Рішення № 33103791, 14.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12291/13 14.08.13

За позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.»

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ»

про стягнення 318 191,25 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Бут Д.В., Матросов О.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» про стягнення заборгованості у розмірі 318 191,25 грн. за договором поставки та дистрибуції № 2011 ОТС 9 від 03.10.2011р., з яких: 221 919,52 грн. - основна сума боргу, 70 640,61 грн. - пеня та 25 631,12 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12291/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 15.07.2013р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити вимоги по нарахованій пені на суму - 5 618,09 грн., по 3% річних в сумі - 5 714,91 грн.; стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» борг за поставлений товар в сумі 221 919,52 грн., 65 022,52 грн. - пені та 19 916,21 грн. - 3 % річних; заявлені позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих збільшень.

Розгляд справи відкладався в порядку п. п. 1-3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.08.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, в якому визнав суму основного боргу та зазначив про сплив строку позовної давності до вимог про стягнення пені .

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 221 919, 52 грн., пеню в сумі 1 грн. та 3 % річних у розмірі 19 916, 21 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Тож, зважаючи, що заява позивача не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її та задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, причини неявки суду невідомі.

В той же час, суд приходить до висновку, що неявка відповідача на виклик суду не є перешкодою для вирішення спору у даному судовому зсіданні.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 р. між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» укладено договір про поставку та диструбуцію № 2011 ОТС 9, за умовами якого позивач зобов'язався протягом терміну дії договору відвантажити та поставити відповідачу продукцію в строки, заздалегідь узгоджені сторонами, асортименті і по цінам, відповідно умовам даного договору.

03.10.2011 р. разом з основним договором сторони підписали Додаткову угоду №2011 ОТС 9 в якій сторони визначили порядок надання знижок дистриб'ютору за умови виконання ним відповідних умов.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору продукція поставляється відповідачу на умовах самовивозу зі складу позивача на умовах EXW- склад позивача згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000. Право власності на товар переходить з моменту відвантаження у транспортний засіб дистриб'ютора і оформлення всіх відповідних продажу документів сторонами: накладна, податкова накладна, довіреність, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 3.6. договору позивач вказує ціну одиницю імпортованого товару у видаткових накладних на продукцію, ціни на яку підлягають державному регулюванню, згідно діючого законодавства України.

Згідно з п.п. 5.1.-5.2. договору дистриб'ютор зобов'язується здійснювати оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом періоду наданої відстрочки платежу. Позивач надає дистриб'ютору відстрочку платежу, яка складає 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту отримання товару дистриб'ютором.

Договір, відповідно до п. 12.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.

На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 2011 ОТС 9 від 03.10.2011 р. Підприємством з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» поставлено

Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» продукцію на загальну суму 1 444 058, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати товару на загальну суму 1 221 792, 78 грн.

Як вбачається з документів які знаходяться з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» було повернуто товар на загальну суму 345,98 грн., що підтверджується накладними на повернення товару №001368 від 06.12.2011 р., №001242 від 21.10.2011 р. та №001235 від 19.10.2011 р. належним чином засвідчені копії яких долучено до справи.

27.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 19 від 26.01.2012 р. про погашення суми боргу, за поставлений Підприємством з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» товар.

При цьому, суд відзначає, що вищевказана вимога направлена на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, та залишена відповідачем без відповіді.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №2011 ОТС 9 від 03.10.2011 р. в частині оплати товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 221 919,52 грн., яку Підприємство з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно з умовами договору № 02/12-д від 30.01.2012 р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних позивача. Остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту прийняття товару відповідачем на його складі.

Судом встановлено, що на виконання договору №2011 ОТС 9 від 03.10.2011 р. позивач поставив продукцію на загальну суму 1 444 058, 28 грн., проте відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару, в розмірі 1 221 792, 78 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару в повному обсязі в обумовлені договором строки не надав; у наданому відзиві на позов визнав наявну у нього перед позивачем заборгованість в сумі 221919,52 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 221 919, 52 грн., а відповідач наведені позивачем обставин не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 221 919,52 грн. основного боргу визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми, що становить 19 916, 21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір процентів річних від простроченої суми за період з 30.11.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 17.06.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 19 916 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Що до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1 грн., суд відзначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань зі сплати за поставлений товар за договором від 03.10.11р.

Таким чином, в силу положень п. 5.6. договору, ст. 611, 614 Цивільного кодексу України з відповідача має бути стягнута пеня за допущене прострочення виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом виконання.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давність.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Здійснивши оцінку доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що внаслідок несплати відповідачем грошових коштів за отриманий товар в строк, визначений п.5.2. договору, з наступного дня, позивачу стало відомо про порушення його прав, у зв'язку з чим саме з цієї дати починається обчислення строку для захисту порушеного права.

В той же час, вимоги про стягнення пені у даній справі заявлені позивачем 27.06.2013р., тобто, поза межами річного строку, а отже позовна давність є такою, що сплинула.

Відповідно до ч. ч.3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тож, суд приходить до висновку, що позовна давність щодо вимог про стягнення пені є такою, що сплинула, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог в цій частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням викладеного, судовий збір в розмірі 1 527,11 грн., сплачений платіжним дорученням № 1678 від 19.06.2013 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/12291/13 підлягає поверненню Підприємству з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 21568905) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 24588162) заборгованість у розмірі 221 919 (двісті двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять грн. 52 коп.), 19 916 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 21 коп.) - 3 % річних та 4 836 (чотири тисячі вісімсот тридцять шість грн. 72 коп.) - судового збору.

3. Повернути Підприємству з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 24588162) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім грн. 11 коп.).

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.