Рішення № 3311035, 01.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2009

Справа №2-29/10779-2008

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя», (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053).

До відповідача - Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства Житлово–комунального господарства Перовської сільської ради, (вул. Ленінського Комсомолу, 1-Б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 97500).

Про стягнення 145 099,51 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

24.03.2009р.

Від позивача – Фляга А. А., довіреність №5 від 15.01.2009р., представник.

Від відповідача – Бекіров Е. З., довіреність №4 від 22.01.2009р., представник.

01.04.2009р.

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя», звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства Житлово – комунального господарства Перовської сільської ради про стягнення заборгованості в розмірі 145 099,51 грн., з яких: 138 091, 72 грн. – сума основного боргу; 2 242,01 грн. – сума інфляції; 524,01 грн. – 3% річних та 4 241, 77 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов’язання за договором на водопостачання по оплаті за спожиту воду та водовідведення.

Відповідач у відзив на позов зазначив, що позовні вимог визнає частково, оскільки позивач у розрахунку суми боргу не врахував платіжні доручення, якими відповідач сплатив 11500,00 грн. Крім того, відповідач посилається на те, що відносно нього було порушена справа про банкрутство, у зв’язку з чим був введений мораторій на задоволення вимог кредитора, під час дії якого заборонено нарахування пені, у зв’язку з чим нарахування позивачем пені у період з 31.03.2008р. по 09.12.2008р. є неправомірним.

Заявою від 05.03.2009р. позивач зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача: 118 091, 72 грн. – суму основного боргу, 2 242,01 грн. – інфляції, 524,01 грн. – 3% річних та 4 241,77 грн. – пені, всього 125 099, 51 грн.

Заява прийнята судом.

За клопотанням сторін, строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена перерва. В продовжене судове засідання сторони не з’явились.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд –

встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №2247 від 02.01.2008 року.

На підставі цього договору відповідачем споживалась вода.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору №2247 від 02.01.2008 року кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення проводиться до закінчення поточного звітного місяця.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання за вищевказаним договором позивач виставляв рахунки № 2247 від 24.09.08 р. на суму 137 083,12 грн., № 2247 від 21.10.08 р. на суму 76 208,60 грн.(копії рахунків додаються).

Всього виставлено рахунків на суму 213 291,72 грн.

На підтвердження об'ємів спожитої води представниками позивача та відповідача складались наступні документи: акт від 24.09.2008 року, акт від 21.10.2008 року.

Суд в становив, що у порушення умов вищевказаного договору та прийнятих на себе зобов'язань відповідач оплачував послуги не регулярно, не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає 118 091, 72 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що по закінченню строку на оплату, вказаного у розділі 4 договору №2247, «Абонент» сплачує «Водоканалу» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

Позивачем розрахована пеня в сумі 4 241,77 грн. (а.с. 18).

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Позивачем розраховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2242,01 грн. та 3% річних в сумі 524,01 грн. (а.с. 19-20).

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач не правомірно нарахував та пред’явив до стягнення пеню за період з 31.03.2008р. по 09.12.2008р., у зв’язку з наступним.

Суд встановив, що ухвалою від 31.03.2008р. господарський суд АР Крим порушив провадження у справі № 2-4/3862-2008 про банкрутство Каштанівського ДКГП ЖКГ Перовської сільської ради.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.12.2008р. провадження у справі про банкрутство № 2-4/3862-2008 відносно Каштанівського ДКГП ЖКГ Перовської сільської ради було припинено на підставі ч. 8 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв’язку з прийняттям Перовською сільською радою, як органом управління відповідача, на пленарному засіданні рішення про незастосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до Каштанівського ДКГП ЖКГ Перовської сільської ради, яке є комунальним унітарним підприємством (об’єктом комунальної власності територіальної громади).

Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв з 31.03.2008р. - до 09.12.2008 р.

Суд встановив, що заборгованість відповідача, яка є предметом спору у цій справі склалась внаслідок несвоєчасної оплати рахунків № 2247 від 24.09.2008 р., № 2247 від 21.10.2008р. Відповідно до підпункту 4.2.1 укладеного з відповідачем договору на водопостачання та водовідведення останній повинен здійснювати остаточний розрахунок за надані послуги до закінчення поточного звітного місяця. Отже право вимоги за рахунками виникло у позивача 01.10.2008 р. за рахунком № 2247 від 24.09.2008 р. та відповідно 01.11.2008р. за рахунком № 2247 від 21.10.2008 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство (після 31.03.2008 р.).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже позовні вимоги позивача у цій справі є поточними.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, дія мораторію поширюється на конкурсних кредиторів (тобто кредиторів, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство) і відповідно на конкурсну заборгованість (тобто борг, який виник до порушення провадження у справі про банкрутство).

На поточні вимоги, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію не поширюється, у зв’язку з чим, на поточну заборгованість неустойка (штраф, пеня) нараховується на загальних підставах.

Такий висновок кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлено, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута припиняється лише після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічну позицію виклав Верховний суд України у Постанові від 06.01.2007р. (а.с. 58-60).

Щодо позовних вимог про стягнення збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вважає, що відповідач помилково вважає, що індекс інфляції та 3% річні, є видами неустойки.

Ці види відповідальності є виключно платою за користування чужими грошовими коштами, та не є неустойкою, тому мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширює свою дію на нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Аналогічну позицію виклав Верховний суд України у Постанові від 17.01.2006р. у справі № 11/690 (а.с. 69 -71).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду контррозрахунок суми заборгованості та не представив доказів її відсутності або погашення.

За викладених обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства Житлово–комунального господарства Перовської сільської ради (вул. Ленінського Комсомолу, 1-Б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 97500, код в ЄДРПО України 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053, код в ЄДРПО України 20671506) заборгованість в сумі 118 091, 72 грн.; збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2 242,01 грн.; 3% річних в сумі 524,01 грн.; пеню в сумі 4 241,77 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1251,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,73 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.