Постанова № 33113548, 14.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 5008/171/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників:

від апелянта - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача- Джуган Н.Б. - ( представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського МРУЮ № 6-207/13 від 22.07.2013 року.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 15.07.2013 р. (суддя В.І. Карпинець ) про визнання дій РВ ДВС Мукачівського МРУЮ передчасними

у справі № 5008/171/2011

за скаргою ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" від 04.06.2013 р.

на незаконні дії РВ ДВС Мукачівського МРУЮ при примусовому виконанні рішення господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011р.

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі Філії -Закарпатське обласне управління Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України", м. Ужгород

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський Агропромтранс", с. Коноплівці, Закарпатська область

про стягнення заборгованості у загальній сумі 952 787, 17 грн

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 15.07.2013р. у справі № 5008/171/2011 визнано передчасними дії РВ ДВС Мукачівського МРУЮ щодо здійснення примусового відчинення перших дверей прохідної ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" відповідно до складеного Акту державного виконавця від 29.05.2013р.

Ухвала суду мотивована тим, що 21.05.2013 року державним виконавцем РВ ДВС Мукачівського МРУЮ було винесено Постанову про призначення примусового виконання рішення суду, згідно якої примусове виконання рішення було призначено на 29.05.2013 року о 10.00год. Керівнику підприємства стало відомо про здійснення виконавчих дій на підприємстві лише 29.05.2013 року, тому він не міг бути присутнім на підприємстві у визначений час та забезпечити безперешкодний доступ до приміщення. Крім того, державним виконавцем не було з'ясовано розпорядок роботи підприємства, на якому була відсутня виробнича діяльність, про що було винесено відповідний наказ. Тому дії державного виконавця щодо примусового відчинення перших дверей прохідної підприємства у відсутності керівника підприємства слід вважати передчасними, враховуючи ще й те, що, прибувши на підприємство через деякий час, керівник забезпечив можливість здійснення решти виконавчих дій.

В апеляційній скарзі апелянт просить дану ухвалу скасувати та прийняти нову, якої відмовити у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця, Мотивує скаргу тим, що державний виконавець має право безперешкодного доступу до приміщень та сховищ боржників та у разі необхідності відкривати такі приміщення. Крім того, на державного виконавця не покладено обов'язку з'ясування отримання боржниками надісланих документів виконавчого провадження. Наказ на підприємстві про обмежений доступ осіб на підприємство не може стосуватися державного виконавця як представника державної влади при виконанні ним своїх обов'язків.

У відзиві на апеляційну скаргу скаржник зазначає про те, що керівник підприємства не був своєчасно повідомлений про здійснення примусових виконавчих дій на підприємстві, а тому не міг бути присутній у визначений час. Крім того, державним виконавцем не враховано наказу по підприємству про обмежений доступ осіб на підприємство без відповідного дозволу керівника підприємства. Таким чином, місцевий суд виявив порушення у діях державного виконавця, однак не визнав їх незаконними, а передчасними. Судом не враховано, що державним виконавцем не виносилася постанова про звернення стягнення на майно боржника, того, що понятими залучено осіб без встановлення їх ідентифікуючих даних про особу. Зазначає, що судом першої інстанції не було винесено рішення по суті з приводу вимоги про повідомлення правоохоронні органи про наявність в діяльності РВ ДВС Мукачівського районного управління юстиції порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку (замах на грабіж).

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника на дії державного виконавця) у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що державним виконавцем РВ ДВС Мукачівського МРУЮ було винесено Постанову від 04.03.2013р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011р. у справі №5008/171/2011, відповідно до наказу суду від 02.09.2011р. №5008/171/2011, згідно якої боржнику було надано строк добровільного виконання рішення - до 11.03.2013 року. Скаржником було отримано дану постанову, що ним не заперечувалося. Також 04.03.3013 року було винесено Постанову від 04.03.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, відповідачу (боржнику) було відомо про відкриття виконавчого провадження стосовно нього та про можливе здійснення виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження боржник як учасник виконавчого провадження міг скористатися своїми правами згідно Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, узгоджувати зручний для нього час проведення виконавчих дій на підприємстві.

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ст.124 Конституції України усі рішення, ухвалені судами іменем України, є обов'язковими до виконання на території України. Невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 382 Кримінального кодексу України).

Слід зазначити, що виконавчий документ від 02.09.2011 року боржником не виконується.

Оскільки боржником не було в повному обсязі виконано рішення суду, РВ ДВС Мукачівського МРУЮ було винесено Постанову від 21.05.2013р. про призначення примусового виконання рішення суду, п.1 якої було призначено примусове виконання рішення суду на 10:00год. на 29.05.2013р. за адресою - Мукачівський район, с. Кендерешів, вул. Садова, 105 А та п.2 якої, зокрема, було зобов"язано керівника боржника - Зареву Ю.І. бути особисто присутнім при примусовому виконанні державним виконавцем рішення суду та щодо забезпечення безперешкодного доступу до приміщень боржника для проведення опису майна. Дана постанова РВ ДВС Мукачівського МРУЮ була зареєстрована 21.05.2013р. в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції під номером 3000 (а.с.25,26), була адресована ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" та передана 22.05.2013р. до поштової установи - Мукачівського відділення зв"язку, відповідно до списку №1099 згрупованих поштових відправлень та поштової квитанції від 22.05.2013р. № 7197 для відправлення даному отримувачу, що було досліджено судом першої інстанції, зокрема, місцевим судом досліджувалися оригінали вищезазначених документів, що знаходяться у справі 5008/171/2011. Таким чином, Постанова про призначення примусового виконання рішення суду була відправлна з врахуванням строку для поштового обігу.

Слід зазначити, що відповідачем (боржником) не заявлялося відводів державним виконавцям, які виносили вищезазначені постанови.

Згідно ст. 31 Закону - «Надсилання документів виконавчого провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд першої інстанції встановив правомірність дій зі сторони державного виконавця щодо надсилання копії постанови про призначення примусового виконання рішення, з чим погоджується апеляційний суд. Державним виконавцем було надіслано таку постанову з врахуванням строку поштового обігу, беручи до уваги те, що таке поштове відправлення здійснювалося в межах одного району. Законом не встановлено жодних строків, які повинен враховувати державний виконавець при надсиланні виконавчих документів.

Судом першої інстанції встановлено, що отримання копії Постанови боржником в особі його керівника - Зареви Ю.І., у поштовій установі відбулося 29.05.2013р. (однак без зазначення години отримання), що підтверджується оригіналом поштового конверту, з проставленим на ньому відтиском штампу поштової установи із зазначеною датою - 29.05.2013р. (що міститься в матеріалах справи 5008/171/2011).

Крім того, копією Постанови про призначення примусового виконання рішення суду (а.с.11) підтверджується, що дану постанову було отримано боржником - керівником підприємства Заревою Ю.І. під розписку.

У чинному Законі України «Про виконавче провадження» передбачено Главу 4 «Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника» та Главу 5 «Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи» не передбачено імперативної вимоги щодо винесення державним виконавцем окремих виконавчих документів про звернення стягнення на майно. Згідно ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Тобто звернення стягнення на майно відбувається в межах відкритого виконавчого провадження.

Згідно ст. 66 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Суд першої інстанції зазначив, що вимогами Закону України „Про виконавче провадження", в редакції з 09.03.2011р., не передбачено такої підстави, як обов"язковість винесення державним виконавцем, перед Постановою про призначення примусового виконання рішення, постанови про звернення стягнення на майно боржника, що в свою чергу спростовує доводи скаржника та його представника щодо неправомірності призначення даним органом ДВС примусового виконання рішення суду, відповідно до Постанови РВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 21.05.2013р. Доводи скаржника стосовно того, що на майно мало бути звернуто стягнення в особливий спосіб чи в с особливому порядку, чи шляхом винесення окремого виконавчого документа, не приймаються до уваги за відсутності відповідної норми матеріального права, яка б містила імперативну вимогу щодо цього. Покликання відповідача на ст. 15 Закону, яка регулює лише порядок залучення понятих, та ст. 50 Закону, яка стосується виключно наслідків завершення виконавчого провадження та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, не підтверджують його доводів щодо обов'язку виконавця виносити окремий виконавчий документ про звернення стягнення на майно.

Згідно ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Вимогами пп. 4 п. 3 ст. 11 Закону передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження щодо безперешкодно входження до приміщень і сховищ, що належать боржникові або зайняті ним, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем РВ ДВС Мукачівського МРУЮ - Хрипта О.О. було здійснено 29.05.2013р. вихід за адресою місцезнаходження даного боржника - Мукачівський район, с. Кендерешів, вул. Садова, 105А для проведення виконавчих дій відповідно до Постанови від 21.05.2013р., та з урахуванням тієї обставини, що за даною адресою були відсутні будь - які посадові особи боржника, в тому числі і керівник підприємства, та у зв"язку з відмовою охорони щодо допуску на територію даного підприємства для проведення виконавчої дії, було в присутності понятих та працівника органу міліції, примусово відчинено, із залученням відповідної особи, перші двері прохідної ВАТ „Мукачівський Агропромтранс", про що було складено Акт державного виконавця від 29.05.2013р.

Згідно копії Акту державного виконавця (а.с.28) від 29.05.2013 року вбачається, що з виходом державного виконавця за адресою с.Кендерешів, вул. Садова з метою огляду майна ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" встановлено, що директором боржника - юридичної особи не виконано вимоги постанови державного виконавця та не забезпечено безперешкодний доступ до майна підприємства В зв'язку з чим, перші двері прохідної ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" були відчинені в примусовому порядку.

В той же час, при здійсненні опису й арешту майна керівник підприємства (директор) ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" був присутній, що вбачається з копії Акту опису й арешту майна від 25.05.2013 року (а.с.31).

Твердження та заперечення скаржника стосовно порушення проведення виконавчої дії не беруться до уваги з наступних підстав.

Згідно ст.20 Закону у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Згідно ч.1 ст. 29 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. (ст.7 Закону). Згідно ст.15 Закону присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнений. Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Даний Акт містить відомості як щодо залучених двох осіб в якості понятих, так і працівника органу міліції, а тому твердження скаржника та його представника щодо неправомірності залучення даних понятих на час необхідності вчинення вищезазначених виконавчих дій, спростовуються нормами ст.15 Закону України „Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, які не містять жодної вказівки щодо обов'язковості зазначення паспортних даних понятих.

Скаржник та його представник не надали доказів заінтересованості залучених понятих. Представником відповідача (скаржника) в судовому засіданні було зазначено, що ці поняті є скоріш невідомими особами, аніж заінтересованими.

Здійснення виконавчої дії було призначено в робочий день та в робочий час. Крім того, судом не встановлено факту про перебування керівника підприємства у відпустці чи у тимчасовій непрацездатності. Норми Закону не зобов'язують виконавця з'ясовувати розпорядок роботи підприємства.

Наявним у матеріалах справи Наказом від 25.02.2009р. №15 по ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" у зв"язку з відсутністю виробничої діяльності підприємства та з метою збереження майна ВАТ, було, зокрема, передбачено обмежений доступ працівників підприємства на дане підприємство та перебування на ньому та заборону проходу на території та у приміщення підприємства сторонніх осіб без відповідного дозволу керівника Зареви Ю.І.

Однак такий Наказ не може стосуватися державного виконавця при здійсненні ним службових обов'язків та не може обмежувати доступ до даного підприємства. Відповідачу (скаржнику) було відомо про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника, в якому він виступає боржником, доказів про звернення до державного виконавця з метою узгодження часу проведення виконавчих дій скаржником (боржником) подано не було.

Відсутність виробничої діяльності не свідчить про неможливість проведення виконавчих дій на підприємстві.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає неправомірності в діях державного виконавця при здійсненні опису майна скаржника, його опису та арешту.

Крім того, при винесенні оскаржуваної ухвали суд взяв до уваги положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5. Однак така втратила чинність у зв'язку з затвердженням нової Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, який набрав чинності 17.04.2012 року.

У своїй скарзі на дії державного виконавця скаржник просив визнати дії державного виконавця незаконними. Однак суд першої інстанції, не зазначивши про задоволення скарги чи про відмову у такому, визнав такі передчасними, вийшовши за межі вимог скарги, які в ході розгляду справи не змінювалися.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. (П.9.13.).

Таким чином, суд першої інстанції не врахував дані положення, визнавши дії державного виконавця передчасними.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому її слід скасувати, а в задоволенні скарги - відмовити.

Згідно п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № наведений у пунктах 2 і 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» перелік заяв (скарг, дій), за подання яких до господарського суду або за вчинення яких господарським судом встановлено ставки судового збору, за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших заяв (скарг), що подаються до господарського суду, хоча б і не зазначених у згаданій частині другій статті 3 Закону, не здійснюється (наприклад, за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 ГПК).

Відтак, не справляється судовий збір і за подання апеляційних скарг на рішення суду, винесене за поданими скаргами на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 ГПК. Зважаючи на вищенаведене, районному відділу Державної виконавчої служби Мукачівського МРУЮ слід повернути сплачений судовий збір у розмірі 573,50 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 15.07.2013 р., винесену на підставі скарги про визнання дій державного виконавця незаконними у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського МРУЮ № 6-207/13 від 22.07.2013 року - задоволити.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 15.07.2013 р. про визнання дій РВ ДВС Мукачівського МРУЮ передчасними у справі № 5008/171/2011 - скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні скарги ВАТ „Мукачівський Агропромтранс" від 04.06.2013р. про визнання дій районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського МРУЮ незаконними - відмовити.

Повернути районному відділу Державної виконавчої служби Мукачівського МРУЮ 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) судового збору, сплаченого на підставі Платіжного доручення № 510 від 26 липня 2013 року на р/р 31216206782006, отримувач - ДК Личаківського району м.Львова/22030001, код банку отримувача ГУДКСУ у Львівській області - 825014.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.08.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.