Постанова № 33101742, 20.08.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 809/2363/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Богородчанському районі до приватного підприємства "Ольва" про стягнення заборгованості в сумі 5623,05 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 року Державна податкова інспекція в Богородчанському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Ольва" про стягнення заборгованості в сумі 5623,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив заборгованість перед бюджетом по орендній платі за квітень, травень та червень 2013 року в загальній сумі 5623,05 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вказану суму податкового боргу відповідач в добровільному порядку не сплатив.

Представник позивача 20.08.2013 року подав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с. 26).

14.08.2013 року на адресу суду повернулася поштова кореспонденція, яка направлялася відповідачу на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Петраша, буд. 30), з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 20).

Частина 11 статті 35 КАС України передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні у зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач 13.09.1993 року зареєстрований Державним реєстратором Реєстраційної служби Богородчанського районного управління юстиції в Івано-Франківській області як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 14-15).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником орендної плати за землю.

Плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу заборгованості по орендній платі за землю з приватного підприємства "Ольва", яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з орендної плати за 2013 рік, в якій відповідачем самостійно нараховано орендну плату на 2013 рік в сумі 22492,25 грн. із розрахунком місячного платежу по 1874,35 грн. (а.с. 9-10). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за період квітень - червень 2013 року не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за вказаний період становить 5623,05 грн. (1874,35 х 3 =5623,05)

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.4. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Богородчанському районі надсилало приватному підприємству "Ольва" податкову вимогу форми "Ю" від 05.12.2012 року № 48/1. Дана податкова вимога отримана відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 12).

За змістом пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік (а.с.9-10), корінцем податкової вимоги форми "Ю" № 48/1 від 05.12.2012 року (а.с. 12), розрахунком сум позовних вимог станом на 31.07.2013 року (а.с. 7).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, орган держаної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю на загальну суму 5623,05 грн., яке несплачене ним у строки встановлені Податковим кодексом України, являється узгодженою заборгованістю приватного підприємства "Ольва".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про стягнення з приватного підприємства "Ольва" податкового боргу в сумі 5623,05 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, враховуючи норми ч.ч. 2, 4 ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Ольва" (ідентифікаційний код 20535236, місцезнаходження: вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701) в дохід бюджету податковий борг в сумі 5623 (п'ять тисяч шістсот двадцять три) гривні 05 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.