Рішення № 33113441, 20.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 20 серпня 2013 року по справі №927/1020/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1020/13

за позовом: публічного акціонерного товариства «Будіндустрія», вул.Індустріальна,11, м. Чернігів, 14001

до відповідача: дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Київська, 17 м.Чернігів, 14005

про стягнення 39845грн.60коп.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Негода Н.І.- представник, довір.пост. від 04.02.2013р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 39845грн.60коп. боргу за товар переданий по накладним №№ 18409 від 06.09.2011р., № 17704 від 16.09.2011р., № 19319 від 13.10.2011р,№19646 від 24.10.2011р., № 19622 від 14.11.2011р., № 20296 від 17.11.2011р..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарського зобов'язання.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.08.2013р., прийняв участь представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується випискою відстеження пересилання з офіційного сайту Укрпошти.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомлено.

До початку судового засідання будь-яких клопотань по даній справі від відповідача не надійшло.

Приймаючи до уваги, що в силу ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався, судом явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому суд вважає за можливе розглядати справу та вирішувати спір по суті у відсутності представника відповідача.

У зв'язку із задоволенням судом клопотання позивача про відмову від фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, фіксування процесу не проводилось. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, оглянувши в судовому засіданні надані позивачем оригінали накладних, суд ВСТАНОВИВ:

Договір, як єдиний письмовий документ, підписаний сторонами та скріплений печатками, між публічним акціонерним товариством «Будіндустрія» (позивач по справі) та дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач по справі) не укладався.

Як вбачається з матеріалів справи, по накладним №18409 від 06.09.2011р., №17704 від 16.09.2011р., №19319 від 13.10.2011р, №19646 від 24.10.2011р., №19622 від 14.11.2011р., №20296 від 17.11.2011р., позивачем передано відповідачу товар загальною вартістю 91260грн.

Про отримання відповідачем товару свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на вказаних накладних.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 51414грн.40коп., в зв'язку з чим, як вказує позивач у позовній заяві, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 39845грн.60коп.

У зв'язку з неповною оплатою товару позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 23.04.2013р. вих. № 381, яку відповідач отримав 24.04.13р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

За твердженням позивача, відповідач отриманий товар до цього часу повністю не оплатив, що і стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо визначення зобов'язання та підстав їх виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

За своєю правовою природою дії суб'єктів правовідносин, пов'язані з оплатною передачею-прийняттям товару є діями, що породжують цивільні права і обов'язки аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, які містяться в главі 54 цього Кодексу, не встановлено обмежень щодо виникнення правовідносин купівлі-продажу товарів тільки на підставі письмового договору та не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми такого договору має наслідком його недійсність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відносин, які виникли між сторонами з приводу передачі-приймання товару, мають застосовуватись норми закону, що регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, факт передачі позивачем товару відповідачу загальною вартістю 91260грн. підтверджується накладними №18409 від 06.09.2011р., №17704 від 16.09.2011р., №19319 від 13.10.2011р, №19646 від 24.10.2011р., №19622 від 14.11.2011р., №20296 від 17.11.2011р.

Відповідачем факт отримання товару не заперечується.

Згідно з вимогами чинного законодавства у відповідача у зв'язку з отриманням товару виник обов'язок сплатити його вартість.

Одним із критеріїв належності виконання господарського зобов'язання є строк його виконання.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права - ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналіз накладних свідчить, що в них не вказаний будь-який строк або термін, протягом якого відповідач мав оплатити товару. Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем товар повинен бути оплачений одразу після його прийняття.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідач вартість отриманого ним товару оплатив частково, перерахувавши позивачу в період з вересня 2011р. по лютий 2012р. грошові кошти в сумі 51414грн.40коп., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, залишок вартості неоплаченого товару становить 39845грн.60коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За повідомленням позивача, від відповідача грошових коштів в якості оплати товару, переданого по видатковим накладним, які покладені в основу позову, більше не надходило.

Відповідачем інших доказів оплати товару повністю або частково суду також не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 39845грн.60коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 39845грн.60коп. боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 509, 639, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України», вул. Київська,17, м.Чернігів (ідентифікаційний код 32016315, р/р 26004006533001 в ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142) на користь публічного акціонерного товариства «Будіндустрія», вул.. Індустріальна, 11, м. Чернігів (ідентифікаційний код 01349644, р/р 26001041351 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100) 39845грн.60коп. боргу та 1720 грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 23 серпня 2013р.

Суддя Т.Г.Оленич