Ухвала суду № 33102787, 16.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року справа №805/8713/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєва М.В.,

за участі представника позивача Прощенка О.С.,

представника відповідача Пучка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі № 805/8713/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідлайф» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001132202 від 31.05.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.06.2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001132202 від 31.05.2013 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 99176 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення та висновки акту перевірки податкового органу є не обґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам. Також зазначає, що податковий кредит сформований підприємством, внаслідок здійснення операцій з придбання товарів (макухи соняшникової) у ТОВ «Агро - Крокус» за договором постачання товару № 89 від 27.02.2012 року, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, на підставі отриманих від постачальника податкових накладних, які відповідають вимогам п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, правомірно та у відповідності з вимогами ст.198 ПК України, на підставі реально здійснених господарських операцій..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001132202 від 31 травня 2013 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 99176 грн..

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідлайф» є юридичною особою, зареєстровано 22.01.2008 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 22.01.2008 року № 12661020000029171, включено до ЄДРПОУ за № 35710888, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 29.05.2013 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Фідлайф» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агро-Крокус», за наслідками якої складено акт перевірки від 30.05.2013 року № 291/22-2/35710888 ( а.с. 13-26 т. 1).

Як зазначено в акті перевірки податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено значення рядка 24 Декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 99176 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 31.05.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001132202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99176 грн. (а.с. 30 т. 1).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідлайф» - покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Крокус» - постачальник укладено договір постачання товару № 89 від 27 лютого 2012 року. Строк дії договору до 31 грудня 2013 року (а.с. 31-33 т. 1)

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сировину для виробництва комбікорму (зернові - товар) в кількості у відповідності до підписаних специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Згідно умов договору передача товару здійснюється на умовах, що зазначаються сторонами у підписаних специфікаціях (а.с. 34, 39, 44, 49, 52 т.1).

На підтвердження виконання договору поставки позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткова накладна на партію товару, податкова накладна, рахунок - фактура, товарно - транспортна накладна а також документи, які підтверджують якість товару. Згідно договору поставки транспортні витрати здійснюються за рахунок постачальника (а.с. 35-76 т.1)

У перевіряємому періоді (січень 2013 року) було здійснено постачання товару, що підтверджують наступні документи:

- Специфікація № 8 від 08.01.2013 року ТОВ «Агро - Крокус» здійснило постачання, а ТОВ «Фідлайф» прийняло товар: 26,84 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 9/01 від 09.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704630 від 09.01.2013 року, рахунок на оплату № 9/01 від 09.01.2013 року на суму 71126 грн.); 24,5 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 9/01 від 09.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704579 від 09.01.2013 року, рахунок на оплату № 9/01 від 09.01.2013 року на суму 64925 грн.).

- Специфікація № 9 від 14.01.2013 року ТОВ «Агро - Крокус» здійснило постачання, а ТОВ «Фідлайф» прийняло товар: 26,88 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 15/01 від 15.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704652 від 15.01.2013 року, рахунок на оплату № 15/01 від 15.01.2013 року на суму 73920 грн.); 26,90 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 16/01-1 від 16.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704653 від 16.01.2013 ролку, рахунок на оплату № 16/01 від 16.01.2013 року на суму 73975 грн.).

- Специфікація № 10 від 16.01.2013 року ТОВ «Агро - Крокус» здійснило постачання, а ТОВ «Фідлайф» прийняло товар: 28,08 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 17/01-1 від 17.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704654 від 17.01.2013 року, рахунок на оплату № 17/01-1 від 17.01.2013 року на суму 77220,11 грн.); 27,12 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 18/01 від 18.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704655 від 18.01.2013 року, рахунок на оплату № 18/01 від 18.01.2013 року на суму 74580 грн.).

- Специфікація № 11 від 21.01.2013 року ТОВ «Агро - Крокус» здійснило постачання, а ТОВ «Фідлайф» прийняло товар: 27,06 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 24/01 від 24.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704658 від 24.01.2013 року, рахунок на оплату № 24/01 від 24.01.2013 року на суму 77121 грн.).

- Специфікація № 12 від 30.01.2013 року ТОВ «Агро - Крокус» здійснило постачання, а ТОВ «Фідлайф» прийняло товар: 27,86 тон макухи соняшникової (видаткова накладна № 31/01-2 від 31.01.2013 року, товарно - транспортна накладна БЗС № 704637 від 31.01.2013 року, рахунок на оплату № 31/01 від 31.01.2013 року на суму 82187 грн.).

Загальна вартість поставленого товару склала 595054,11 грн., оплата була проведена в січні - лютому 2013 року, наступними платіжними дорученнями № 63 від 09.01.2013 року, № 746 від 10.01.2013 року, № 751 від 11.01.2013 року, № 757 від 15.01.2013 року, № 126 від 16.01.2013 року, № 158 від 17.01.2013 року, № 171 від 18.01.2013 року, № 6817 від 21.01.2013 року, № 214 від 25.01.2013 року, № 41 від 30.01.2013 року, № 783 від 01.02.2013 року, № 267 від 01.02.2013 року, № 295 від 04.02.2013 року, № 81 від 05.02.2013 року.

На отримання товару (макухи соняшникової) позивачем була видано довіреність на січень місяць 2013 року, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2013 рік.

Крім того, до кожної партії поставленого товару додані посвідчення про якість на макуху соняшникову.

Придбання товару підприємством позивача було здійснено для подальшого використання готових кормів та концентратів, що підтверджується актами списання сировини у виробництво за січень 2013 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом п. 200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює

сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових

періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні та документи про підтвердження якості товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично умови договору між позивачем та ТОВ «Агро - Крокус» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання апелянта на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

Посилання податкового органу на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина юридичної особи має бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність вини, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В матеріалах справи та апеляційній скарзі відповідача відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та його контрагентом нікчемними або недійсними.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може, зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Агро - Крокус» підтверджені первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області по даній справі не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001132202 від 31.05.2013 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 99176 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі № 805/8713/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі № 805/8713/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 19 серпня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін