Постанова № 33114787, 22.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2013 року № 826/11715/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерукршина»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 №0003472250, №0003482250 та №0003492250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерукршина» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 №0003472250, №0003482250 та №0003492250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими та прийняті на підставі суб'єктивних припущень, всупереч чинному законодавству, а відтак є протиправними.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, письмові заперечення на адміністративний позов не подав, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.08.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 04.06.2013 №612/22-50П виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС інспектором податкової служби I рангу Чеботарьовою Любов Павлівною, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Цуркан А.В. від 15.03.2013, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерукршина» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (код ЕДРПОУ 32799525) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2013р. №430/22.509/33155226 (далі - Акт) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ « Інтерукршина» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Відповідно до висновків вказаного Акту, за позивачем встановлені порушення п. 14.1.228 ст. 14, п. 138.1, п 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 083,00 грн., у тому числі за I-III кв. 2012 в сумі 1 125,00 грн., за І-IV кв. 2012 в сумі 12 083,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2012 у сумі 4 005,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в. періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 309,00 грн., в тому числі: за серпень 2012 у сумі 69,00 грн., за вересень 2012 у сумі 2 438,00 грн., за жовтень 2012 у сумі 2 443,00 грн., за листопад 2012 у сумі 7 359,00 грн.

Керуючись висновками Акту, відповідачем 26 червня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0003472250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12 083,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 020,75 грн.; №0003482250, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 309,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 077,25 грн.; та №0003492250 про зменшення від'ємного значення податку на прибуток на суму 4 005,0 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що господарські відносини з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» були реальними, і, на думку позивача, підтверджені всіма необхідними документами.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 ТОВ «Інтерукршина» задекларовано від'ємне значення з податку на прибуток у сумі 4 005,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за перевіряємий період встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік у сумі 12 083,00 грн., у тому числі за I-III кв. 2012 в сумі 1 125,00 грн., за І-IV кв. 2012 в сумі 12 083,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2012 у сумі 4 005,00 грн.

За період з 01.07.2012 по 31.12.2012 ТОВ «Інтерукршина» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 3 786,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за перевіряємий період встановлено встановлено його заниження 12 309,00 грн., в тому числі: за серпень 2012 у сумі 69,00 грн., за вересень 2012 у сумі 2 438,00 грн., за жовтень 2012 у сумі 2 443,00 грн., за листопад 2012 у сумі 7 359,00 грн.

Зазначені порушення, на думку відповідача стали можливими у зв'язку з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1».

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі листа ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 27.03.2013 №12/2-3413, відповідно до якого у провадженні слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Цуркан А.В. перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12013110000000099 від 24.01.2013 щодо факту фіктивного підприємництва ТОВ «Ю.О. Електронікс-1».

Відповідач в Акті перевірки посилається на пояснення ОСОБА_3 від 24.01.2013, які отримані з матеріалів вище згаданого досудового розслідування, відповідно до яких ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», однак наміру вести господарську діяльність не мав. В Акті також зазначено, що під час проведення перевірки позивачем не надано доказів підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», зокрема посвідчень, сертифікатів відповідності (визнання), інших документів, що підтверджують відповідність товарів вимогам стандартів, санітарнм, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам, а також товарно-транспортних документів на перевезення продукції. Тому, на думку відповідача, між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» здійснювались операції, що мали безтоварний характер, а отже Товариством неправомірно включено суми понесених витрат до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Однак суд не може погодитись з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, виписки з банківських рахунків, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (опереції з поставки автошин, дисків), також позивачем до суду надано докази подальшої реалізації товарів, отриманих від ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», зокрема видаткові та податкові накладні, виписки з банківських рахунків, а тому згідно з пунктом 138.2 ст. 138, пунктом 198.2. ст. 198 ПК України позивач має право на віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача в акті пеервірки на матеріали досудового розслідування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Однак відповідач в Акті перевірки посилається на матеріали кримінального провадження, що перебуває на стадії досудового розслідування, а отже таке посилання є необгрунтованим.

Більше того, під час розгладу справи, позивачем до суду надано докази, отримані власле від ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», того, що ОСОБА_3 (на пояснення якого посилається відповідач) не є керівником ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» а також підтвердження сплати ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» податків за період серпень-листопад 2012.

Для з'ясування достовірності наданих доказів, в судовому засіданні 05.08.2013 судом винесено ухвалу, відповідно до якої у відповідача витребувано докази того, що ОСОБА_3 дійсно є власником та директором ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» в період серпень-листопад 2012 року та пояснення щодо сплати ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» податку на додану вартість за серпень-листоапд 2012 року та податку на прибуток за ІІІ, ІV квартали 2012 року. Однак відповідачем ніяких пояснень та доказів щодо вище вказаних обставин не надано.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що податковий орган дійшов невірного висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України від 26.06.2013 №0003472250, №0003482250 та №0003492250

Судові витрати в сумі 345,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерукршина»;

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук