грн., в т.ч. ПДВ 881,60 грн.; №304 від 08 жовтня 2012 року на суму 5367,60 грн., в т.ч. ПДВ 894,60 грн.; №305 від 09 жовтня 2012 року на суму 6004,80 грн., в т.ч. ПДВ 1000,80 грн.; №306 від 11 жовтня 2012 року на суму 10108,80 грн., в т.ч. ПДВ 1684,80 грн.; №307 від 12 жовтня 2012 року на суму 23575,20 грн., в т.ч. ПДВ 3929,20 грн., №321 від 17 жовтня 2012 року на суму 4449,60 грн., в т.ч. ПДВ 741,60 грн.; №322 від 24 жовтня 2012 року на суму 11350,80 грн., в т.ч. ПДВ 1891,80 грн.; №342 від 25 жовтня 2012 року на суму 5756,40 грн., в т.ч. ПДВ 959,40 грн.; №343 від 30 жовтня 2012 року на суму 4050,00 грн., в т.ч. ПДВ 675,00 грн.; №405 від 01 листопада 2012 року на суму 11491,20 грн., в т.ч. ПДВ 1915,20 грн., №406 від 02 листопада 2012 року на суму 5616,00 грн., в т.ч. ПДВ 936,00 грн.; №407 від 05 листопада 2012 року на суму 2149,20 грн., в т.ч. ПДВ 358,20 грн.; №408 від 07 листопада 2012 року на суму 13878,00 грн., в т.ч. ПДВ 2313,00 грн.; №409 від 09 листопада 2012 року на суму 6102,00 грн., в т.ч. ПДВ 1017,00 грн.; №410 від 12 листопада 2012 року на суму 11468,40 грн., в т.ч. ПДВ 1911,40 грн., №411 від 13 листопада 2012 року на суму 10476,00 грн., в т.ч. ПДВ 1746,00 грн.; №412 від 15 листопада 2012 року на суму 5572,80 грн., в т.ч. ПДВ 928,80 грн.; №413 від 16 листопада 2012 року на суму 5443,20 грн., в т.ч. ПДВ 907,20 грн.; №414 від 19 листопада 2012 року на суму 7732,80 грн., в т.ч. ПДВ 1288,80 грн.; №415 від 20 листопада 2012 року на суму 3628,80 грн., в т.ч. ПДВ 604,80 грн., №416 від 22 листопада 2012 року на суму 5562,00 грн., в т.ч. ПДВ 927,00 грн.; №417 від 23 листопада 2012 року на суму 5940,00 грн., в т.ч. ПДВ 990,00 грн.; №418 від 28 листопада 2012 року на суму 5086,80 грн., в т.ч. ПДВ 847,80 грн., що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень - листопад 2012 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 відображено у податковій звітності ПАТ «Кохавинська паперова фабрика», про що свідчать копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за вересень - листопад 2012 року.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати товарів, позивач долучив платіжні доручення №3092 від 13 вересня 2012 року, №3116 від 17 вересня 2012 року, №3177 від 20 вересня 2012 року, №3235 від 24 вересня 2012 року, №3305 від 27 вересня 2012 року, №3382 від 04 жовтня 2012 року, №3426 від 08 жовтня 2012 року, №3493 від 11 жовтня 2012 року, №3514 від 15 жовтня 2012 року, №3579 від 18 жовтня 2012 року, №3632 від 22 жовтня 2012 року, №3723 від 29 жовтня 2012 року, №3827 від 05 листопада 2012 року, №3913 від 12 листопада 2012 року, №3973 від 15 листопада 2012 року, №4030 від 19 листопада 2012 року, №4076 від 22 листопада 2012 року, №4122 від 26 листопада 2012 року, №4180 від 29 листопада 2012 року.

На підтвердження факту поставки макулатури позивачем також надано копії:

- з журналу приймання макулатури (період з 01.03.2012 року по 25.03.2013 року) та з журналів реєстрації заїзду-виїзду транспортних засобів на територію та з території підприємства (періоди з 30.08.2012 року по 22.10.2012 року та з 22.10.2012 року по 30.11.2012 року);

- товарно-транспортних накладних №б/н від 31.08.2012 року, №116253 від 04.09.2012 року, №116261 від 05.09.2012 року, №116259 від 05.09.2012 року, №116255 від 06.09.2012 року, №116260 від 06.09.2012 року, №116256 від 06.09.2012 року, №116268 від 07.09.2012 року, №116267 від 07.09.2012 року, №116266 від 07.09.2012 року, №116265 від 11.09.2012 року, №116266 від 11.09.2012 року, №116313 від 18.09.2012 року, №116310 від 17.09.2012 року, №116316 від 19.09.2012 року, №116312 від 20.09.2012 року, №116418 від 26.09.2012 року, №116417 від 27.09.2012 року, №116419 від 01.10.2012 року, №б/н від 02.10.2012 року, №б/н від 02.10.2012 року, №б/н від 05.10.2012 року, №б/н від 08.10.2012 року, №б/н від 08.10.2012 року, №б/н від 08.10.2012 року, №116417 від 11.10.2012 року, №б/н від 11.10.2012 року, №б/н від 12.10.2012 року, №б/н від 17.10.2012 року, №б/н від 24.10.2012 року, №б/н від 24.10.2012 року, №б/н від 25.10.2012 року, №б/н від 29.10.2012 року, №б/н від 01.11.2012 року, №б/н від 01.11.2012 року, №б/н від 02.11.2012 року, №б/н від 05.11.2012 року, №б/н від 07.11.2012 року, №б/н від 07.11.2012 року, №б/н від 07.11.2012 року, №б/н від 09.11.2012 року, №б/н від 12.11.2012 року, №б/н від 12.11.2012 року, №б/н від 13.11.2012 року, №б/н від 13.11.2012 року, №116311 від 15.11.2012 року, №б/н від 16.11.2012 року, №б/н від 19.11.2012 року, №465076 від 20.11.2012 року, №405079 від 22.11.2012 року, №465077 від 23.11.2012 року, №б/н від 28.11.2012 року;

- прихідних ордерів №1456 від 03 вересня 2012 року, №1461 від 04 вересня 2012 року, №1462 від 05 вересня 2012 року, №1468 від 05 вересня 2012 року, №1479 від 06 вересня 2012 року, №1478 від 06 вересня 2012 року, №1477 від 06 вересня 2012 року, №1496 від 07 вересня 2012 року, №1492 від 07 вересня 2012 року, №1487 від 07 вересня 2012 року, №1506 від 11 вересня 2012 року, №1518 від 12 вересня 2012 року, №1553 від 18 вересня 2012 року, №1554 від 18 вересня 2012 року, №1570 від 19 вересня 2012 року, №1574 від 20 вересня 2012 року, №1606 від 26 вересня 2012 року, №1612 від 27 вересня 2012 року, №1633 від 01 жовтня 2012 року, №1638 від 02 жовтня 2012 року, №1648 від 03 жовтня 2012 року, №1657 від 05 жовтня 2012 року, №1672 від 08 жовтня 2012 року, №1669 від 08 жовтня 2012 року, №1675 від 09 жовтня 2012 року, №1686 від 11 жовтня 2012 року, №1688 від 11 жовтня 2012 року, №1699 від 12 жовтня 2012 року, №1721 від 17 жовтня 2012 року, №1755 від 24 жовтня 2012 року, №1747 від 24 жовтня 2012 року, №1756 від 25 жовтня 2012 року, №1775 від 30 жовтня 2012 року, №1792 від 01 листопада 2012 року, №1791 від 01 листопада 2012 року, №1800 від 02 листопада 2012 року, №1808 від 05 листопада 2012 року, №1823 від 07 листопада 2012 року, №1824 від 07 листопада 2012 року, №1822 від 07 листопада 2012 року, №1837 від 09 листопада 2012 року, №1851 від 12 листопада 2012 року, №1852 від 12 листопада 2012 року, №1909 від 13 листопада 2012 року, №1962 від 13 листопада 2012 року, №1980 від 15 листопада 2012 року, №1984 від 16 листопада 2012 року, №1996 від 19 листопада 2012 року, №2003 від 20 листопада 2012 року, №2018 від 22 листопада 2012 року, №2034 від 23 листопада 2012 року, №2058 від 28 листопада 2012 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» є суб'єктом господарювання у сфері виробництва паперу та картону, виробництва паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, неспеціалізованої оптової торгівлі, вантажного автомобільного транспорту.

Для здійснення обраного виду діяльності позивачем укладено договір на придбання макулатури із ФОП ОСОБА_3

По факту постачання макулатури ФОП ОСОБА_3 виписав ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень - листопад 2012 року 47938,60 грн. Факт реального постачання макулатури підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт постачання макулатури, також належно оформлені. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Отже, реальність господарських операцій ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» по придбанню макулатури підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Щодо поставки макулатури, то позивачем надано наступні пояснення. Пунктом 3.2 Договору №76 від 15.08.2012 року передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця. Однак, фактично, на підставі вказаного договору, доставка макулатури забезпечувалась виключно Продавцем. Жодної автомашини макулатури від ФОП ОСОБА_3 за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року не було поставлено власним чи найнятим транспортом ПАТ «Кохавинська паперова фабрика». Така розбіжність пояснюється технічною помилкою при оформленні даного договору та стосується виключно господарських взаєморозрахунків між Продавцем та Покупцем та жодним чином не підтверджує висновку відповідача про безтоварність операцій з ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину позивача по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки №08/1701/НОМЕР_1 від 11.02.2013 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року, у якому, серед іншого, зазначено про неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій.

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбаного товару відповідають виду діяльності як позивача, так і його контрагента.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту.

Також податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд також вважає за потрібне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для того, щоб вважати правочин нікчемним, необхідні передбачені виключно законом для цього підстави; встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ФОП ОСОБА_3 на укладення договору із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені таким договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагента, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгаданий правочин не може вважатися нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Під час складення акту перевірки, ці вимоги податковим органом не виконані і первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить нікчемність провачину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47938,60 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0000162200 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (Жидачівське відділення) №0000162200 від 25 червня 2013 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» (вул. Коновальця, 6, смт. Гніздичів, Жидачівський район, Львівська область, 81740, код ЄДРПОУ 22351935) судовий збір у розмірі 719 (сімсот дев'ятнадцять) 07 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2013 року.

Суддя Клименко О.М.