Вирок № 33106603, 23.08.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2989/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2013 м. Маріуполь

Приморський районний суд у складі:

головуючого судді - Лузана В.В.,

при секретарі - Турій К.В.,

за участю прокурора - Чуєнко К.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Маріуполя,

громадянина України, українця, освіта середня,

неодруженого, невійськовозобовязанного, не

працюючого, раніше судимого: 1) 03.02.1999р.

Жовтневим райсудом м.Маріуполя за ст.. 140 ч.2,3,

106ч.2, 42 КК України до 3 років 2 міс. позбавлення

волі; 2) 11.10.2001р. тим же судом за ст..101ч.3, 43

КК України до 5 років 2 міс. позбавлення волі,

3) 01.07.2008р. тим же судом за ст.. 125ч.2, 129ч.2,

296ч.2,4, 70ч.1 КК України до 4 років позбавлення

волі, звільнений 05.03.2010р. умовно-достроково,

який зареєстрований та мешкає за адресою: 87514,

АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 20 грудня 2012р., о 16 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в салоні автомобілю швидкої медичної допомоги, який рухався по вул. Кронштадтській в Приморському районі м. Маріуполя, діючи з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, почав розмахувати руками та зачепив долонею лівої руки обличчя фельдшера ОСОБА_3, яка сиділа поруч, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: синця надбрівної області праворуч, гемофтальм - крововиливу у склисте тіло правого ока з відшаруванням сітківки правого ока, які, згідно висновку експерта № 139 від 26.02.2013р., по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як не небезпечних для життя під час отримання, але тягнучих за собою тривалий розлад здоров'я на строк, більше 21 дня.

Обвинувачений у судовому засіданні свою вину не визнав та стверджував, що після вживання алкоголю в кафе, втратив пам'ять та того, що з ним трапилось, не пам'ятає. Тому відшкодовувати спричинену шкоду потерпілій та державі за лікування останньої не має наміру.

Суд, вислухавши обвинуваченого, потерпілу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_1, мало місце та містить склад кримінального правопорушення, а вина обвинуваченого знайшла своє повне підтвердження та він підлягає покаранню, а спричинена шкода - відшкодуванню.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 20 грудня 2012р. коли вона була на чергуванні, як працівник швидкої допомоги, поступив виклик на вул. Кронштадтську, куди виїхав автомобіль, в який поклали ОСОБА_1, який був у стані алкогольного сп'яніння. Під час його огляду та встановлення особи, обвинувачений став розмахувати руками та ткнув її по обличчю в область над правим оком, після чого в неї пропав зір на це око. Внаслідок отриманої травми вона тривалий час знаходилась на лікуванні, яке не завершено на цей час. Заявила позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 21355 грн. та моральної шкоди в сумі 15000 грн., який обґрунтовувала витратами на придбання ліків, які були призначені лікарем на період лікування, оплатою операції та іншими витратами, які підтверджені відповідними платіжними документами. Моральну шкоду обґрунтовувала душевним стражданнями та іншими негативними наслідками, які пов'язані з спричиненням їй обвинуваченим тілесного ушкодження та просила стягнути зазначені суми з обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_4 показала, що 20.12.2012р. після того, як вона, як лікар, з бригадою приїхала за викликом на вул. Кронштадтська, виявили обвинуваченого в стані сп'яніння, якого поклали на носилки в автомобіль швидкої допомоги. Там він став лаятися нецензурно, розмахувати руками та вдарив у обличчя ОСОБА_3, яка сиділа біля нього та намагалась вияснити прізвище. Крім цього, схватив за одяг на грудях та тряс потерпілу.

Свідок ОСОБА_5 показав, що 20.12.2012р. він разом з лікарем та фельдшером, як водій швидкої допомоги, виїхав за викликом на вул. Кронштадську. Там вони виявили обвинуваченого в стані сп'яніння, якого поклали на носилки в автомобіль, де він став лаятися нецензурно, розмахувати руками та схватив за одяг ОСОБА_3, яка сиділа біля нього, та тряс її. Він, ОСОБА_5, вимагав припинити сварку, після чого обвинувачений заспокоївся, а ОСОБА_3 через нетривалий час заявила про травму ока.

Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту від 22.02.2013р. (а.с. 17-21) за участю потерпілої ОСОБА_3 та аналогічного протоколу за участю свідка ОСОБА_4 від 31.05.2013р. (а.с. 43-45) останні підтвердили обставини спричинення травми ока обвинуваченим при перевезенні його в автомобілі швидкої допомоги, а також впізнали його при пред'явленні для впізнання (а.с. 39-40, 41-42).

Згідно висновку експерта № 139 від 26.02.2013р. (а.с. 23-24) ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця надбрівної області праворуч, гемофтальм - крововиливу у склисте тіло правого ока з відшаруванням сітківки правого ока, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як не небезпечні для життя під час отримання, але тягнучі за собою тривалий розлад здоров'я на строк, більше 21 дня.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 128 КК України, як необережне спричинення середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження, оскільки встановлено, що до настання наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень проявив злочинну недбалість, у зв'язку з тим, що не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити. Його заперечення про невинність на тій підставі, що був без пам'яті та не міг скоїти зазначене діяння суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються встановленими судом доказами.

Відповідно до висновку судово-психіатричної амбулаторної експертизи від 12.06.2013р. (а.с. 60-67) обвинувачений в період вчинення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними та за психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують покарання, а саме: діяння вчинено в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_1 скоїв цей злочин, будучи раніше тричі засудженим за інші злочини, що означає рецидив злочинів, тому призначає покарання у верхніх межах санкції статті закону у вигляді обмеження волі.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 21355 грн., як підтверджений наявними у справі письмовими доказами у вигляді квитанцій та накладних, слід задовольнити в повному обсязі.

У відношенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України та роз'ясненнями, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року " Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно яких даний розмір суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу спричинених потерпілій моральних та фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку ступені вини обвинуваченого та інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок спричинення тілесного ушкодження потерпілій, їй були спричинені істотні душевні та психічні страждання, змінився спосіб її життя та наступили інші негативні наслідки. З урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, які зазнала потерпілі, суд вважає необхідним у відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 10000 грн.

Цивільний позов прокурора про відшкодування коштів, які витрачені на лікування потерпілої, підтверджений довідкою лікувального закладу на суму 3237,62 грн. та підлягає стягненню з винного.

Керуючись ст.ст.369-371 КПК України, ст.ст. 23, 1167, 1177, 1206 ЦК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 та призначити йому покарання за ст.. 128 КК України - два роки обмеження волі.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) у відшкодування матеріальної шкоди 21355 грн., у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Міської лікарні № 1 (р/р 31411544700053 ГУ ДКУ в Донецькій області, отримувач - місцевий бюджет Іллічівського району, МФО 834016, ОКПО 34686694) у відшкодування матеріальної шкоди 3237,62 грн.

На вирок може бути подана апеляція через Приморський районний суд до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя