Постанова № 33103896, 22.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.08.2013 р. справа №908/1877/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Ведмедь А.Є., представник за дов. від 14.05.13р. № 2876/27від відповідача:Чоп»як В.М., представник за дов. від 13.02.13р. б/н розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «НІК», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від03.07.2013 рокуу справі№908/1877/13 (суддя Горохов І.С.)за позовомКонцерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м. Запоріжжядо Приватного підприємства «НІК», м. Запоріжжяпрозобов»язання укласти договірВСТАНОВИВ:

30.05.2013 року Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Заводського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «НІК», м. Запоріжжя про зобов'язання укласти договір купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді №704369 на умовах Договору, доданого до позовної заяви (а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 р. позов задоволено. Суд вирішив вважати укладеним договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704369 між Приватним підприємством "НІК" та Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району у редакції позивача (а.с.81-91).

З урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.07.2013 року, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 року стягнуто з Приватного підприємства "НІК" на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району судовий збір в розмірі 1147грн.00коп. (а.с.98).

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення, яке має єдину систему теплопостачання з житловим будинком, а укладання договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді передбачено чинним законодавством та є обов'язковим у даному випадку.

Відповідач, Приватне підприємство «НІК», м. Запоріжжя, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору купівлі-продажу №908/1877/13 теплової енергії у гарячій воді, посилаючись на те, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 105-106).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, господарськими судами вже розглядався аналогічний спір, де позивач звертався до суду з позовом до відповідача про укладання договору купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді стосовно того ж самого приміщення, проте позивачу було відмовлено у задоволенні вказаних вимог, мотивуючи це тим, що споживачем комунальних послуг є інша особа.

Також апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на те, що місцевий господарський суд визнав укладеним договір, який суперечить нормам чинного законодавства, ст. 180 ГК України, не визначено, коли саме спірний договір вступає в силу, що суперечить положенням ч. 2 ст.187 ГК України. Так, при вирішенні питання щодо строку спірного договору, апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував приписи ч. 2 ст. 187 ГК України, ч.1 ст. 604 та ст. 631 ЦК України.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач не вірно виклав обставини справи, так наприклад, позивач сам перешкоджав укладенню оскаржуваного договору у позасудовому порядку, оскільки відповідач готовий був укласти договір за умовами узгодження реального розрахунку теплового навантаження, проте позивач відмовив відповідачу в обстеженні приміщення, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, так як в договорі, який суд визнав укладеним, не вірно вказане теплове навантаження.

19.08.2013р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 12.08.2013р. № 5477/27, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Концерн «Міські теплові мережі» (ідентифікаційний код 32121458) є юридичною особою, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ, Статутом та випискою з ЄДРПОУ (а.с.43-48,49,50).

Відповідно до п. 6.1 Положення про Філію Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району філія є структурним підрозділом Концерну і не є юридичною особою (а.с.35-42).

Приватне підприємство «НІК», м. Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 32040369).

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "НІК" є власником нежитлового приміщення № 34, І поверху літера А - 2, в будинку № 69 по вул. Лізи Чайкіної в м. Запоріжжя. Даний факт підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення, засвідченим приватним нотаріусом 11.01.2010р. за № 18, укладеним між Відповідачем та Приватним підприємством "Агенція нерухомості "Кічкас"; витягом з Державного реєстру правочинів № 8159963 від 11.01.2010р. та актом приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 11.01.2010р., згідно якого відповідач підтверджує факт прийняття вказаного приміщення (а.с. 30-32,33,34).

Приміщення відповідача має єдину систему теплопостачання з житловим будинком №69 по вул. Л. Чайкіної, а тому не може бути відключене від теплопостачання. Доказів можливості технічного вчинення такого відключення відповідачем не надано.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували той факт, що відповідач не отримує теплову енергію.

17.04.2013 року на адресу відповідача було направлено лист № 577/07 від 16.04.2013 року з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704369 від 10.04.2013 року та відповідно два примірники належним чином оформленого проекту з додатками до нього (а.с.10-11).

Отримавши лист №577/4 від 16.04.2013 року із пропозицією укласти договір, відповідач, 20.04.2013 року рекомендованим листом направив на адресу позивача лист б/н від 20.04.2013 року про відмову від підписання спірного договору, в якому зазначив, що не є споживачем комунальних послуг, та не вбачає правових підстав для укладання спірного договору на даний час. Крім того, відповідач повідомив, що має намір укласти договір з позивачем, але тільки після розірвання договору оренди з орендатором - ПП «Агенція нерухомості «Кічкас», та після внесення в пропонований позивачем проект договору змін, а саме стосовно дати укладення договору, додатку до договору де визначене теплове навантаження та п.3.211, п.3.2.16, п.3.2.19, п.3.2.25, п.3.2.26, п. 4.1.5, п.4.1.9, розділу 4.2 Договору,п.5.1, п.5.2, п. 5.5, п.6.6, п.6.7, п. 6.7.1, п. 6.7.2, п. 7.1.1, п. 7.2.1, п.7.2.2, п.7.2.8, п.8.1, п.8.2,п.10.1, п.10.4, п.11.4. (а.с.110-111). Факт направлення підтверджується квитанцією Укрпошти № 5189 від 20.04.2013 р.(а.с. 112).

Отже, за таких обставин позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо зобов'язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198.

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:, зокрема типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ч. 1 ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Зі Статуту підприємства позивача вбачається, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії та розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також для побутових потреб населення та підприємств, установ, організації і її збут (п.2.2 Статуту).

За змістом статті 1 пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним із видів комунальних послуг є постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено серед основних обов»язків споживача теплової енергії - своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами ст. 25 Закону України №2633 теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач комунальних послуг, до яких відноситься теплопостачання, зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Пунктом 14 зазначених Правил передбачений обов»язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання.

Таким чином, укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді є обов»язковим в силу. Закону.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі Закону та інших випадках, встановлених законом розглядаються судом.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

З огляду на фактичні обставини справи вбачається, що відповідачу, як споживачу послуг з теплопопостачання, позивачем в установленому порядку було запропоновано укласти проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Пропозиція з проектом договору відповідачем отримана, яку він мав розглянути протягом 20 днів.

Проте відповідач відмовився від укладання договору, посилаючись на відсутність правових підстав для його укладання.

Станом на день розгляду справи відповідач проект договору не розглянув та не підписав, протоколу розбіжностей на адресу позивача не направив.

Таким чином, висновок суду про порушення відповідачем встановленого порядку укладання господарських договорів є правомірним.

Колегія суддів вважає, що укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на умовах, запропонованих позивачем жодним чином не порушує прав відповідача, навпаки заперечення відповідача стосовно безпідставності його укладання суперечать вимогам чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанція вважає, що редакція договору, запропонована позивачем та прийнята судом, відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду позов було задоволено в редакції позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи, що рішенням суду не визначено інше, днем укладання відповідного договору є 20 серпня 2013 року.

Отже, твердження апелянта щодо незрозумілості терміну, з якого укладений договір, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції.

Зокрема, колегією суддів не приймається до уваги твердження апелянта стосовно того, що аналогічний спір вже розглядався господарськими судами по справі №5009/1388/12, з огляду на те, що фактичні обставини справи на момент розгляду вказаної справи були інші, договір постачання теплової енергії у приміщення №34 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, 69 на момент звернення до суду був укладений між Концерном МТМ в особі філії Концерну МТМ Заводського району м.Запоріжжя та ПП «Агенція нерухомості «Кічкас» м.Запоріжжя. Даний факт встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у справі № 5009/1388/12, яка залишена без змін постановою ВГСУ від 15.11.2012р. у даній справі (а.с.113-118).

В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року по справі №5009/4831/12, яким договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704197 від 01.12.2006 року, укладений Концерном «Міські теплові мережі» та Приватним підприємством «Агенція нерухомості «Кічкас» було розірвано, дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Отже, відмова відповідача від укладання спірного договору у зв'язку з тим, що споживачем комунальних послуг в приміщенні відповідача є ПП «Агенція нерухомості «Кічкас» є необґрунтованою та такою, що суперечить матеріалам справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Таким чином, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя по вул. Л. Чайкіної, буд. 69. Інші докази, які б підтверджували, що за вказаним приміщенням знаходиться інший споживач комунальних послуг, суду не надано.

Посилання апелянта на договір оренди, укладений між відповідачем та ПП «Агенція нерухомості «Кічкас» є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи викладене, відповідач Приватне підприємство "НІК" є фактичним споживачем теплової енергії.

Доводи апелянта стосовно, того що він не був належним чином повідомлений та був позбавлений можливості надати суду першої інстанції заперечення та докази необґрунтованих вимог, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України (затверджена наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20 лютого 2013 року) (зі змінами та доповненнями) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Зазначене є підтвердженням розсилання процесуальних документів сторонам по справі.

На оригіналах процесуальних документів, що знаходяться у справі, на звороті у лівому нижньому куті проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправку копії ухвали про порушення провадження по справі та призначення справи до розгляду від 30.05.13 року (а.с.1) та копії ухвали про відкладення розгляду справи від 17.06.13 року (а.с.65) була надіслана судом у встановлений законом строк на адресу відповідача.

Більш того, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення, яке свідчить про отримання 15.06.2013 року уповноваженою особою відповідача ухвали про порушення провадження по справі та призначення справи до розгляду (а.с.54), проте відповідач в судове засідання не з'явився та правом надати відзив на позов не скористався.

Таким чином, колегія апеляційного суду не вбачає процесуальних порушень, на які вказує апелянт.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «НІК», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 року у справі №908/1877/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 року у справі №908/1877/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В. Зубченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1 -позивачу;1 -відповідачу; 1-ДАГС;1-ГС Запор. обл.