Рішення № 33104730, 13.08.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/1851/13- ц

Провадження № 2/752/1659/13

13.08.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», треті особи - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

В cічні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач 1) та АТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» (надалі - відповідач 2), треті особи - НАСК «Оранта», ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, при цьому пояснивши наступне.

26.4.2010р. о 19 годині 15 хвилин в м. Києві по бульвару Дружби Народів, 25 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Пежо», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням позивача та автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача 2. Постановами Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2010р. по справах № 3-2239/10 та № 3-2240/10 обидва водії: позивач та відповідач 2, визнані винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП, та піддані адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 340 грн. кожен. При цьому, звернувшись до відповідача 2 як страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, позивач отримала відповідь про необхідність визначення відсоткового співвідношення вини водіїв, оскільки в ДТП вбачається їх обоюдна вина. В свою чергу, позивач вважає, що рівною їх вина бути не може, оскільки це вбачається із обставин ДТП, порушень ПДР у діях кожного з них, схеми ДТП, письмових пояснень даних на місці ДТП кожним із учасників, ушкоджень одержаних автомобілями учасників ДТП. Враховуючи вищевикладене, позивач зазначила, що наведені фактори знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП, у зв'язку з чим вина відповідача 1 становить 70 % вини, а вина позивача - 30 % вини.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні та в наданих суду письмових поясненнях визнав позовні вимоги частково, погодившись відшкодувати позивачу завдану шкоду після ухвалення судом рішення про розподіл вини в ДТП. Заявив суду, що страховиком здійснені всі заходи, передбачені умовами страхування, однак через невизначеність ступеня вини водіїв, на виконання вимог п.3 ч. 1 ст.1188 ЦК України, неможливо провести страхові відшкодування. При цьому, заперечував проти задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди та судових витрат, як таких, що є необґрунтованими та пред'явлені безпідставно.

Представник третьої особи ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» у судовому засіданні заперечував проти доводів позивача про тиск та неправомірні дії з боку зазначених товариств, пояснивши, що вони діяли відповідно до умов договору з відповідачем 2 за довіреністю, та жодним чином не порушували норм чинного законодавства.

Третя особа НАСК «Оранта» у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки та їх поважність суд не повідомила.

Врахувавши надані сторонами пояснення, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд робить висновок про необхідність задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, автомобіль марки «Пежо», д.н.з. НОМЕР_4 належить позивачу.

Відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року по справах № 3-2239/10 та № 3-2240/10 обидва водії визнані винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП. Зазначені постанови не було скасовано та вони набрали законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з вимогами ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини в осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом досліджені наступні докази: схема ДТП, письмові пояснення учасників ДТП складені на місці, постанови Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року по справах № 3-2239/10 та № 3-2240/10, довідка ДАІ Печерського РВВС м. Києва від 26.04.10 про отримання механічних пошкоджень внаслідок ДТП автомобілем «Пежо 206», д.н.з. НОМЕР_4.

В свою чергу, судом встановлено, що 26.04.2010 року о 19 годині 15 хвилин в м. Києві по бульвару Дружби Народів, 25 сталося ДТП за участю автомобіля «Пежо», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням позивача та автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача 2.

При цьому, з обставнин ДТП, в наслідок якого було завдано механічних пошкоджень автомобілю марки «Пежо», д.н.з. НОМЕР_4, вбачається причинно-наслідковий зв'язок із порушенням відповідачем 1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно специфіки місця ДТП, яке являє собою проїжджу частину дороги з 4-ма смугами руху, що розташована біля виходу зі станції метро «Дружби Народів», характерною особливістю руху на цьому відрізку дороги є велика концентрація автомобілів, оскільки перша, та часто дві смуги зайняті громадським транспортом, який постійно рухається до зупинки та від`їжджає від неї, та транспортом який виїжджає з бульвару Лесі Українки з другорядної дороги відразу на єдину можливу (вільну) другу, іноді на третю смугу.

В письмових поясненнях, даних на місці, після ДТП співробітникам ДАІ, відповідач 1 та позивач стверджували, що вони зупинили свої автомобілі: «зразу після зіткнення і з місця ДТП не з`їжджали ». При цьому, позивач вказала у поясненні, що вона їхала зі швидкістю 50 км на годину, а відповідач 1 пояснила, що швидкість її автомобіля була 30 км на годину. Дозволена швидкість руху на цій частині 60 км на годину.

Автомобіль марки «Пежо», д.н.з. НОМЕР_4 під управлінням позивача, відповідно до схеми ДТП, знаходився чітко посередині третьої смуги руху по якій попередньо рухався, стояв рівно. Автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 під управлінням відповідача 1 знаходиться позаду автомобіля позивача на розподільчій смузі між смугами руху два та три, стояв рівно.

Згідно письмових пояснень відповідача 1, вона «не помітила автомобіль іншого учасника ДТП».

В протоколі № 17625 про адміністративні правопорушення позивач пояснила: «не згодна з працівниками ДАІ, правил не порушувала», а відповідач 1 пояснила - «ДТП трапилось не навмисно».

Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що безпосередньо відповідач 1, не зорієнтувалась в обстановці щільного руху, та почала робити маневр перестроювання на дуже малій швидкості, який не завершила, адже саме її автомобіль і знаходиться між рядами руху.

При цьому, зіткнення відбулося в заднє праве крило автомобілю марки «Пежо», д.н.з. НОМЕР_4, в районі надколісної арки з потертістю бамперу та ліве переднє крило автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 в районі фари, тобто зазначене свідчить, що саме відповідач 1 знаходилася в стадії виїзду, і від зіткнення її авто відкинуло передньою частиною на той напрямок, з якого вона рухалася, попередньо не переконавшись в безпеці маневру, не врахувавши обстановку та не дотримавшись безпечної дистанції.

Таким чином, матеріали справи вказують, що безпосередньо порушення відповідачем 1 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України в більшому ступені сприяло вчиненню ДТП, в наслідок якого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про необхідність визначити ступені вини водіїв в ДТП відповідно до обставин, що мають істотне значення, а саме: ОСОБА_1 (позивач 1) 30% вини, ОСОБА_2 70% (відповідач 1) вини.

В свою чергу, відповідно до ч. 1. ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідальність учасників вищезазначеного ДТП була застрахована, а саме: ОСОБА_2 в ЗАТ «СК «Український Страховий Альянс», правонаступником якого є АТ «СК «АХА Страхування», Поліс ЦВ № ВВ/9724697 строком дії з 07.08.2009 р. до 06.08.2010 р.;

ОСОБА_1 в страховій компанії НАСК «Оранта», Поліс № ВС/5906758 строком дії з 19.11.2009 р. до 18.11.2010 р.

Постановами Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року встановлено обопільну вину учасників ДТП, у зв'язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закону № 1961-IV), шкода завдана внаслідок зазначеного ДТП є страховим випадком за кожним страховим полісом, внаслідок якого заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 3 далі Закон № 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» 12.08.2001 року № 2658-III (далі - Закон 2658-III), оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим законом.

Положеннями п. 8 ч. 2 ст. 7 Закону 2658-III передбачено проведення оцінки з визначення збитків або розміру відшкодування. При цьому, право оцінювача «Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-сервіс» Ковпака Анатолія Володимировича на проведення оцінки та складення звіту № 77 від 11.01.2013 року підтверджено кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № НОМЕР_6 та посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_7.

Згідно ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положень ч.12.1 ст.12 Закону № 1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, тобто франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком, а отже підлягає стягненню з винної особи.

Відповідно до ч 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що відповідач 1 уклала з відповідачем 2 Поліс ЦВ № ВВ/9724697 із франшизою розміром 510,0 грн.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач 2 зобов'язаний відшкодувати позивачу суму майнової шкоди визначену звітом № 71 від 11.01.2013 року з урахуванням ступеня вини в ДТП, а саме: 2258 грн. 95 коп, а відповідач 1 зобов'язана відшкодувати позивачу суму майнової шкоди в розмірі 510,0 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення на її користь з відповідачів 1 і 2 відшкодування моральної шкоди, суд зазначає на ступне.

В положеннях п. 4. Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. за № 4, роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При цьому, Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження завдання їй відповідачами 1 і 2 душевних страждань, не доведено причинний зв'язок між діями відповідачами 1 і 2 та зміною душевного стану позивача, не підтверджено глибину душевних страждань та не аззначено міркувань, з яких визначено розмір моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи докази зібрані під час розгляду справи, сум, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 12, 29Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,ст.ст. 2, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», треті особи - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на відшкодування матеріальної шкоди кошти у сумі 2258 грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Умань Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Більшачівка Ічнянського району Чернігівської області, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на відшкодування матеріальної шкоди кошти у сумі 510 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на судовий збір сумі 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Умань Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Більшачівка Ічнянського району Чернігівської області, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на судовий збір сумі 29 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Фролов М.О.