Ухвала суду № 33103772, 16.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"16" серпня 2013 р. Справа № 9/107-11

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши скаргу Фонду державного майна України на дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві у справі №9/107-11

за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофздоровниця"

третя особа 1: Комунальне підприємство "Ірпінське бюро технічної інвентаризації"

третя особа 2: Дочірнє підприємство "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки"

про скасування рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача, заявника): Легендзевич О.Ю. - предст., дов. № 400 від 13.12.2012р.;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився;

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі № 9/107-11 позов задоволено повністю; визнано незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради рішення від 25 липня 2000 року за № 207/4 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки"за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна,2 за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"; визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на будівлі та споруди дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки", а саме адмінкорпус площею 489,5 кв.м., головний корпус площею 881,6 кв.м., столова площею 310,5 кв.м., гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., котельня-басейн площею 315,0 кв.м., конюшня, сарай, вбиральня, водонапірна вежа, бензосклад, сарай, сарай, вбиральня, №1-5 огорожа, І замощення за адресою м. Іріпнь, вул. Мінеральна, 2, балансова вартість якого становить 1 416 900 грн. 00 коп.; витребувано із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код 02583780) будівлі та споруди дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки", а саме адмінкорпус площею 489,5 кв.м., головний корпус площею 881,6 кв.м., столова площею 310,5 кв.м., гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., котельня-басейн площею 315,0 кв.м., конюшня, сарай, вбиральня, водонапірна вежа, бензосклад, сарай, сарай, вбиральня, №1-5 огорожа, І замощення за адресою м. Іріпнь, вул. Мінеральна, 2, балансова вартість якого становить 1 416 900 грн. 00 коп. та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України; стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код 02583780) та Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка,2-а, код ЄДРПОУ 05408846) в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 14 169 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.12 р. апеляційну скаргу задоволено частково; рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 року у справі № 9/107-11 змінено в частині стягнення судових витрат.

На виконання вищезазначених рішень 31.01.2012р. були видані відповідні накази.

03.04.2013р. від позивача по справі - Фонду державного майна України на адресу господарського суду Київської області надійшла скарга на дії державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Мойсеєнка В.В.

Зазначена скарга обґрунтована тим, що Державною виконавчою службою в порушення ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову від 19.03.2013р. ВП № 31248589 про скасування процесуального документу та постанову від 19.03.2013р. ВП № 31248589 про відмову у відкритті виконавчого провадження на примусове виконання наказу щодо витребування із чужого незаконного володіння майна (будівель та споруд дочірнього підприємства дитячого пансіонату).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2013р. розгляд скарги було призначено на 24.04.2013р. на 11-30.

11.04.2013р. на адресу господарського суду Київської області з Київського апеляційного господарського суду надійшов запит № 1499 від 08.04.2013р. про направлення матеріалів справи №9/107-11 до апеляційної інстанції, у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофздоровниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 11.04.2013р. було зупинено провадження у справі № 9/107-11 до повернення матеріалів вищезазначеної справи з Київського апеляційного господарського суду.

На підставі ухвали суду від 08.08.2013р. провадження у справі було поновлено та призначено на 16.08.2013р.

Суд, розглянувши вказану скаргу, перевіривши її законність та обґрунтованість з урахуванням норм чинного законодавства, встановив наступне:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" та статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (Закон).

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Посилаючись на ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження», заявник звернувся до державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження, а також наказом господарського суду про витребування з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майна: будівлі та споруди дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки", а саме адмінкорпус площею 489,5 кв.м., головний корпус площею 881,6 кв.м., столова площею 310,5 кв.м., гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., котельня-басейн площею 315,0 кв.м., конюшня, сарай, вбиральня, водонапірна вежа, бензосклад, сарай, сарай, вбиральня, №1-5 огорожа, І замощення за адресою м. Іріпнь, вул. Мінеральна, 2, балансова вартість якого становить 1 416 900 грн. 00 коп. та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Мойсеєнка В.В. від 17.02.2012р. ВП № 31248589 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу.

В подальшому, 19.03.2013р. державним виконавцем відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову від 19.03.2013р. № 31248589 про скасування процесуального документу та постанову від 19.03.2013р. № 31248589 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

На думку заявника вказані дії є протиправними, а постанови про скасування процесуального документу про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягають скасуванню.

Як було з'ясовано судом, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець керувався приписами ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» (Закон), якою встановлено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Однак, як зазначив позивач, при подачі заяви про примусове виконання рішення разом з наказом, він керувався положеннями ч. 1 статті 20 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно приписів статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно з нормою ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, орган державної виконавчої служби та її посадові особи повинні діяти виключно на підставах, в межах повноважень, у спосіб та у точній відповідності із законом.

Проаналізувавши положення Закону, зокрема, ч. 1,2 статті 20 та постанову органу ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що постанова «Про відмову у відкритті виконавчого провадження» від 19.03.2013р. та постанова «Про скасування процесуального документу» від 19.03.2013р. є такими, що відповідають нормам законодавства.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 20 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Тобто, зазначена норма регулює ті відносини, які склались в процесі виконання судового рішення, предметом яких може бути вчинення декількох дій, спрямованих на виконання судового рішення та зазначених в одному виконавчому документі щодо одного боржника або при солідарному обов'язку декількох боржників, але лише по одному наказу. Крім того, зазначена норма статті є загальною по відношенню з частиною другою, яка регулює конкретні відносини з приводу виконання судового рішення.

При цьому, частиною 2 статті 20 ЗУ «Про виконавче провадження» врегульовано, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Як було встановлено судом, в даному випадку на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду було видано один наказ про витребування з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майна, яке знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2. В такому разі, має застосовуватись саме та процесуальна норма законодавства, що регулює конкретні відносини, а саме ч. 2 ст. 20 Закону.

За таких обставин, постанова «Про відмову у відкритті виконавчого провадження» від 19.03.2013р. та постанова «Про скасування процесуального документу» від 19.03.2013р. є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, та при винесенні яких з боку державного виконавця дотримано всіх процесуальних дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», а тому скарга Фонду державного майна України на дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86, 1212 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Ухвалу надіслати сторонам у справі та відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Суддя О.В. Щоткін