Постанова № 33112213, 20.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року 810/3560/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Івченко Д.М.;

представника відповідача: Карпенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» про зобов'язання сплатити встановлене грошове зобов'язання із податку на додану вартість у зв'язку із застосуванням звичайних цін, -

в с т а н о в и в:

Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області ДПС звернулась з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» про зобов'язання сплатити встановлене грошове зобов'язання із податку на додану вартість у зв'язку із застосуванням звичайних цін у розмірі 583 888,75 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом визначеної законом компетенції щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Вказує, що за відповідачем рахується заборгованість з податкового зобов'язання, що визначене податковими повідомленнями - рішеннями, які були видані на підставі виявлених порушень податкового законодавства, а саме відповідач здійснював реалізацію продукції нижче собіватності, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість. Вважає, що сума заборгованості підлягає стягненню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що СВК «Мир» дійсно в деяких випадках проводив реалізацію продукцію нижче її собіватності, але по договірних цінах, які склалися на ринку на час реалізації. Крім того, вказує, що за результатами діяльності за 2009-2011 роки підприємство спрацювало прибутково, доходи від реалізації продукції перевищила понесені затрати.

Вважає, що зазначена сума заборгованості є необґрунтована та така, що порушує норми чинного податкового законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач - СВК «Мир» має статус юридичної особи та взятий на облік платника податків за № 213 від 12.04.1996.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу Рокитнянської МДПІ від 19.11.2012 № 192, направлення від 19.11.2012 № 97, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) було проведено позапланову виїзну перевірку СВК «Мир» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2009 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2009 по 30.09.2012 згідно затвердженого переліку питань.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2012 № 33/220/03753579, на який відповідачем було надано заперечення.

Під час перевірки позивачем було встановлено порушення податкового законодавства, а саме ст. 3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), п.п. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, у зв'язку з чим відповідачем занижено суму податку на додану вартість від реалізації продукції у розмірі 467 112,00 грн., в тому числі від реалізації продукції рослинництва в сумі 323 724,00 грн. та тваринництва в сумі 143 388,00 грн.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень позивачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000012200 про зобов'язання сплатити податок на додану вартість у розмірі 467 111,00 грн. і штрафну санкцію у розмірі 116 777,75 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Норми Закону України «Про ціни та ціноутворення», Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутроверення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни та державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Статтею 11 Закону України «Про ціни та ціноутроверення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Позивач при встановлені порушення реалізації відповідачем продукції нижче собівартості посилається на п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Представником відповідача було надано докази, що підприємство за перевіряємий період працювало прибутково, тобто дана вимога закону ним дотримана, оскільки є факт отримання доходів.

В судовому засідання представником відповідача було зазначено, що СВК «Мир» дійсно проводив реалізацію продукції нижче її собівартості, але по договірних цінах, які склалися на ринку на час реалізації товару. Факт реалізації товару за договірними цінами встановлено актом перевірки від 14.12.2012 № 33/220/03753579.

Так, п. 39.1 ст. 39 ПК України визначено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень п. 39.3 - 39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Зокрема, п. 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Враховуючи вищевикладені норми закону та беручи до уваги пояснення представника позивача та представника відповідача, докази, що були надані відповідачем вважає за потрібне вказати наступне.

СВК «Мир» являється суб'єктом аграрного господарювання у сфері суспіль ного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію про дукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру. Сільськогосподарське підприємство самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробниц тва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджається виробле ною продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України.

Особливістю сільськогосподарської діяльності є наявність належним погодних умов. Так, відповідачем надано акти, що складені відповідною комісією підприємства, які свідчать про велику кількість продукції, що загину із-за не належним погодних умов.

Як вбачається з матеріла справи вищевказана обставина стала основною при занижені цін собівартості продукції рослинництва, однак продана продукція реалізовувалась за договірними цінами.

Щодо заниження ціни собівартості товарів у сфері тваринництва суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться акти вибраковки, що підписані головою правління підприємства, ветеринарним лікарем та зоотехніком. Згідно даних актів, поголів'я корів було оглянуто за фізіологічними даними та встановлено, що вони є не продуктивними.

На думку суду відповідач не порушив вимоги закону щодо заниження ціни товару, оскільки продукція, що реалізовувалась була продана за договірними цінами, тобто за домовленістю між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства відповідача при реалізації продукції.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 23 серпня 2013 р.