Ухвала суду № 33103155, 21.08.2013, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" серпня 2013 р. Справа № 818/6243/13-a

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кравченко Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та акту перевірки,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0001141502 та акту перевірки від 19.04.2013 № 1392/152/01555007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в акті перевірки від 19.04.2013 № 1392/152/01555007, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013, посилається на розділ XIII Податкового Кодексу України, де в п.п. 288.5.1. пункту 288.5 ст. 288 визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. При цьому позивач вважає, що відповідно до ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Так, 05.03.1996 між Сумською міською Радою народних депутатів та позивачем було укладено договори на право тимчасового кристування землею, згідно якого розмір орендної плати за земельну ділянку складає 1 % від нормативної грошової оцінки. Поряд з цим, ні Податковий Кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Враховуючи викладене, позивач просить визнати нечинним та скасувати акт перевірки відповідача.

Згідно з ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У судове засідання представник позивача повторно не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 23, 28).

У зв'язку з неодноразовою неявкою представника позивача в судові засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, та враховуючи приписи ст. 49, ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за можливе розглянути спрву за наявними в ній доказами без участі представника позивача.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 26), в судове засідання не з'явився, 21.08.2013 подав до суду письмове заперечення, в якому зазначив, що згідно статті 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768 використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно частини 2 вказаної статті плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755 і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Отже, справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового Кодексу з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін, а у зв'язку зі зміною розміру орендної плати відповідно до Закону, то необхідність сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у новому розмірі виникла у Приватної виробничо-будівельної фірми "Інтербудсервіс" незалежно від змін до договору оренди за ініціативою сторін такого договору. Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

У зв'язку із вищевикладеним відповідач вважає, що оскаржуваний акт перевірки ДПІ у м. Сумах відповідає чинному законодавству України.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст.ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.

Суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування акту перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на вимоги про скасування акту перевірки, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Акт перевірки є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, так само, як і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що акт перевірки не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 157-160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та акту перевірки в частині визнання нечинним та скасування акту перевірки від 19.04.2013 № 1392/152/01555007.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд апеляційної скарги шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня отримання повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко