Рішення № 3310513, 17.03.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2009 р.

Справа № 23-31/1-08-54

За позовом: Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно –Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

До відповідача: ДП "Іллічівський морський торговельний порт"

За участю: Прокуратури Одеської області

про стягнення 16 151 грн. 43 коп.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: Кирплюк Д.В. за довіреністю №1869/01 від 14.04.08 р

Від відповідача: Попова Н.О. за довіреністю № 5 від 02.01.2008 року

Від прокуратури: Харітонова О.Є. за посвідченням № 171 від 03.12.07 р.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 16 151 грн. 43 коп.

09.01.2008р. господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі №31/1-08-54 за позовом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно –Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до відповідача ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 16 151 грн. 43 коп. заподіяних збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. по справі №31/1-08-54 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. по справі №31/1-08-54, скасовано, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. у справі № 31/1-08-54 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. справу передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2008р. справу №31/1-08-54 прийнято до провадження судді Степанової Л.В., справі присвоєно №23-31/1-08-54 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2008 р. строк розгляду справи було продовжено за клопотанням сторін до 17.01.2009 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2009 р. строк розгляду справи було продовжено до 17.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2008 р. строк розгляду справи було продовжено за клопотанням сторін до 17.03.2009 р.

Відповідач 22.12.2008 року (вх. 26331) надав до суду клопотання від 18.12.2008 року № 20.3/7-1177 в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якого надав документи на підтвердження факту виконання припису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Певнічно-Західного регіону Чорного моря № 32 від 17.05.2007 року, а саме копії Припису № 32 від 17.05.2007 року; акту № 117 перевірки додержання природного законодавства України; акту перевірки території від 26.04.2007 року; наказу від 15.06.2007 року № 606. Відповідач відзив на позов не надав, але висловив свою точку зору у судовому засіданні, підтвердив, що забруднення дійсно мало місце, забруднення зараз усунено, також заперечував проти суми боргу, вважає, що позивачем неналежним чином розраховано суму боргу.

Позивач 27.02.2009 року надав до суду письмові пояснення з приводу редакції методики, яку слід було застосувати під час визначення розміру заподіяних державі України збитків, відповідно яким обґрунтовує, що шкода заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють під час здійснення порушення або у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення –на час його виявлення.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

10.04.2007р. представниками Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено перевірку виконання природоохоронного законодавства України ДП "Іллічівський морський торговельний порт", внаслідок якої було складено акт перевірки виконання природоохоронного законодавства від 10.04.2007р., в якому встановлено, що під час комплексної перевірки ДП „Іллічівський морський торговельний порт" встановлено несанкціоноване складування відходів на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт", чим здійснено засмічення та забруднення земельних ділянок на території причалу №25, розміром: 1) 12,3м х 5,8м; 2) 7,8м х 8,15м, будівельними відходами та металобрухтом.

18.04.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено протокол №100657 про адміністративне правопорушення та прийнято постанову №100451 про накладення адміністративного стягнення.

На підставі складеного акту перевірки виконання природоохоронного законодавства від 10.04.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря був складений розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.1998р. №285/2725, розмір шкоди визначений у сумі 16151,43 грн.

16.08.2007р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на адресу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" було направлено претензію №100050 на суму 16151,43 грн., яку ДП "Іллічівський морський торговельний порт" отримав 20.08.2007 року, але вимоги не виконав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; термін "спеціально відведені місця чи об'єкти" вживається в наступному значенні - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

За ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Відповідно до п. „з", п. „л" ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно п. 1 з Положенням "Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря", затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 року № 528, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 р. за № 40/13307, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами и агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки

Підпунктом 5.1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря" встановлено, що Державна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних і районних у містах (у разі їх створення) рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади щодо контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, використанням, відтворенням і охороною природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України та особами без громадянства, а також іноземними юридичними і фізичними особами.

Відповідно до п.п. п.п. 6.1, 6.9 та п.п. 6.12 вищеназваного положення інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності у будь-який час з метою перевірки додержання ними вимог охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення вимог законодавства. уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За п.п. 1.2., 1.4 Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за № 285/2725 (в редакції, яка діяла на дату складання акту перевірки) встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди, завданої державі юридичними особами та громадянами в процесі їхньої діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі, незалежно від форм їх власності; застосування Методики є обов'язковим для інспекторів Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України, посадових осіб спеціально уповноважених органів інших міністерств та органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Підпунктом 2.3. Методики забруднення земель визначено як виявлене привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти.

Відповідно до п. 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень, при цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з п.п. 4.7. Методики забруднюючі речовини поділені на чотири групи небезпечності (додаток 1), основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин в ґрунті (мг/кг).

В розділі 4 "Малонебезпечні та інертні речовини" додатку 1 до Методики встановлено наступні види речовин: будівельні відходи, відходи флотації вугілля, ганчір'я, гума, гній та гноївка, комплексні гранульовані добрива, комплексні рідкі добрива, металобрухт, папір, пилолісовідходи, побутове сміття, сірка.

Актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України від 10.04.2007р. встановлено, що під час комплексної перевірки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" виявлено несанкціоноване складування відходів на території підприємства (засмічення).

На підставі вказаного акту Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в якому розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, становить 16151,43 грн.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р. (з наступними змінами), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не заперечує проти наявності факту забруднення та засмічення земельних ділянок порту, проте вказує на те, що розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП ,,Іллічівський морський торговельний порт", складений Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря не відповідає діючому законодавству, а саме - Методиці визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, оскільки позивач не надає підтвердження аналізу ґрунтів або виконання еколого-геологічних робіт, також позивачем не враховано розмір земельної ділянки, згідно з п. 4.6 Методики.

Посилання ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на п. 4.6 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007р., котрий зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2007р. за № 422/13689, тобто на момент проведення перевірки позивачем та складання розрахунку шкоди діяла Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства в редакції від 05.05.1998р. в якій вказаний пункт не містить наведених у запереченнях відповідача характеристик засмічення земельної ділянки.

Натомість, заперечення відповідача спростовуються самим актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України від 10.04.2007р. та розрахунком відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки з огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено, що під час комплексної перевірки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" встановлено несанкціоноване складування відходів на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт", чим здійснено засмічення та забруднення земельних ділянок на території причалу №25, розміром: 1) 12,3м х 5,8м; 2) 7,8м х 8,15м, будівельними відходами та металобрухтом.

Отже, видно, що відповідачем засмічено дві земельні ділянки, одна з яких площею 71,34 кв.м, а друга - 63,57 кв.м., отже площа засмічених ділянок становить 134.91 кв.м, як вказано у пунктах 1, 12 розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

Грошова оцінка 1 кв.м. землі території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відповідно до довідки Іллічівського міського відділу земельних ресурсів .N«985 від 02.07.2007р. складає 119,72 грн.

Вказана вартість 1 кв. м. земельної ділянки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" визначена й у пунктах 15, 16 розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

Щодо надання позивачем підтвердження аналізу ґрунтів або виконання еколого-геологічних робіт слід зазначити, що і в даному випадку позивачем застосовано Методику, яка діяла на момент проведення перевірки та складання акту та розрахунку.

Згідно з п.п. 3.3 Методики в редакції від 05.05.1998р. визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов, обмеженість інформації про них на конкретних ділянках; за наявності інформації про кількість забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі чи засмітила її поверхню, визначають на місці площу, глибину проникнення та обсяги забруднення; у випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не визначено, спеціалізовані організації виконують інженерно-екологічні вишукування.

В даному випадку просочування забруднюючої речовини у певний шар землі не відбулося в силу характеристик відходів, якими була засмічена земельна ділянка, а тому не було підстав для проведення інженерно-екологічних вишукувань, крім того позивачем коефіцієнт, що характеризує вміст забруднюючої речовини (куб. м.) в об'ємі забрудненої землі (куб.м.) залежно від глибини просочування, (Кз) не врахований по причині характеристики (властивостей) відходів.

В пункті 4 розрахунку "Забруднююча речовина" вказано позивачем будівельні відходи, металобрухт.

Визначення забруднюючої речовини необхідне для встановлення коефіцієнту небезпечності забруднюючої речовини, який міститься у додатку 1 до Методики, згідно з розділом 4 "Малонебезпечні та інертні" додатку 1 до Методики коефіцієнт небезпечності забруднюючих речовин встановлено у розмірі 1, серед речовин, вказаних у названому розділі, є будівельні відходи та металобрухт.

Позивачем при обчисленні розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, цілком правомірно застосовано п. 4.8 Методики, за яким при обчисленні розміру шкоди, завданої природним ресурсам в результаті організації несанкціонованих звалищ побутових, промислових та інших відходів, уводиться коефіцієнт 10, а токсичних відходів - 100.

За таких обставин, Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відповідно до п.п. 4.9 та додатку 5 до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а тому позов Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 16151,43 грн. (відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки) слід задовольнити.

Відповідно до п. „б", „г" ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством, а Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 41 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік у частині доходів є 65 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, за п. 20 ст. 52 названого Закону встановити, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2008 році є 35 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських) - 10 %. обласних та республіканського Автономної Республіки Крим бюджетів - 25 %, Київського та Севастопольського міських бюджетів - 35 %.

Статтями 50 та 78 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення, а податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

З наданих матеріалів справи видно, що згідно п. 1 з Положення "Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря" Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

За таких обставин, позивач є бюджетною установою та має рахунки у Державному казначействі України, на які має бути перерахована сума збитків, завданих навколишньому природному середовищу, а органи Державного казначейства України відповідно до ст. 50 та 70 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" повинні розподілити їх між відповідними бюджетами.

В Постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2008 р. вказано, що під час нового розгляду справи господарському суду необхідно надати встановити обставини щодо того чи було здійснено відповідачем ліквідацію забруднення чи засмічення відповідної земельної ділянки, встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Під час нового розгляду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Відповідач 22.12.2008 року (вх. 26331) надав до суду клопотання від 18.12.2008 року № 20.3/7-1177 в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якого надав документи на підтвердження факту виконання припису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Певнічно-Західного регіону Чорного моря № 32 від 17.05.2007 року, а саме копії Припису № 32 від 17.05.2007 року; акту № 117 перевірки додержання природного законодавства України; акту перевірки території від 26.04.2007 року; наказу від 15.06.2007 року № 606.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6, р/р №26008301360029 у Воднотранспортному від. ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЗУКПО 01125672 1ПН 011256715015) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно –Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Управління Держказначейства у м. Іллічівську, код ЄДРПОУ 23215045, р/р №33115331700015, ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) збитків у розмірі 16151 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 43 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6, р/р N26008301360029 у Воднотранспортному від. ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЗУКПО 01125672 ІПН 011256715015) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита у розмірі 161 (сто шістдесят одна) грн. 51 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порі" (68001, м. Іллічівськ, Одеської області, пл. Праці, 6, р/р №26008301360029 у воднотранспортному від. ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЗУКПО 01125672 ІПН 1256715015) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31217259700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 24.03.2009 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Степанова Л.В.