Постанова № 33114735, 08.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/3248/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

суддів - Зоркіної Ю.В., Мар`єнко Л.М.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Соколової О.В.,

відповідачів: Харківської митниці Міндоходів - Зеленської І.М., Битяка В.А., Міністерства доходів і зборів України - Поярко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Харківської митниця Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці, Міністерства доходів та зборів України, в якому просить суд, з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.04.2013 р., скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської обласної митниці № 60 від 19.04.2013 року; скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 09.04.2013 р. № /6/99-99-24-16.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на процедурні порушення та порушення по суті, допущені відповідачем-1 при винесенні податкового повідомлення-рішення. По суті податкового повідомлення-рішення позивач зазначав, що вказаних в ньому порушень законодавства не допускав, оскільки довів відсутність впливу пов'язаності з продавцем на ціну товарів; довів, що митна вартість наближається до вартості, визначеної за методом віднімання; підтвердив всі складові митної вартості. На думку позивача, процедурні порушення відповідача-1 полягали в неправомірному скасуванні раніше прийнятих рішень про підтвердження митної вартості товарів та винесенні нових рішень про коригування митної вартості. Жодних нових обставин, які могли б об'єктивно змінити позицію відповідача-1, на думку позивача не виникало. Нове коригування було здійснене винятково з огляду на результати комплексної перевірки відповідача-1, проведеної відповідачем-2, а не на підставах, передбачених Митним кодексом України. Також позивач наголошував на проведенні перевірки відповідачем-1 за відсутності підстав відповідно до Митного кодексу України. Позовні вимоги до відповідача-2 позивач обґрунтовував невмотивованістю рішення відповідача-2 за результатами розгляду скарги позивача, відсутністю розгляду в ньому більшості аргументів позивача, викладених в скарзі. Позивач наголошував, що оскільки він не отримав вмотивованого рішення за результатами розгляду його скарги протягом встановленого законодавством строку, така скарга вважається задоволеною, а податкове повідомлення-рішення скасованим.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2013 р. на підставі положень ст.55 КАС України судом було замінено первинного відповідача - Харківську обласну митницю на належного в порядку правонаступництва - Харківську митницю Міндоходів.

Відповідач-1 надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про те, що підставою для проведення перевірки стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи та відсутності підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості товару «сигарети з фільтром» виробництва ЗАТ «Філіп Морріс Іжора». Рішення відповідача-1 про прийняття митної вартості позивача було прийняте за відсутності інформації, надісланої Держмитслужбою України на адресу позивача. Таким чином відповідач-1 прийшов до висновку про порушення позивачем вимог стаття 58 Митного кодексу України в частині застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (не доведено відсутність впливу взаємовідношень продавця та покупця на ціну товару, не підтверджено документально складові заявленої митної вартості однієї з операцій, яка наведені в п. 18 ст. 58 Митного кодексу України), не виконання вимог п. 4 ст. 53 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 450 810,19 грн.

Відповідач -2 в своїх письмових запереченнях зазначав, що його рішення за результатами розгляду скарги позивача було вмотивованим, крім того воно не впливає на права та обов'язки позивача. Також відповідач-2 звертав увагу, що остаточні рішення про коригування митної вартості у бік зменшення, прийняті відповідачем-1 23-24.11.2012 р., позивачем не оскаржувалися.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Позивач є імпортером тютюнової продукції, ліцензія на право здійснення імпорту тютюнових виробів № 700000500154 від 16.11.2007 року (дійсна з 31.03.2011 р. по 23.11.2012 р.).

У червні-серпні 2012 року позивач в рамках 31 поставки ввозив в Україну товар «сигарети з фільтром» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з виробником даного товару ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (Російська Федерація), а саме: № 19621 від 15.10.2008 р., № 19514 від 17.09.2008 р. та № 29142 від 28.05.2010 р. Поставка товару, відповідно до умов контрактів, здійснювалася наземним транспортом на умовах DDU Харків, Україна.

Перед імпортом товару позивач подав 31 попередню митну декларацію, які містили відомості, достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення. Так, позивач надав наступні попередні митні декларації: № 807170000/2012/210976 від 10.07.12, 807170000/2012/210610 від 15.05.12, 807170000/2012/210622 від 17.05.12, 807170000/2012/210966 від 09.07.12, 807170000/2012/210843 від 18.06.12, 807170000/2012/210612 від 15.05.12, 807170000/2012/210607 від 14.05.12, 807170000/2012/210977 від 10.07.12, 807170000/2012/210967 від 09.07.12, 807170000/2012/210930 від 02.07.12, 807170000/2012/210624 від 17.05.12, 807170000/2012/210627 від 17.05.12, 807170000/2012/210623 від 17.05.12, 807170000/2012/210613 від 15.05.12, 807170000/2012/210640 від 18.05.12, 807170000/2012/210626 від 18.05.12, 807170000/2012/210844 від 18.06.2012, 807170000/2012/210667 від 23.05.12, 807170000/2012/211142 від 10.08.12, 807170000/2012/210880 від 22.06.12, 807170000/2012/211144 від 10.08.12, 807170000/2012/211171 від 17.08.12, 807170000/2012/210580 від 08.05.12, 807170000/2012/210765 від 08.06.12, 807170000/2012/210606 від 14.05.12, 807170000/2012/210727 від 05.06.12, 807170000/2012/210845 від 18.06.12, 807170000/2012/210611 від 15.05.12, 807170000/2012/210579 від 08.05.12, 807170000/2012/211148 від 10.08.12, 807170000/2012/210605 від 14.05.12. Такі попередні митні декларації були прийняті відповідачем-1, що підтверджується відповідними відмітками на деклараціях.

Безпосередньо при імпорті товару позивач надав додаткові митні декларації та декларації митної вартості, що містили точні відомості про товари, задекларовані попередніми митними деклараціями. Так, позивачем були подані такі додаткові митні декларації та ДМВ (дата та номер МД та ДМВ до неї збігаються): № 807170000/2012/224518 від 13.07.12, 807170000/2012/224185 від 04.07.12, 807170000/2012/223961 від 25.06.12, 807170000/2012/224520 від 13.07.12, 807170000/2012/223913 від 22.06.12, 807170000/2012/224189 від 04.07.12, 807170000/2012/224180 від 04.07.12, 807170000/2012/224519 від 13.07.12, 807170000/2012/224517 від 13.07.12, 807170000/2012/224338 від 09.07.12, 807170000/2012/223990 від 26.06.12, 807170000/2012/223959 від 25.06.12, 807170000/2012/223919 від 22.06.12, 807170000/2012/224188 від 04.07.12, 807170000/2012/224195 від 04.07.12, 807170000/2012/223956 від 25.06.12, 807170000/2012/223881 від 21.06.12, 807170000/2012/223999 від 26.04.12, 807170000/2012/225332 від 17.08.12, 807170000/2012/224054 від 27.06.12, 807170000/2012/225312 від 16.08.12, 807170000/2012/225433 від 22.08.12, 807170000/2012/223436 від 07.06.12, 807170000/2012/223614 від 13.06.12, 807170000/2012/223443 від 07.06.12, 807170000/2012/223664 від 14.06.12, 807170000/2012/223879 від 21.06.12, 807170000/2012/224184 від 04.07.12, 807170000/2012/223438 від 07.06.12, 807170000/2012/225333 від 17.08.12, 807170000/2012/223609 від 13.06.12.

Разом з додатковими деклараціями Позивач подав пакети документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів по кожній поставці. До кожної з поданих додаткових митних декларацій позивачем були надані наступні документи: інвойс, проформа-інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), ліцензія, зовнішньоекономічний контракт з додатками, попередня митна декларація та додаткова декларація митної вартості, експортна декларація, акт на розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, специфікації, пакувальний лист, протокол дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, сертифікат про походження товару форми СТ-1, посвідчення якості на сигарети, сертифікат відповідності, лист-пояснення позивача на ім'я відповідача-1 щодо взаємовідносин позивача з його постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № 2052 від 12.06.12 р., лист-відповідь I-060/11-FM від 09.02.2011 р. ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» до позивача, лист № I-217/12-GM від 24.04.12 р. на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати, та не включає суму роялті, лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № I-039/11-FIN від 31.01.11 р. щодо встановлення нових цін на сигарети, лист позивача на ім'я відповідача-1 щодо розрахунку суми акцизного податку з ввезених сигарет, довідка про розрахунок сум роялті, митна декларація (марки акцизного податку), заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів форми Т, платіжні доручення на попередню оплату акцизного податку, декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком № 04/176 від 26.04.2012 р.

Подання саме таких документів підтверджується графою 44 поданих додаткових митних декларацій, а також картками відмови в митному оформленні, що були прийняті відповідачем-1 за результатами розгляду наданих позивачем декларацій та інших документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, визначеної за першим методом.

Відповідач-1, будучи незгодним із обраним позивачем методом визначення митної вартості, після проведення відповідно до вимог Митного кодексу України консультацій з декларантами позивача (підтверджується відмітками представників відповідача-1 у деклараціях митної вартості у графі «Для відміток митного органу») виніс наступні рішення про коригування митної вартості товарів: № 807000003/2012/002888/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002878/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002892/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002898/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002841/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002879/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002876/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002887/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002886/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002885/1 від 09.07.12, 807000003/2012/002894/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002891/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002842/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002880/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002881/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002893/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002825/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002845/1 від 28.06.12, 80700003/2012/003215/2 від 20.08.12, 807000003/2012/002846/1 від 28.06.12, 807000003/2012/003213/2 від 17.08.12, 807000003/2012/003245/2 від 23.08.12, 807000003/2012/002791/2 від 14.06.12, 807000003/2012/002796/2 від 18.06.12, 807000003/2012/002793/2 від 14.06.12, 807000003/2012/002799/2 від 18.06.12, 807000003/2012/002840/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002877/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002792/2 від 14.06.12, 807000003/2012/003216/2 від 20.08.12, 807000003/2012/002795/2 від 18.06.12. Даними рішеннями відповідач-1 не визнав заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.

Не погодившись з винесеним відповідачем-1 рішеннями, товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за наступними митними деклараціями: № 807170000/2012/224655 від 19.07.12, 807170000/2012/224286 від 06.07.12, 807170000/2012/224129 від 03.07.12, 807170000/2012/224656 від 19.07.12, 807170000/2012/224135 від 03.07.12, 807170000/2012/224264 від 06.07.12, 807170000/2012/224285 від 06.07.12, 807170000/2012/224653 від 19.07.12, 807170000/2012/224652 від 19.07.12, 807170000/2012/224450 від 12.07.12, 807170000/2012/224127 від 03.07.12, 807170000/2012/224126 від 03.07.12, 807170000/2012/224125 від 03.07.12, 807170000/2012/224269 від 06.07.12, 807170000/2012/224274 від 06.07.12, 807170000/2012/224128 від 03.07.12, 807170000/2012/224075 від 02.07.12, 807170000/2012/224076 від 02.07.12, 807170000/2012/225397 від 21.08.12, 807170000/2012/224074 від 02.07.12, 807170000/2012/225368 від 20.08.12, 807170000/2012/225481 від 25.08.12, 807170000/2012/223702 від 15.06.12, 807170000/2012/223790 від 19.06.12, 807170000/2012/223739 від 18.06.12, 807170000/2012/223800 від 19.06.12, 807170000/2012/224124 від 03.07.12, 807170000/2012/224289 від 06.07.12, 807170000/2012/223694 від 15.06.12, 807170000/2012/225399 від 21.08.12, 807170000/2012/223791 від 19.06.12.

Разом з цими митними деклараціями позивачем були подані наступні пакети документів: інвойс, проформа-інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), ліцензія, зовнішньоекономічний контракт з додатками, митні декларації (попередня та додаткова-1) та декларації митної вартості (додаткова-1 та додаткова-2), експортна декларація, попереднє рішення про коригування вартості, лист позивача до відповідача-1 з повідомленням про надання усіх наявних документів на підтвердження митної вартості; картка відмови; акт на розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, прибутковий ордер, документ контролю доставки, специфікації, пакувальний лист, протокол дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, сертифікат про походження товару форми СТ-1, посвідчення якості на сигарети, сертифікат відповідності, лист-пояснення позивача на ім'я відповідача-1 щодо взаємовідносин позивача з його постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № 2052 від 12.06.12 р., лист-відповідь I-060/11-FM від 09.02.2011 р. ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» до позивача/ лист № I-217/12-GM від 24.04.12 р. на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати, та не включає суму роялті, лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № I-039/11-FIN від 31.01.11 р. щодо встановлення нових цін на сигарети, лист позивача на ім'я відповідача-1 щодо розрахунку суми акцизного податку з ввезених сигарет, довідка про розрахунок сум роялті, митна декларація (марки акцизного податку), заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів форми Т, платіжні доручення на попередню оплату акцизного податку, декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком № 04/176 від 26.04.2012 р., заява щодо випуску товарів у вільний обіг.

Також з метою перегляду відповідачем-1 винесених ним рішень про коригування, позивач звернувся до відповідача-1 з проханням скасувати прийняті ним рішення про коригування та прийняти нові, якими визнати вартість, заявлену позивачем, додавши до цих звернень додаткові документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Так, щодо 27 рішень про коригування, що були винесені у червні-липні 2012 року, позивач разом зі листом-зверненням № 3254 від 04.09.2012 р. надав: перелік поставок сигарет від постачальника ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (РФ) на адресу позивача за контрактом № 19621 від 15.10.2008, випущених у вільний обіг під гарантію; фотокопію листа-відповіді ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» щодо запиту про надання калькуляції № І-406/12-OS; фотокопію-листа пояснення ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» щодо методології формування відпускних цін.

Стосовно 4 рішень про коригування, винесених відповідачем пізніше, у серпні 2012 року, позивачем відповідачеві-1 разом з листом № 3224 від 27.08.2012 р. були надані: перелік поставок сигарет від постачальника ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (РФ) на адресу позивача за контрактом № 19621 від 15.10.2008, випущених у вільний обіг під гарантію; фотокопія листа-запиту щодо надання калькуляції до ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № 06/009 від 01.06.2012 р.; фотокопія листа-відповіді ЗАТ» Філіп Морріс Іжора» щодо запиту про надання калькуляції № І-406/12-OS від 30.07.2012 р. та фотокопія-пояснення щодо підтвердження митної вартості № 3222 від 23.08.2012 р.

Крім того, позивач, скориставшись правом на оскарження прийнятих відповідачем рішень, що передбачено главою 4 Митного кодексу України, звернувся до ДМС України як до митного органу вищого рівня зі скаргою № 08/079 від 14.08.2012 р. на 27 рішень про коригування, що були прийняті відповідачем-1 у червні-липні 2012 року (інші 4 рішення про коригування не оскаржувалися позивачем до відповідача-2).

Також на підтвердження заявленої митної вартості позивач погодив з постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» надання митним органам розрахунків цін (калькуляцій). Оскільки даний документ містив конфіденційну інформацію щодо ціни товару, він був переданий ДМС України (де на розгляді перебувала скарга позивача) постачальником позивача через посередника ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс». Про надання цього документу позивач повідомив відповідача-1 шляхом надання листа від постачальника № І-406/12-OS від 30.07.2012 р.

Розглянувши листи-звернення позивача № 3254 від 04.09.2012 та № 3224 від 27.08.2012 р. з доданими до них документами, відповідач-1, посилаючись на нововиявлені обставини та додаткові документи, визнав правомірним декларування позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом. Як результат, відповідач-1 скасував попередні рішення про коригування митної вартості, та виніс нові рішення: № 807000003/2012/003466/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003460/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003454/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003463/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003455/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003456/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003459/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003465/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003464/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003462/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003452/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003451/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003450/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003457/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003458/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003453/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003447/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003448/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003249/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003446/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003248/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003250/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003366/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003368/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003367/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003370/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003449/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003461/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003365/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003247/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003369/3 від 10.09.12

Про нові рішення відповідач-1 повідомив позивача листами № 08/02-11302 від 10.09.2012 р. (стосовно 27 рішень) та № 08/02-10817 від 31.08.2012 р. (стосовно 4 рішень). Після цього позивач звернувся до відповідача-1 листами № 3436 від 20.09.2012 р. (щодо 27 рішень) та № 3284 від 10.09.2012 р. (щодо 4 рішень) про повернення надмірно сплачених коштів.

Водночас ДМС України, розглянувши надані позивачем документи, серед яких була і калькуляція постачальника позивача, вказав на відсутність підстав для перегляду початкових рішень відповідача-1 про коригування митної вартості. Причинами цього стали аргументи ДМС України стосовно недоведення позивачем максимального наближення вартості операції до перевіреної та прийнятої митним органом, щодо відсутності у наданій калькуляції статті «транспортні витрати», щодо відсутності у наданих позивачем платіжних дорученнях посилань на рахунки, за якими здійснювалася оплата, щодо відсутності у наданих позивачем рахунках інформації про витрати на страхування, щодо відсутності підтвердження позивачем фактичної оплати роялті, а також ненадання позивачем рахунків на оплату роялті. Дані аргументи були викладені у листі ДМС України №15/1-15.2-2/1590 від 29.08.2012 р., що був надісланий позивачеві.

26.11.2012 р. відповідач-1 склав лист позивачеві № 08/01-14789, яким повідомлялося про скасування 31 рішення про визнання заявленої позивачем митної вартості товару, та про прийняття нових рішень про коригування митної вартості товарів: № 807000003/2012/003791/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003785/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003779/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003788/3 від 24.11.12, 80700000/2012/003780/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003781/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003784/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003790/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003789/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003787/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003777/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003776/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003775/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003782/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003783/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003778/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003772/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003773/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003794/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003771/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003793 від 23.11.12, 807000003/2012/003795/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003767/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003768/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003792/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003770/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003774/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003786/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003766/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003765/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003769/3 від 24.11.12.

Як вбачається з цього листа, причиною прийняття нових рішень про коригування стали висновки комісії (акт перевірки від 07.11.2012 р.) по проведенню комплексної перевірки службової діяльності відповідача-1 за період роботи з 01.03.2010 до 01.10.2012, призначеної наказом ДМС України від 16.10.2012 р. № 549 «Про проведення комплексної перевірки Харківської обласної митниці». Так, під час даної перевірки відповідача-1 було виявлено ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи та про відсутність підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості товару позивача, що були прийняті у червні-серпні 2012 року. На підставі цього відповідачем-1 було видано наказ № 32 від 14.01.2013 р. «Про проведення перевірки» позивача.

Харківською обласною митницею у період з 21.01.2013 р. по 25.01.2013 року було проведено невиїзну документальну перевірку позивача по факту митного оформлення товару «сигарети з фільтром», виробництва ЗАТ «Філіп Морріс Іжора», ввезеного позивачем за період з 15.06.2012 по 25.08.2012 р. в режимі ІМ 40, за результатами якої складено акт № 0006/13/807000000/0000383231 від 25.01.2013 р. про порушення позивачем вимог ст. 58 Митного кодексу України в частині застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товару позивача, а також невиконання позивачем вимог ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 2 450 810,19 грн.

Позивач, не погодившись з таким висновком відповідача-1, подав заперечення на акт перевірки листом № 02/003 від 04.02.2013 р. з проханням визнати необґрунтованими висновки акта перевірки щодо порушення позивачем законодавства. У відповідь відповідач-1 надіслав на адресу позивача Висновок на заперечення до акта перевірки (лист № 11/02-14/1507 від 07.02.2013 р.), яким заперечення позивача були залишені без задоволення.

11.02.2013 року відповідачем-1 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 33, яким на підставі акта перевірки позивача № 0006/13/807000000/0000383231 від 25.01.2013 р. було встановлено порушення позивачем ч. 4 ст. 53, ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 2 450 810,19 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 1 225 405,10 грн.

Не погодившись із винесеним відповідачем-1 рішенням позивач звернувся із скаргою № 02/099 від 22.02.2013 р. до відповідача-2 з проханням скасувати податкове повідомлення-рішення № 33 від 11.02.2013 року.

Розглянувши скаргу позивача, відповідач-2 виніс рішення про результати розгляду скарги № /6/99-99-24-16 від 09.04.2013 р., яким частково задовольнив вимоги позивача, а саме: зменшив суму донарахованого грошового зобов'язання з ПДВ на суму штрафних санкцій.

Як вбачається є акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, відповідач-1 встановив порушення позивачем ч. 4 ст. 53 та ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Як стверджує відповідач-1, порушення позивачем ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України полягало в недоведені відсутності впливу взаємовідношень продавця (ЗАТ «Філіп Морріс Іжора») та покупця (позивача) на ціну товару.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, серед іншого, покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до копій додаткових митних декларацій, наявних в матеріалах справи, на підтвердження відсутності розглядуваного впливу позивач надавав відповідачу-1 наступні документи по кожній поставці:

- бухгалтерський розрахунок ціни реалізації ідентичного оцінюваному товару (сигарет) позивачем на території України та прайс-лист позивача, що містить інформацію щодо цін відчуження на території України як товару, ідентичного оцінюваному, так і товару інших марок, що реалізується Позивачем на території України;

- листи-відповіді I-060/11-FM від 09.02.2011 р. ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» до позивача та лист № I-217/12-GM від 24.04.12 р. на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати, та не включає суму роялті;

- лист-пояснення позивача щодо взаємовідносин позивача з ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № 2052 від 12.06.12 р., зокрема щодо відсутності у позивача фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваного товару, будь-яких обмежень позивача щодо прав на використання товарів, які могли б вплинути на визначення митної вартості товарів за ціною договору, прямої чи опосередкованої передачі позивачем на користь покупця частини виручки від подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів, що імпортуються (підтвердження, передбачене ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України);

- лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» до позивача № I-039/11-FIN від 31.01.11 р. щодо встановлення нових цін на сигарети, яким підтверджувалося перенесення обов'язку зі сплати роялті з постачальника на позивача та зменшення, в зв'язку з цим, контрактної вартості товарів.

Також на прохання позивача продавець товару ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» надав ДМС України розрахунки ціни (калькуляції). Як вбачається з листа ДМС України про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 р. № 15/1-15.2-2/1590 та не заперечується сторонами, за результатами аналізу калькуляцій ДМС України не виявила жодної невідповідності ціни товару, вказаної в калькуляціях, ринковим цінам.

Додатковими листами від 04.09.2012 р. № 3254 та від 27.08.2012 р. № 3224 позивач надав відповідачеві наступні документи:

- лист від ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 03.09.2012 р. № І-646/12-OS щодо методології формування відпускних цін. Цим листом підтверджується, що при формуванні відпускних цін пов'язаним особам враховуються всі понесені витрати, включаючи вартість матеріалів і сировини, що використовується у виробництві, загальногосподарські витрати, і норма прибутку, що визначається з співставлення валової рентабельності з ринковим інтервалом;

- лист від ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 30.07.2012 р. № І-406/12-OS щодо надання розрахунків цін (калькуляцій) ДМС України через посередника ПрайсвотерхаусКуперс Україна;

- лист-пояснення позивача щодо взаємовідносин позивача з ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 23.08.2012 р. № 3222.

Дані про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам не були надані, оскільки позивач є єдиним імпортером такого товару в Україну від ЗАТ «Філіп Морріс Іжора», що не заперечується сторонами.

Як підтверджено представником відповідача-1 в судовому засіданні, ним позивачеві не надавалось письмове обґрунтування щодо наявності впливу пов'язаності продавця та покупця на вартість товару, як це передбачено пп. 13 та пп. 14 ст. 58 Митного кодексу України. При цьому було вказано, що відповідач-1 змінив своє рішення щодо наявності такого впливу винятково в зв'язку певними претензіями до даних розрахунків ціни (калькуляцій), висловленими ДМС України в листі про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 р. № 15/1-15.2-2/1590.

В той же час, ДМС України не було вказано на невідповідність ціни товару ринковим цінам - стосовно калькуляцій у ДМС України виникло питання лише щодо умов поставки товару і оплати транспортних витрат. За таких обставин суд не вбачає з листа відповідача-2 від 29.08.2012 р. № 15/1-15.2-2/1590 підстав для висновків про наявність впливу пов'язаності позивача та продавця на ціну товару.

При цьому відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Митного кодексу України, у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду …;

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

По кожній поставці разом з додатковою митною декларацією позивач надавав відповідачеві-1 бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком. Згідно з даним розрахунком за основу взята ціна за одиницю товару (пачка) на основі максимальної роздрібної ціни за сигарети конкретного бренду, встановленої відповідно до декларації про максимальні роздрібні ціни № 25 від 25.05.2012 р., за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного податку та торговельної надбавки. Ціна, отримана за результатами такого розрахунку є митною вартістю ідентичних товарів за методом на основі віднімання вартості, визначеною на підставі максимальних роздрібних цін (ст. 62 Митного кодексу України). Судом встановлено, що митна вартість, визначена позивачем за першим методом, наближається до митної вартості ідентичних товарів, визначеної за методом віднімання вартості згідно з наданими позивачем розрахунками.

Суд не погоджується з твердженням відповідача-1 щодо того, що наданий позивачем розрахунок митної вартості на основі віднімання вартості не може прийматися до розгляду у зв'язку з вимогами ст. 62 Митного кодексу України про її використання до непов'язаних осіб, а відповідно позивачем не доведено, що визначена ним митна вартість наближається до вартості однієї з операцій, які наведені в п. 18 ст. 58 Митного кодексу України. Судом встановлено, що позивач брав за основу розрахунків максимальну роздрібну ціну за одиницю товару, що продається на території України, яка відповідно до законодавства встановлюється для всіх покупців, без розмежувань на пов'язаних чи непов'язаних осіб.

Таким чином судом встановлено, що в розпорядженні митних органів була достатня інформація для спростування впливу пов'язаності продавця та покупця на ціну товару, включаючи пояснення та інформацію від самого позивача, розрахунки ціни (калькуляції) та ряд листів від постачальника товарів ЗАТ «Філіп Морріс Іжора». Також було надано підтвердження того, що митна вартість товару, визначена позивачем, наближається до митної вартості, визначеної за методом віднімання митної вартості.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем ч. 4. ст. 53 та ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України.

В акті перевірки при описі порушення позивачем вимог ст. 58 Митного кодексу України відповідач-1 вказує на не підтвердження позивачем складових заявленої митної вартості.

В першу чергу суд звертає увагу, що не підтвердження складових митної вартості є порушенням ч. 2, ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України, однак згідно з податковим повідомленням-рішенням воно винесене з огляду на порушення позивачем ч. 4 ст. 53 та ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України. Тобто слід вважати, що таке порушення, як порушення ч. 2, ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України не призвело до визначення суми податкового зобов'язання в податковому повідомленні-рішенні.

По суті аргументу відповідача-1 суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються певні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Отже основною складовою митної вартості є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто ціна договору, до якої додаються інші витрати, понесені покупцем товару та не включені до ціни договору.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи копій декларацій митної вартості, складовими митної вартості товарів, імпортованих позивачем, є наступні: ціна договору (ціна, що підлягала сплаті продавцеві) та роялті.

На підтвердження складової митної вартості - ціни договору - позивач надавав митному органу: зовнішньоекономічні контракти, додатками до яких встановлені ціни договорів; рахунки (інвойси), виставлені продавцем товару, та специфікації до контрактів з посиланням на виставлені рахунки (інвойси). Відповідно до вказаних документів ціна договору складається з ціни товару та транспортних витрат, понесених продавцем (умови поставки DDU Харків). Вказані документи є достатніми для підтвердження такої складової митної вартості, як ціна договору.

На підтвердження другої складової митної вартості - роялті - позивач надавав митному органу: довідки про розрахунок сум роялті з ввезених позивачем сигарет, а також лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № I-039/11-FIN від 31.01.11 р. щодо встановлення нових цін на сигарети з врахуванням переходу обов'язку сплати роялті від продавця до позивача. Також позивачем надавалась угода від 01.01.2011 р. між корпорацією «Філіп Морріс Глобал Брендс Інк.» та позивачем, про що свідчить аналіз положень цієї угоди в листі ДМС України про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 р. № 15/1-15.2-2/1590.

Таким чином, обидві складові митної вартості позивачем підтверджені. Наявність інших складових митної вартості товарів, імпортованих позивачем, та не підтверджених документально, відповідачами не доведене.

Зауваження відповідачів щодо складових митної вартості не беруться судом до уваги з огляду на те, що такі зауваження не вказують на наявність впливу взаємозв'язку продавця та покупця на ціну товару чи на непідтвердження позивачем складових митної вартості.

Щодо зауваження про відсутність в розрахунках цін (калькуляціях) транспортних витрат. Як зазначалося вище, відповідно до рахунків (інвойсів), виставлених постачальником позивачеві, ціна договору включає в себе ціну товару та транспортні витрати. Відповідно до листів ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» ціна товару включає в себе вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток та загальногосподарські витрати. Як підтверджується в листі ДМС України про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 р. № 15/1-15.2-2/1590, саме ці складові ціни товару розкриті в розрахунках цін (калькуляціях), наданих ЗАТ «Філіп Морріс Іжора». Транспортні витрати, понесені постачальником на доставку товару за умовами DDU Incoterms, додавалися до ціни товару окремо, що вбачається з рахунків (інвойсів), копії яких надані позивачем. З огляду на це суд вважає, що розрахунки цін (калькуляції), надані ЗАТ «Філіп Морріс Іжора», об'єктивно не мали містити в собі транспортних витрат, оскільки містили розшифровку ціни товару (а не ціни договору, що включала в себе транспортні витрати). Суд зазначає, що законодавство України не містить встановленої форми такого документу, як розрахунок ціни (калькуляція), подання якого передбачене в цілях підтвердження митної вартості товарів, та не визначає його обов'язкових реквізитів.

Щодо неможливості здійснити ідентифікацію проведення оплати з товаром, що оцінюється. Судом встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів оплата товару позивачем здійснюється протягом 45 днів з дня виставлення рахунку продавцем, однак не пізніше 125 днів з дня митного оформлення товару на території Російської Федерації (п. 2.2 кожного контракту). Зважаючи на це під час митного оформлення товарів платіжні доручення по оплаті товару позивачем не надавались, оскільки оплата товару мала місце пізніше. Це підтверджується реквізитами платіжних доручень, наданих позивачем до ДМС України як додатків до скарги від 14.08.2012 р. № 08/079. Суд зазначає, що надання підтвердження щодо проведення оплати за імпортований товар відповідно до Митного кодексу України не є обов'язковим для обчислення митної вартості, в тому числі, за першим методом, оскільки за основу для такого обчислення береться ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари. Ціна, що підлягає сплаті за оцінювані товари, підтверджена контрактами інвойсами, копії яких наявні в матеріалах справи. Платіжні доручення можуть лише підтвердити оплату товару, однак не міняють його ціну, закріплену в контрактах та інвойсі. Таким чином, наявність чи відсутність платіжних доручень не впливає на визначення митної вартості за першим методом. Також це не спростовує відсутності впливу пов'язаності продавця та покупця на ціну товару - така відсутність доведена сукупністю наданих позивачем доказів.

Щодо відсутності в рахунках (інвойсах) інформації щодо витрати на страхування суд зазначає, що витрати на страхування не були складовою митної вартості товарів - такими складовими були ціна договору та роялті. З проаналізованих судом копій зовнішньоекономічних контрактів, на підставі яких здійснювався імпорт позивачем, а також умов поставки DDU Incoterms не вбачається обов'язку покупця товару здійснити страхування такого товару. Відповідно, позивач не мав обов'язку підтверджувати витрати на страхування товарів. Згідно з поясненнями позивача, витрати на страхування були понесені постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» та включені ним в ціну договору до складу транспортних витрат.

Щодо ненадання позивачем рахунків-фактур для сплати роялті та підтвердження фактично здійсненої оплати роялті судом встановлено, що на звороті декларацій митної вартості відповідач не затребував у позивача таких документів. За таких умов подальше посилання на їх відсутність є неправомірним. Крім того, на момент митного оформлення цих документів не існувало, а отже їх подання не було можливим. Так, відповідно до п. 4.1. угоди від 01.01.2011 р. між корпорацією «Філіп Морріс Глобал Брендс Інк.» та позивачем, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач сплачує роялті за вже продану продукцію. Для кожного бренда продукції, такі роялті становитимуть відсоткову частку від чистої реалізаційної вартості, під якою розуміється виручка позивача за календарний місяць від продажу продукції такого бренда за цей місяць. Порядок сплати роялті міститься в п. 4.5 угоди та передбачає виставлення рахунків-фактур та сплату після закінчення календарного місяця, в якому відбулася реалізація продукції відповідного бренду. Таким чином, при імпорті продукції позивач фізично не міг надати митному органу рахунки-фактури на сплату роялті та підтвердження такої сплати, оскільки реалізація продукції, виставлення рахунків-фактур та їх оплата мала місце в майбутньому.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що складові митної вартості (ціна договору та роялті) були підтверджені позивачем.

Щодо аргументу відповідача-2, викладеного в письмових запереченнях на позов, про відсутність оскарження з боку позивача рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 р. суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що випуск товарів у вільний обіг та проведення всіх взаєморозрахунків з бюджетом були здійснені до моменту винесення відповідачем-1 рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 р., самі по собі такі рішення не створили для позивача правових наслідків (які в даній ситуації полягають в доплаті позивачем митних платежів до Державного бюджету). Так, обов'язок зі сплати грошового зобов'язання до бюджету виник у позивача саме в результаті винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому податкове повідомлення-рішення не містить такого посилання на підставу його винесення, як рішення відповідача-1 про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 р. Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення вбачається акт позапланової невиїзної перевірки позивача. Отже винесення податкового повідомлення-рішення є окремою подією порівняно з винесенням рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012р.

Таким чином, вплив на майнові права позивача чинить лише оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведеної відповідачем-1 перевірки, при цьому рішення про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 р. не стали підставою для винесення такого податкового повідомлення-рішення та самі по собі не впливають на права та обов'язки позивача.

Відповідно до ст. 24 Митного кодексу України оскарження рішення про коригування митної вартості є правом декларанта, а не його обов'язком.

Відповідно до ст. 29 Митного кодексу України рішення митних органів можуть бути оскаржені безпосередньо до суду. Згідно п.56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За таких умов суд вбачає обґрунтованим вибір позивачем такого способу захисту його прав та інтересів, як звернення до адміністративного суду безпосередньо з вимогою скасування податкового повідомлення-рішення, без попереднього оскарження рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, коригування митної вартості можливе у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як підтверджено представником відповідача-1 в судовому засіданні, підставою для нового (третього) коригування митної вартості та подальшого проведення документальної невиїзної перевірки позивача стали винятково результати комплексної перевірки діяльності відповідача-1 ДМС України. Це також підтверджується листом відповідача-1 позивачеві від 26.11.2012 р. № 08/01-14789 про винесення нових рішень про коригування митної вартості.

Оскільки Митний кодекс України не передбачає такої підстави коригування митної вартості, як результати проведення комплексної перевірки діяльності митного органу, крім того судом не встановлено невірного проведення позивачем розрахунку митної вартості, неподання позивачем необхідних документів чи відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України чи надходження до відповідача-1 документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості, суд вважає винесення відповідачем-1 рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 р. неправомірним.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, в тому числі, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Порядок проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів регулюється статтями 345-354 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до листа відповідача-1 до позивача від 28.01.2013 р. № 11/02-14/974, копія якого наявна в матеріалах справи, направленого у відповідь на лист позивача від 21.01.2013 р. № 152 щодо підстав проведення перевірки вказано, що «під час проведення комплексної перевірки Харківської обласної митниці були виявлені ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи та відсутність підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості товару «сигарети з фільтром», виробництва ЗАТ «Філіп Морріс Іжора».

З огляду на зазначене вбачається, що виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи відбулося в зв'язку з комплексною перевіркою відповідача-1, а не за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів позивача, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Так само не вбачається надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю позивача.

Таким чином суд приходить до висновку, що документальна невиїзна перевірка позивача була проведена безпідставно, з порушенням ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України.

Щодо позовної вимоги до відповідача-2 про скасування рішення про результати розгляду скарги позивача від 09.04.2013 р. № /6/99-99-24-16, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.10 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань, серед іншого, забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики.

Згідно з п. 56.17 Митного кодексу України, день отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику є днем закінчення процедури адміністративного оскарження. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пп. 54.3.2 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже рішення відповідача-2 від 09.04.2013 р. № /6/99-99-24-16 про результати розгляду скарги позивача є остаточним рішенням, що завершує адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення і тягне за собою узгодження податкового зобов'язання та виникнення обов'язку позивача щодо його сплати до Державного бюджету, а отже має вплив на фінансовий стан позивача, його права та обов'язки.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Митного кодексу України оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно із ст. 25 Митного кодексу України органами вищого рівня є: щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Згідно із ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином рішення контролюючого органу, яким є відповідач-2, винесене за результатами розгляду скарги платника податків, яким є позивач, на податкове повідомлення-рішення, має бути вмотивованим. Невмотивованість рішення свідчить про його неправомірність.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судова практика Європейського суду з прав людини застосовується судами України при вирішенні справ як джерело права.

У Рішенні від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча … має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Також у Рішенні від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначив, що в залежності від обставин справи кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований.

Як вбачається зі скарги позивача до відповідача-2 від 22.02.2013 р. № 02/099 на податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 11.02.2012 р. № 33, позивачем були наведені наступні аргументи на обґрунтування своєї позиції: стосовного того, що не доведено відсутність впливу взаємовідношень продавця та покупця на ціну товарів з переліком всіх наданих позивачем документів відповідачу-1; стосовного того, що не підтверджено документально складові заявленої митної вартості з переліком всіх наданих позивачем документів відповідачу-1; стосовного того, що заявлена митна вартість є близькою до вартості однієї з операцій, які наведені в п. 18 ст. 58 Митного кодексу України; стосовно виконання вимог п. 4 ст. 53 Митного кодексу України; стосовно застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми податкового зобов'язання.

У рішенні відповідача-2 від 09.04.2013 р. № /6/99-99-24-16 про результати розгляду скарги позивач вказано про відсутність у відповідача-1 при винесенні рішень про прийняття митної вартості, заявленої позивачем, інформації про позицію ДМС України, доведену до позивача листом від 29.08.2012 р. № 15/1-15.2-2/1590. Також рішення містить коротку вказівку на наявність питань, викликаних розрахунком ціни, та наявність ряду інших претензій до документів позивача. Крім цього в рішення відповідач-2 розглянув питання правомірності нарахування штрафних санкцій та прийшов до висновку про неправомірність такого нарахування, результатом чого стало часткове скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 11.02.2012 р. № 33.

Таким чином, з переліку аргументів позивача в рішенні відповідача-2 розглянуто та надано вмотивовану відповідь лише на аргумент стосовно застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми податкового зобов'язання. З рішення відповідача-2 суд не вбачає вмотивованої відповіді на решту вищезазначених аргументів позивача. Рішення відповідача-2 не містить вмотивованої відповіді щодо підстав, з яких вбачається наявність впливу пов'язаності продавця та покупця на ціну товару а також документів, які б не були надані позивачем для обґрунтування відсутності такого впливу; не містить вмотивованої відповіді щодо того, які складові митної вартості не були підтверджені позивачем; не містить вмотивованої відповіді щодо причин неможливості прийняття розрахунку митної вартості за методом віднімання вартості, наданого позивачем.

За вказаних обставин суд вважає рішення відповідача-2 невмотивованим, а отже таким що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, не довели правомірності прийнятих ними спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Харківської митниця Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 09.04.2013 року за №6/99-99-24-16 про результати розгляду скарги.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №60 від 19.04.2013 року, прийняте Харківської обласною митницею.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (код 00383231) з Державного бюджету України 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Шевченко О.В.

Суддя Зоркіна Ю.В.

Суддя Мар`єнко Л.М.