Вирок № 33107377, 06.08.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2013 рокуСправа №1915/16787/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарі Яцині О.І.

з участю прокурора Ороновського С.І.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новосілка Бучацького району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

1). 20 червня 2011 року Монастириським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст.190 КК України до штрафу в сумі 850 грн., який сплачено 29 червня 2011 року;

2). 07 грудня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і покладенням обов'язків згідно п.п. 2-4 ст.76 КК України,

- за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_6, будучи раніше судимим за вчинення злочинів, передбачених ст.190 КК України, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисні корисливі злочини, що мали місце за наступних обставин.

Так, 27 листопада 2011 року близько 06 год. у підсудного ОСОБА_6, який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_7, реалізовуючи який він, тоді ж і в тому ж місці, у період часу з 06 год. до 08 год. 30 хв., переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особам, а потерпіла ОСОБА_7 спить, повторно таємно викрав, знявши з її правої та лівої рук золотий перстень 585 проби, вагою 3 г, вартістю 1270 грн., золотий перстень 585 проби, вагою 2, 5 г, вартістю 1050 грн., золотий перстень 585 проби, вагою 2 г, вартістю 840 грн. і золотий ланцюжок 585 проби, вагою 2 г, вартістю 840 грн., а також із сумочки потерпілої ОСОБА_7 - грошові кошти в сумі 720 грн., після чого із викраденим вищевказаним майном ОСОБА_6 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4 720 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у підсудного ОСОБА_6 в середині серпня 2012 року під час розмови з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що мала місце по місцю проживання підсудного - АДРЕСА_1 виник злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та обману, реалізовуючи який, він неправдиво повідомив останнім про те, що зможе допомогти їм виїхати та офіційно працевлаштуватись в м.Москва РФ, насправді не маючи можливості та наміру цього робити.

25 серпня 2012 року згідно попередньої домовленості, ОСОБА_1 передзвонив на мобільний телефон до ОСОБА_6, з яким домовився про зустріч 26 серпня 2012 року з метою виїхати до РФ разом з своїм батьком ОСОБА_2 та двома їх знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на що підсудний, переслідуючи злочинну мету, погодився.

Після цього, ОСОБА_6, увійшовши в довіру до ОСОБА_1, зустрівся із ним та ОСОБА_3 26 серпня 2012 року о 05 год. на залізничному вокзалі ст.Хоростків, з якої приміським дизель-поїздом приїхав із ними на залізничний вокзал ст.Тернопіль, де, здійснюючи свій злочинний задум, спрямований на заволодіння шляхом зловживання довірою та обману грошовими коштами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, з метою надання правдивості своїм діям повідомив, що для купівлі квитків йому необхідні паспорти вказаних осіб та гроші, а саме по 628 грн. за кожний квиток, загальною сумою 2 512 грн., після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3, будучи переконаними в тому, що ОСОБА_6 дійсно допоможе їм у виїзді в РФ та працевлаштуванні, добровільно передали 4 паспорти та вказану суму грошових коштів, зокрема, ОСОБА_1 передав свій паспорт та паспорт свого батька ОСОБА_2, а також грошові кошти на 2 залізничні квитки в сумі 1256 грн., а ОСОБА_3 - свій паспорт та паспорт свого батька ОСОБА_4 та аналогічну, що і ОСОБА_1 суму грошових коштів.

Того ж дня близько 09 год. підсудний ОСОБА_6, перебуваючи на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль, а саме біля кас приміського сполучення, повторно отримавши шляхом обману та зловживання довірою від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 2 512 грн. та 4 паспорти на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з місця вчинення злочину втік, під приводом того, що направився для купівлі квитків, а сам попрямував по своїх особистих справах, заховавши в подальшому паспорти потерпілих в піску у невстановленому слідством місці, які для них цінності в матеріальному виразі не становлять, а отримані від потерпілих злочинним шляхом грошові кошти використав для власних потреб, чим спричинив потерпілим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 628 грн. кожному, а всього на загальну суму 2 512 грн.

Крім цього, 30 серпня 2012 року о 09 год. у підсудного ОСОБА_6, який перебував у приміщенні кімнати АДРЕСА_3, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_10, реалізовуючи який він, тоді ж і в тому ж місці, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, повторно таємно викрав із сумочки потерпілої ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 980 грн. та із викраденим майном з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний як підсудний ОСОБА_6 на початку судового слідства свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнавав частково, зокрема, за ч.2 ст.185 КК України - повністю, а за ч.2 ст.190 КК України - не визнавав, пояснюючи, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 його оговорили, оскільки жодних коштів та паспортів йому 26 серпня 2012 року близько 09 год. на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль не передавали. Проте, наприкінці судового слідства додатково допитаний підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні також і вищевказаного інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтримавши дані ним в процесі провадження досудового слідства показання, з яких слідує, що він, ОСОБА_6, у вересні 2011 року, в соціальній мережі «Internet» на сайті «Djuice спілкування» познайомився із дівчиною на ім'я «ОСОБА_7», з якою спілкувався на даному сайті на протязі 2-х місяців, а також протягом 1 місяця по мобільному телефону. 26 листопада 2011 року близько 09 год., він, ОСОБА_6, зателефонував до ОСОБА_7, якій повідомив про те, що через 1 год. приїде до неї в м.Івано-Франківськ, приїхавши куди та зустрівшись з нею, обвинувачений запропонував ОСОБА_7 поїхати до нього додому в м.Тернопіль, на що остання погодилась, що вони і зробили, приїхавши цього ж дня в м.Тернопіль на квартиру АДРЕСА_2, яку ОСОБА_6 попередньо орендував. В подальшому, в даній квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сиділи в приміщенні кухні та спілкувались, після чого близько 00 год. 30 хв. лягли спати. Приблизно о 06-07 год. 27 листопада 2011 року він, ОСОБА_6, прокинувшись, побачив, що ОСОБА_7 спить, після чого в нього виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення її майна, для чого він, скориставшись тим, що потерпіла спить і переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, зняв з правої та лівої рук ОСОБА_7 золоті вироби, а саме: три золотих персні та браслет, а також з її жіночої сумочки, яка знаходилась праворуч на дерев'яній тумбі біля ліжка, витягнув грошові кошти в сумі 730 грн., після чого вийшов із квартири та направився на ринок, який знаходиться по вул.15 Квітня в м.Тернополі, де збув золоті вироби невідомому чоловіку за 2000 грн., які, а також викрадені грошові кошти витратив на власні потреби. Крім цього, він, ОСОБА_6, у липні 2012 року в соціальній мережі «Internet» на тому ж сайті «спілкування» познайомився із жінкою ім'я «ОСОБА_10», з якою переписувались і говорили по мобільному телефону, де під час однієї з таких розмов, а саме 29 серпня 2012 року у ранковий час ОСОБА_10 повідомила йому, ОСОБА_6, про те, що виїжджає з дому, а саме з м.Рівного, та приїде до нього в м.Тернопіль. Після завершення даної розмови він, ОСОБА_6, винайняв кімнату АДРЕСА_3 для зустрічі з ОСОБА_10 в готелі, що у АДРЕСА_3, на ім'я знайомого таксиста ОСОБА_11 та того ж дня близько 14 год. зустрів ОСОБА_10 на «Збаразькому кільці» в м.Тернополі, після чого вони удвох направились у вищевказаний раніше орендований ним, ОСОБА_6, готельний номер, де в подальшому і перебували та в якому лягли спати, а 30 серпня 2012 року близько 07 год. 30 хв. вони прокинулись та біля 09 год. ОСОБА_10 пішла у ванну кімнату. В цей час у нього, ОСОБА_6, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення її майна, для чого він, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, та його дії не будуть ніким помічені, підійшов до дерев'яної тумби, яка була розміщена праворуч від дивану, на якій знаходилась належна ОСОБА_10 жіноча сумочка білого кольору, відчинивши яку, він, обвинувачений, із неї таємно викрав грошові кошти в сумі 980 грн., після чого вийшов із даної кімнати, повідомивши неправдиво ОСОБА_10 про те, що він іде зустрічати матір, а сам в цей час направився по особистих справах, витративши викрадені грошові кошти на власні потреби.

Також, наприкінці судового слідства додатково допитаний як підсудний ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, підтримав раніше дані ним показання щодо обставин його вчинення, з яких слідує, що в серпні 2012 року він, під час розмови по місцю свого проживання, що в АДРЕСА_1, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яких знав раніше, неправдиво повідомив останнім про те, що зможе допомогти їм виїхати та офіційно працевлаштуватись в м.Москву РФ, хоча насправді не мав наміру цього робити, оскільки у нього не було такої можливості, а мав намір шахрайським шляхом заволодіти їх грошовими коштами. В подальшому, коли ОСОБА_1 25 серпня 2012 року передзвонив до нього, ОСОБА_6, на його мобільний телефон, то вони домовилися про зустріч на залізничному вокзалі ст.Хоростків 26 серпня 2012 року о 05 год. з метою виїхати в РФ разом з ОСОБА_2 та двома його знайомими - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на що він, ОСОБА_6, переслідуючи мету заволодіти грошовими коштами вказаних осіб шляхом зловживання довірою та обману ОСОБА_2 і ОСОБА_4, погодився, сказавши, що вони повинні мати з собою 4 паспорти та приблизно по 650 грн. за один квиток. Відповідно до вказаної домовленості, він, ОСОБА_6, зустрівся в обумовлених часі та місці з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, де він, ОСОБА_6, переконавшись в тому, що у потерпілих є із собою грошові кошти, приміським дизель-поїздом приїхав із ними на залізничний вокзал ст.Тернопіль, де, здійснюючи свій злочинний задум, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, дізнавшись перед цим про дійсну вартість квитків до м.Москва РФ, для надання правдивості своїм діям, неправдиво повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що для купівлі квитків, йому, підсудному, необхідні паспорти вказаних всіх 4 осіб та грошові кошти, а саме по 628 грн. за кожний квиток, загальною сумою 2 512 грн., після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виконуючи цю вказівку, добровільно передали йому, ОСОБА_6, 4 паспорти та вказану суму грошових коштів, зокрема, ОСОБА_1 передав свій паспорт та паспорт свого батька ОСОБА_2, а також грошові кошти на 2 залізничні квитки в сумі 1256 грн., а ОСОБА_3 - свій паспорт та паспорт свого батька ОСОБА_4 та аналогічну, що і ОСОБА_1, суму грошових коштів. Взявши у потерпілих дані грошові кошти та паспорти, які були у пакеті, він, ОСОБА_6, наказав їм чекати, а сам нібито направився для придбання квитків, однак, насправді, направився до території автовокзалу, що в м.Тернополі, де на території дитячого садка, витягнув із паспортів грошові кошти, а самі паспорти закопав у пісок, після чого, отримані шахрайським способом грошові кошти використав на власні потреби.

Підсудний ОСОБА_6, визнавши свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів передбачених ч.2 ст.185 КК України, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового слідства доказами, що її підтверджують, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників процесу щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, згідно ч.3 ст.299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_6 у вчиненні злочинів (за епізодами таємного викрадення майна ОСОБА_7, що мало місце 27 листопада 2011 року, а також - майна ОСОБА_10, що мало місце 30 серпня 2012 року) та кваліфікує дані його дії за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Водночас, крім повного визнання підсудним ОСОБА_6 своєї вини у скоєнні також інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, його вина у вчиненні даного злочину повністю доводиться зібраними в процесі провадження досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1, згідно яких в серпні 2012 року він разом зі своїм батьком ОСОБА_2 розмовляли із ОСОБА_6, по місцю проживання якого, а саме в АДРЕСА_1, вони виконували ремонтні роботи, де підсудний запропонував їм виїхати та офіційно працевлаштуватись в Російську Федерацію, а саме в м.Москву, мотивуючи тим, що він нібито являється ПП по будівельних роботах та має в РФ у цій сфері зв'язки. Дана пропозиція зацікавила його, ОСОБА_1, та його батька ОСОБА_2 Після цього, він, ОСОБА_1, повідомив про це свого знайомого ОСОБА_3, який разом з його батьком - ОСОБА_4, також висловили бажання поїхати на заробітки в м.Москву РФ, про що він, ОСОБА_1, повідомив 25 серпня 2012 року ОСОБА_6, якому зателефонував на його мобільний телефон, на що ОСОБА_6 відповів ствердно, а також вони домовились про зустріч на залізничному вокзалі ст.Хоростків наступного дня о 05 год. з метою доїхати в м.Тернопіль. При цьому, ОСОБА_6 повідомив, що вартість квитків буде складати близько 650 грн. за один, а також про те, що необхідні будуть також 4 паспорти, на що він, ОСОБА_1, повідомив свого батька ОСОБА_2, а також ОСОБА_4, які погодились на вказане. На наступний день, тобто, 26 серпня 2012 року близько 05 год. він, ОСОБА_1, маючи при собі грошові кошти та свій і ОСОБА_2 паспорти, а ОСОБА_3 - свій паспорт та паспорт свого батька ОСОБА_4, а також обумовлену суму грошових коштів, зустрілися із ОСОБА_6 на залізничному вокзалі ст.Хоростків, де підсудний перепитавши в них про наявність паспортів і грошових коштів, разом із ними дизель-поїздом направився в м.Тернопіль, вийшовши на залізничному вокзалі ст.Тернопіль, де ОСОБА_6 наказав їм чекати в залі очікування та відлучився, а повернувшись, сказав, що до кас великі черги, а тому їм, а саме йому, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, необхідно придбати плитку шоколаду, а в 4 паспорти покласти по 628 грн., як вартість 4 квитків, та все це скласти в пакет, що вони і зробили поклавши в пакет 4 паспорти з 628 грн. в кожному, в загальній сумі 2 512 грн., а також шоколадну плитку, яку ОСОБА_6, наказав придбати нібито для касира. Після цього, він, ОСОБА_1, передав вказаний пакет ОСОБА_6, який, взявши його, пішов у напрямку кас, наказавши їм чекати. Приблизно через 1 год. він, ОСОБА_1, зателефонував до ОСОБА_6, який, взявши трубку, повідомив, що скоро прийде, однак, не дочекавшись його, він, ОСОБА_1 продовжував телефонувати до підсудного, який спочатку не брав трубки мобільного телефону, а в подальшому - виключив його взагалі. Після цього, він, ОСОБА_1, разом з ОСОБА_3, направились по місцю свого проживання, де намагались додзвонитись до ОСОБА_6, в якого телефон був вимкнутий, а в подальшому, зрозумівши, що він їх обманув, звернулися в ОВС в м.Тернополі;

- показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали раніше дані ними під час досудового слідства показання, з яких слідує аналогічне, що і з показань потерпілого ОСОБА_1;

- вищенаведені показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджуються протоколами очних ставок, проведених 12 вересня 2012 року між даними потерпілими та ОСОБА_6, а також протоколами відтворення з потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обстановки та обставин події від 20 вересня 2012 року, в ході яких потерпілі повністю підтвердили раніше дані ними показання, а ОСОБА_6 під час очних ставок - не заперечив відносно них, та на яких потерпілі настояли в судовому засіданні;

(т.1, а.с. 65-67, 68-70, 30-32, 40-42)

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 - о/у СДЗБЕЗ на ст.Тернопіль УМВСУ на Львівській залізниці, який в судовому засіданні показав, що 01 вересня 2012 року, в ході перевірки заяви ОСОБА_1 та збору матеріалів з приводу повідомлення про злочин, ним була проведена перевірка, в результаті якої було встановлено місце перебування ОСОБА_6, який, під час проведення з ним бесіди, зізнався у скоєнні злочину, власноручно написав явку з повинною та добровільно, без будь-якого тиску на нього з боку працівників міліції дав пояснення, в яких він детально вказав про всі відомі йому обставини щодо вчинення шахрайський дій відносно потерпілих з метою заволодіння їх грошовими коштами;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 - старшої о/у СКР ЛВ на ст.Тернопіль УМВСУ на Львівській залізниці, яка в судовому засіданні показала, що 27 серпня 2012 року вона знаходила на добовому чергуванні в складі СОГ, де в приміщення чергової частини ЛВ на ст.Тернопіль прийшли 2 раніше незнайомих їй громадян, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які повідомили про те, що 26 серпня 2012 року близько 09 год., перебуваючи на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль, ОСОБА_6, зловживаючи довірою, заволодів їх грошовими коштами в сумі 2 512 грн. та 4 паспортами громадян України на імена ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З приводу даного повідомлення було складено відповідний протокол усної заяви про злочин та отримано пояснення в ОСОБА_1 та ОСОБА_3;

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15 - заступника начальника СКР ЛВ на ст.Тернопіль УМВСУ на Львівській залізниці, які аналогічні до показань свідка ОСОБА_14

(т.1, а.с. 71-75)

Винність ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно відносно потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, об'єктивно стверджуються також і іншими, зібраними в процесі провадження досудового слідства, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні доказами по справі:

- протоколом усної заяви про злочин від 27 серпня 2012 року, за яким ОСОБА_1 повідомив працівникам міліції про те, що він, перебуваючи на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль, передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2 512 грн. і 4 паспорти громадян України на імена ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який ними заволодів шахрайським способом, чим спричинив матеріальну шкоду;

(т.1, а.с.8)

- протоколом огляду місця події разом з фототаблицею до нього від 03 вересня 2012 року, за яким оглянуто місце вчинення злочину, а саме територію поблизу та всередині залізничного вокзалу ст.Тернопіль, зафіксовано обстановку;

(т.2, а.с. 13-15)

- власноручно написаною явкою з повинною ОСОБА_6 від 01 вересня 2012 року, яку він підтримав в судовому засіданні, в якій він щиросердечно та добровільно зізнається в тому, що він 26 серпня 2012 року на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль у шахрайський спосіб привласнив грошові кошти в сумі 2 512 грн. та 4 паспорти, які отримав від ОСОБА_1 шляхом обману у сприянні виїзду на заробітки у м.Москву РФ.

(т.2, а.с.19)

Що ж стосується показань підсудного ОСОБА_6, які він давав на початку судового слідства відносно того, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 його оговорили, оскільки жодних коштів та паспортів йому 26 серпня 2012 року близько 09 год. на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль не передавали, а також, що викривальні показання у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно відносно потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо себе в процесі провадження досудового слідства, він давав внаслідок психологічного та фізичного тиску на нього з боку працівників органів внутрішніх справ, з порушенням права на захист, внаслідок чого оговорив себе, вказавши в процесі провадження досудового слідства про те, що вчинив даний злочин, то суд наведене оцінює критично з наступних підстав.

Зокрема, щодо з'ясування питання про можливе застосування до ОСОБА_6 недозволених методів ведення досудового слідства, порушення його права на захист, то суд в ході судового слідства у порядку ст.315-1 КПК України (в редакції 1960 року) своєю постановою надавав судове доручення прокурору м.Тернополя перевірити наведені ОСОБА_6 в судовому засіданні вищенаведені обставини, в результаті чого вказані ОСОБА_6 обставини щодо можливого застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства, свого підтвердження не знайшли, про що свідчить постанова старшого слідчого прокуратури м.Тернополя Бабія Т.І. від 09 липня 2013 року, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42013210010000074 від 07 червня 2013 року закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з встановленою відсутністю в діяннях працівників ТМВУ МВСУ в Тернопільській області та працівників ЛВ на ст.Тернопіль УМВСУ на Львівській залізниці складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Крім цього, суд критично оцінює, вважає неправдивими, неспроможними, такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, показання ОСОБА_6 також у тій частині, що стосується його заперечення своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілих, які упродовж досудового слідства та в судовому засіданні жодного разу їх не змінювали, настоювали на них.

Зважаючи на наведене, суд приймає до уваги показання потерпілих, вважає їх правдивими та узгодженими з іншими зібраними доказами у справі, в тому числі і показаннями свідків, якими вони повністю підтверджуються.

З вказаними показаннями і фактичними обставинами заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно відносно потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодився і сам підсудний ОСОБА_6 наприкінці судового слідства, підтримавши дані ним в процесі провадження досудового слідства показання та явку з повинною, визнавши таким чином повністю свою вину також і у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_6 також і за цим епізодом, а саме у вчиненні злочину та кваліфікує його дії також за ч.2 ст.190 КК України, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, фактичні обставини справи, особу винного, який раніше судимий, його молодий вік, що по місцю проживання характеризується позитивно, ніде не працює та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить з'явлення зі зізнанням, повне визнання підсудним вини, часткове добровільне відшкодування заподіяної злочинами шкоди.

Враховуючи сукупність пом'якшуючих обставин, особу підсудного, думку потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили суворо не карати підсудного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, як слідує з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_6 07 грудня 2011 року був засуджений Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і покладенням обов'язків згідно п.п. 2-4 ст.76 КК України.

Оскільки злочини, вчинені ОСОБА_6, що передбачені, зокрема: ч.2 ст.185 КК України (епізод 27 листопада 2011 року щодо ОСОБА_7.), до, а ч.2 ст.190 та ч.2 ст.185 КК України (епізод 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_10.) - після постановлення попереднього вироку, то покарання йому слід визначити наступним чином, зокрема, спочатку за ч.2 ст.185 КК України (епізод 27 листопада 2011 року щодо ОСОБА_7.) - у виді позбавлення волі на певний строк, далі за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що визначене цим вироком, більш суворим, що визначене вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року у виді позбавлення волі на певний строк та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ст.76 КК України, надалі призначити покарання за ч.2 ст.190 КК України та ч.2 ст.185 (епізод 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_10.) у виді позбавлення волі на певний строк за кожний злочин, визначивши покарання згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на певний строк, а в подальшому остаточно визначити покарання за правилами ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року, визначивши покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки за вищенаведеного суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 неможливі без його ізоляції від суспільства і що саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

У справі потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_7 до ОСОБА_6 заявлено цивільні позови на суми 980 грн. та 4 720 грн. відповідно, які слід залишити без розгляду внаслідок повторної неявки даних потерпілих у судові засідання.

При цьому, визнані підсудним ОСОБА_6 цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення з нього в користь даних потерпілих по 628 грн. кожному завданої злочином матеріальної шкоди підлягають до повного задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_6 в користь даних потерпілих по 628 грн. кожному завданої злочином матеріальної шкоди.

По справі є судові витрати за проведення дактилоскопічих експертиз №17/387/12 від 27 вересня 2012 року в сумі 514 грн. та №17/361/12 від 14 вересня 2012 року в сумі 588 грн., які слід стягнути з ОСОБА_6 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача ГУДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 331256272210463, з відповідними призначеннями платежів.

Раніше обраний підсудному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді взяття під варту необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) і п.11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 2012 року), суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.2 ст.190 КК України та призначити йому за даними злочинами наступні покарання.

За ч.2 ст.185 КК України (епізод крадіжки 27 листопада 2011 року щодо ОСОБА_7.) призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року, визначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 вважати звільненим від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

За ч.2 ст.190 КК України призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

За ч.2 ст.185 КК України (епізод крадіжки 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_10.) призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_6 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування призначеного судом ОСОБА_6 покарання рахувати з 01 вересня 2012 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_7 до ОСОБА_6 на суми 980 грн. та 4 720 грн. відповідно - залишити без розгляду.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення з нього в користь даних потерпілих по 628 грн. кожному завданої злочином матеріальної шкоди - задовольнити - стягнути із ОСОБА_6 в користь даних потерпілих по 628 грн. кожному завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 вартість проведених у справі дактилоскопічних експертиз №17/387/12 від 27 вересня 2012 року в сумі 514 грн. та №17/361/12 від 14 вересня 2012 року в сумі 588 грн., в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача ГУДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 331256272210463, з відповідними призначеннями платежів.

Раніше обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді взяття під варту - залишити без змін.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан