Постанова № 33101338, 20.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 5017/3781/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.- головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач), розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р.у справігосподарського суду Одеської областіза позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди, виселення та стягнення за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_5 (представник за дов. від 08.01.2013р. б/н)

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди нежилого приміщення №62/31 від 30.10.2006р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_4, виселення відповідача з нежилого підвального приміщення загальною площею 137, 0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та про стягнення з відповідача на користь Департаменту заборгованості по орендній платі у сумі 100 615 грн. 96 коп., пені у сумі 1 370 грн. 79 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2013р. по справі №5017/3781/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані тим, що територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на момент укладення спірного договору оренди не була власником підвального приміщення площею 137,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим її виконавчий орган - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (на даний час - Департамент комунальної власності Одеської міської ради), враховуючи положення ч.1 ст.762 ЦК України, не мав повноважень на передачу зазначеного приміщення в оренду та укладання договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р.. Враховуючи зазначені обставини та положення ст. 203, 215, 216 ЦК України, ч.1 ст. 83 ГПК України суди визнали недійсним зазначений договір оренди 30.10.2006р. №62/31 та відмовили в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 79, 83 ГПК України, ст. 203, 207, 215, 216, 236 ЦК України, ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2006р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №62/31 нежитлового приміщення підвалу загальною площею 137,0 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1, з метою розміщення майстерні з ремонту теле - і радіоапаратури, строком дії до 01.05.2007р.

Пунктами 2.4, 2.5 договору встановлено порядок внесення орендної плати, а п. 5.2 договору - відповідальність за несвоєчасне її внесення.

15.03.2007р. сторонами укладено додаткове погодження до договору оренди №62/31 від 30.10.2006р., яким продовжено строк дії договору до 14.03.2010р. та змінено розмір орендної плати на суму 1189,12 грн. (з ПДВ), починаючи з 01.01.2007р.

Додатковим погодженням від 01.11.2010р. до договору оренди №62/31 від 30.10.2006р., строк дії договору продовжено до 01.05.2011р.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради в своїх позовній заяві стверджує, що відповідач орендну плату сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 01.04.2011р. по 31.04.2012р. за ним утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 100615,96 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Господарським судом встановлено, що 14.02.2006р. виконавчий комітет Одеської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №370 від 05.07.2004р., видав Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ №275977, згідно якого нежилі приміщенні підвалу площею 137,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Господарським судом попередніх інстанцій також встановлено, що згідно інформації наданої Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 137,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на цей об'єкт зареєстровано за громадянином України ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу від 30.11.2007р.

Отже в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підвальне приміщення площею 137,0 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1.

Згідно листів Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 27.06.2012р. та №1139-06\308 від 25.02.2013р. підвальне приміщення площею 136,0 кв.м по АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради зареєстроване не було.

Таким чином, територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на момент укладення договору з ФОП ОСОБА_4 30.10.2006р. не була власником підвального приміщення площею 137,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим її виконавчий орган - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (на даний час - Департамент комунальної власності Одеської міської ради), не мав повноважень на передачу зазначеного приміщення в оренду та укладання договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р..

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Звідси, враховуючи встановлене судом попередніх інстанцій та вимоги наведених норм матеріального права, висновок суду про визнання недійсним зазначеного договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р. та відмову в задоволенні позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Погоджується колегія і з висновком господарського суду апеляційної інстанції про стягнення з позивача суми недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 450, 88 грн., враховуючи положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція зазначає, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На думку колегії прийняті у справі судові рішення відповідають цим вимогам, з огляду на що підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. у справі №5017/3781/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко