Рішення № 3310823, 19.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/286

19.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

до Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»

про стягнення 402 547, 64 грн.

Суддя Демидова А.М.

Представники:

від позивача

Карпенко О.М. –представник;

від відповідача

не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»про стягнення основного боргу, у розмірі 386 572, 75 грн., штрафних санкцій, у розмірі 9 492, 75 грн., інфляційні збитки, у розмірі 4 108, 94 грн. та три проценти річних від простроченої суми, що становить 2 373, 20 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу № ДГ -0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 11.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»та Дочірнім підприємством «Нафком-Агро», останній своє зобов’язання за договором не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. порушено провадження у справі за № 23/286 та призначено її розгляд на 09.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.01.2009 р.

У судове засідання, призначене на 19.01.2009 р., з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 19.01.2009 р. вдруге не з’явився, хоча всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. та від 09.12.2008 р., про що свідчать відмітки на зворотній стороні зазначених ухвал.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У судовому засіданні 19.01.2009 р. представник позивача подав суду письмові уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»основний борг, у розмірі 386 572, 75 грн., штрафні санкції, у розмірі 19 972, 41 грн., інфляційні збитки, у розмірі 25 341, 97 грн. та три проценти від простроченої суми, що становить 5 156, 75 грн., загалом –437 043, 88 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Станом на день слухання справи відповідач вимог ухвал суду від 24.11.2008 р. та від 09.12.2008 р. не виконав, відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(далі –Продавець, Позивач) та Дочірнім підприємством «Нафком-Агро»(далі –Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу № ДГ -0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.2. договору продавець зобов’язується передати у власність покупцеві запасні частини, шини, акумуляторні батареї, мастильні матеріали, партіями за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються у Специфікаціях, що є Додатками до цього договору, з умовою про відстрочення платежу, а покупець зобов’язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору сума цього договору складає орієнтовну грошову суму, у розмірі 2 000 000, 00 грн., яка розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у Специфікаціях до цього договору.

Загальна сукупна вартість товару, вказана в Специфікаціях до цього договору складає суму цього договору (п. 3.2. договору).

Підпунктом 3.3.1. п. 3.3. договору встановлено, що покупець повинен здійснити повну оплату партії поставленого товару у відповідності зі Специфікацією, в термін 30 календарних днів включно з моменту отримання партії товару, що підтверджується накладною або актом приймання-передачі.

Місцем передачі товару за цим договором, відповідно до п. 4.1. договору, є склади продавця, розташовані за однією з адрес: м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-а, м. Чернігів, вул. Робоча, 20, м. Суми, вул. Чернігівська, 12, м. Вінниця, вул. Київська, 49, м. Полтава, вул. Половка, 76, м. Лубни, вул. Київська, 2-а, згідно заявки покупця, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»(редакція 2000 року), з урахуванням особливостей, наведених у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору товар за цим договором отримується покупцем у місці поставки, вказаному у п. 4.1. цього договору.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, Сумською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»відповідачу було передано товар на суму 69 917, 89 грн., Вінницькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»відповідачу було передано товар на суму 50 876, 16 грн., Полтавською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»відповідачу було передано товар на суму 77 959, 74 грн., Лубенською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»відповідачу було передано товар на суму 187 818, 96 грн.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»відповідачу було передано товар на загальну суму 386 572, 75 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак відповідач, в передбачений договором термін, своє зобов’язання щодо оплати вартості товару не виконав.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № ДГ-0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 11.03.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»основного боргу за договором купівлі-продажу № ДГ-0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 11.03.2008 р. у розмірі 386 572, 75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Положеннями ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Тож, з аналізу наведеного законодавства, а також з матеріалів справи вбачається, що сума, яку позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»за прострочення виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу № ДГ-0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 11.03.2008 р., за своєю правовою природою є саме пенею.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того відповідально до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, враховуючи, що договором купівлі-продажу № ДГ-0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 11.03.2008 р., стягнення неустойки за порушення зобов’язання не передбачено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»штрафних санкцій, відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме –пені, є необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Також за порушення зобов’язання за договором купівлі-продажу № ДГ-0020-162/08 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 11.03.2008 р. позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, загальна сума інфляційних збитків за період з травня 2008 року (період, коли виникла заборгованість) по 19.01.2009 р. (дата, визначена позивачем самостійно) складає 25 341, 97 грн.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, загальна сума трьох процентів річних від простроченої суми за період з травня 2008 року (період, коли виникла заборгованість) по 19.01.2009 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 5 156, 75 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»(юридична адреса: 01133, м. Київ, б-р Л.Українки, 15; фактична адреса: 03057, м. Київ, пров. Польовий, 9, код ЄДРПОУ 32249454, р/р 260040130296 в ЗАТ «Банк НРБ»м. Києва, МФО 320627, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-а, код ЄДРПОУ 30722204, р/р 26001301002008 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767 ) основний борг, у розмірі 386 572, 75 (триста вісімдесят шість тисяч п’ятсот сімдесят дві грн. 75 коп.) грн., інфляційні втрати, у розмірі 25 341, 97 (двадцять п’ять тисяч триста сорок одна грн. 97 коп.) грн., три проценти річних від простроченої суми, що становить 2 373, 20 (дві тисячі триста сімдесят три грн. 20 коп.) грн., державне мито, у розмірі 4 142, 88 (чотири тисячі сто сорок дві грн. 88 коп.) грн. та 111, 86 (сто одинадцять грн. 86 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя А.М. Демидова