Рішення № 33113588, 20.08.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "20" серпня 2013 р. Справа № 906/867/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Малярчук Т.П., довіреність № 08/16378-009094 від 26.12.2012р.;

від відповідача: Лічний С.В., довіреність № 25/47 від 15.01.2013р;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 9216613,64грн.,

з перервою в судовому засіданні з 12.08.2013р. до 20.08.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 9216613,64грн., з яких: 8991271,89грн. основного боргу за електроенергію в період з 01.02.2013р. по 01.05.2013р., 187784,79грн. пені та 37556,96грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, надав для долучення до матеріалів справи двосторонньо завірений акт звірки взаємних розрахунків від 16.08.2013р. та копії банківських виписок за період з 01.03.2013р. по 01.05.2013р.

Представник відповідача наявність заборгованості у розмірі 8991271,89грн. визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо стягнення з КП "Житомирводоканал" в примусовому порядку частини боргу в сумі 6 969 563,34 грн., посилаючись на наявність угод про організацію взаєморозрахунків та зазначив, що нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем без додержання правил і вимог чинного законодавства, також надав власний розрахунок пені та 3% річних. Крім того, представник відповідача надав суду клопотання, в яких просив зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців. Вказав, що заборгованість утворилася внаслідок невідповідності встановлених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення фактичним затратам на їх виготовлення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2009 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач/постачальник), та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (відповідач/споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №3 (а.с.7-9).

Відповідно до п.2.2.3 договору (із врахуванням редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.2012 (а.с.10), відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа по останній день календарного місяця включно.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

На виконання умов договору №3 про постачання електричної енергії за період з 01.02.2013 року по 01.05.2013 року відповідачем було спожито активної електроенергії на суму 11745654,78грн. та реактивної електроенергії на суму 134975,02грн., а разом на загальну суму 11880629,80грн., що підтверджується виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію від 28.02.2013р., 29.03.2013р. та 30.04.2013р. (а.с.11-16).

В порушення умов договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків відповідач виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" 2889357,91грн. за активну електричну енергію, що не заперечується позивачем та вбачається з виписки щодо оплат КП "Житомирводоканал" за активну електроенергію в період з 01.02.2013р. по 01.05.2013р. (а.с.25).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за вищевказаний період у розмірі 8991271,89грн., з яких: 8856296,87грн. - за спожиту активну та 134975,02грн. - за спожиту реактивну електроенергію.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст.714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.275ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 01.08.2013р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем за активну електроенергію в сумі 8856296,87грн. за реактивну у розмірі 134975,02грн. (а.с.42).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за використану електричну енергію в повному обсязі не провів.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.89-91) суд не приймає до уваги, оскільки наявність угод №167Е/29 від 02.07.2013р. та №167Е/57 про організацію взаєморозрахунків не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №3, тим більше угоди про організацію взаєморозрахунків (за умовами яких сторони за договором взяли на себе зобов'язання не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору) укладені між сторонами вже після звернення позивача до суду.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8856296,87грн. заборгованості за використану активну електроенергію та 134975,02грн. заборгованості за використану реактивну електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 187784,79грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п.7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач (відповідач) сплачує позивачеві пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

З розрахунку позивача (а.с.28) вбачається, що останній при здійсненні розрахунку пені не врахував п.7.3 договору (яким визначено, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5 операційних днів з дня отримання рахунку), та нарахував пеню починаючи з 01.02.2013р., тоді як по рахунку від 28.02.2013р. нарахування слід здійснювати з 07.03.2013р., по рахунку від 29.03.2013р. з 05.04.2013р.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені за період з 07.03.2013р. по 30.04.2013р. складає 96392,42грн. У стягненні 91392,37грн. пені слід відмовити.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 37556,96грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Здійснюючи розрахунок 3% річних позивач також невірно визначив період нарахування (а.с.14).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% за період з 07.03.2013р. по 30.04.2013р. складає 19266,48грн. Вимоги в частині стягнення 18290,48грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені (а.с.103-104), яке обґрунтоване збитковістю підприємства, господарський суд вважає за можливе застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, теж розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів; за порушення грошових зобов'язань, крім пені, нараховані 3% річних; а також враховуючи, що заборгованість виникла внаслідок невідповідності тарифів економічно обґрунтованим, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір обґрунтовано нарахованої пені на 50%, тобто до 48196,21грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність заборгованості не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 9106930,79грн., з яких: 8856296,87грн. заборгованості за активну електроенергію, 134975,02грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 96392,42грн. пені та 19266,48грн. 3% річних.

В частині стягнення 91392,37грн. пені та 18290,48грн. 3% річних господарський суд відмовляє в позові.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 48196,21грн.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 9058734,58грн., з яких: 8856296,87грн. заборгованості за активну електроенергію, 134975,02грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 48196,21грн. пені та 19266,48грн. 3% річних. В решті позову суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців (а.с.98-100), суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, обов'язковою умовою надання відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути в и н я т к о в и м и , але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви КП "Житомирводоканал" про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 20.08.2013р., оскільки боржником не подано доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Обставини, викладені у заяві не є достатньою підставою для надання відстрочки виконання рішення господарського суду Житомирської області у справі, тимчасові фінансові труднощі, на які, зокрема, посилався заявник, носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду від 20.08.2013р.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Черняховського, буд.120, код 03344065)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул.Пушкінська, 32/8, код 22048622):

- 8856296,87грн. заборгованості за активну електроенергію,

- 134975,02грн. заборгованості за реактивну електроенергію,

- 48196,21грн. пені;

-19266,48грн. 3% річних;

- 68001,00грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 139588,58грн. пені та 18290,48грн. 3% річних.

4. Відмовити КП "Житомирводоканал" в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду від 20.08.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.