Постанова № 33114853, 22.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2013 року № 826/11757/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГАФ Україна»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 №0003812250 та №0003802250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАФ Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 №0003812250 та №0003802250.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті №1992/15-225 від 03.12.2012, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими та прийняті на підставі суб'єктивних припущень, всупереч чинному законодавству, а відтак є протиправними.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, письмові заперечення на адміністративний позов не подав, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 14.08.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 14.06.2013 №665/22-50П виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС інспектором податкової служби I рангу Чеботарьовою Любов Павлівною, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАФ Україна» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) та ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055) за період з 01.01.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено акт №447/22.509/37013319 від 26.06.2013 (далі - Акт) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГАФ Україна» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік» та ТОВ «Росаріо», за період з 01.01.2009 по 30.09.2012.

Відповідно до висновків вказаного Акту, за позивачем встановлені порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та п. 14.1.228 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21 491,00 грн., в тому числі за IV кв. 2010 в сумі 18 849,00 грн., за II кв. 2011 року в сумі 2 642,00 грн.; п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 079,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 у сумі 15 079,00 грн.

Керуючись висновками Акту, відповідачем 12 липня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0003812250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15 079,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 769,75 грн.; та №0003802250, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 21 491,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 712,25 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що на момент взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» Товариство не знало і не могло знати про характер їхньої діяльності, а отже і не повинно нести відповідальність за наслідками таких взаємовідносин.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 ТОВ «ГАФ Україна» задекларовано податок на прибуток у сумі 1 209 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» за перевіряємий період встановлено його заниження у сумі 21 491, 00 грн., у тому числі за IV кв. 2010 у сумі 18 849, 00 грн., за II кв. 2011 у сумі 2 642, 00 грн.

За період з 01.10.2010 по 30.06.2011 ТОВ «ГАФ Україна» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 4 028, 00 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Євросонік» за перевіряємий період встановлено його заниження у сумі 15 079, 00 грн., в тому числі за жовтень 2010 у сумі 15 079, 00 грн.

Зазначені порушення, на думку відповідача стали можливими у зв'язку з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік».

Такий висновок відповідач зробив на підставі актів про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо» від 11.07.2011 № 490/23-1/37323055 та від 30.09.2011 № 650/23-2/37323055, отриманих від Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС та акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» від 08.12.2011 №1587/23-6/37240875 з питань дотримання вимог податкового законодавства отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до вказаних актів усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, доказів фактичного отримання товарів від вказаних підприємств також немає. Тому, на підставі сказаного відповідачем зроблено висновок, що господарські операції контрагентів позивача ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» мають безтоварний характер та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам.

Тому, виходячи зі сказаного, на думку відповідача, позивач неправомірно включив витрати по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Однак суд не може погодитись з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері оподаткування у період господарських відносин позивача із вказаними контрагентами регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 та Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, поаналізувавши вище вказані норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту у період відносин позивача з ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік», необхідні первинні документи, які підтверджуватимуть факт здійснення господарських операцій.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем під час проведення перевірки надавалася податкові накладні, які відповідно до закону є підставою для включено сум до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, №10148 від 14.10.2010 для підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Євросонік» та №51909 від 19.05.2011 щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Росаріо». Також в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, виписки з банківських рахунків, що підтверджують факт подальшої реалізації позивачем товарів, отриманих від ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік».

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги та правомірно включено витрати по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, а тому податковий орган дійшов невірного висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 вище вказаної статті вказано, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з вище зазначеним, у зв'язку з тим, що відповідач не подав заперечень на адміністративний позов, та, відповідно, не надав суду доказів, які спростовували б докази позивача, суд приймає доводи позивача як такі, що мали місце.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України від 12.07.2013 №0003812250 та №0003802250;

Судові витрати в сумі 300 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАФ Україна» за рахунок Державного бюджету України;

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук