Постанова № 33101292, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 911/571/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Подоляк О.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2013 року у справі № 911/571/13-г Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Енергія", Київська область, про стягнення 2 971 712,63 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Сидорченко В.В. (дов. № 14-345 від 16.03.12);

відповідача - Семак О.М. (дов. № 5-д від 02.01.13);

- Цапро О.В. (дов. № 2-д від 02.01.13),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Енергія" про стягнення 2 971 712,63 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2399/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти та здійснити оплату газу на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 2 176 049,37 грн. основного боргу, 14 048,52 грн. інфляційних втрат, 49 156,56 грн. - 3 % річних, 246 762,34 грн. пені, 485 695,84 грн. - 7 % штрафу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2013 року (колегія суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого, Лобаня О.І., Федорчука Р.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ "Енергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 176 049,37 грн. основного боргу, 14 048,52 грн. інфляційних втрат, 49 156,56 грн. - 3 % річних, 246 762,34 грн. пені, 485 695,84 грн. - 7 % штрафу та 59 434,25 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу.

У касаційній скарзі ПАТ "Енергія", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 231, 232 ГК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення вимог про стягненні інфляційних втрат, 3 % річних, пені, штрафу та постановити в означеній частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між сторонами у справі був укладений договір № 14/2399/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти та здійснити оплату газу на встановлених договором умовах.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальний обсяг природного газу, який продавець передає покупцеві з 01.10.11 по 31.12.12 складає 22 200 тис. м3.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 14/2399/11 позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 19 992 493,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі газу, тоді як відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти лише частково в сумі 17 816 444,01 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2 176 049,37 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача 2 176 049,37 грн. основного боргу, 14 048,52 грн. інфляційних втрат та 49 156,56 грн. - 3 % річних.

Крім того, п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем своїх обов'язків, передбачених пунктом 6.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 2 176 049,37 грн. здійснено нарахування пені на суму 246 762,34 грн. та 7 % штрафу на суму 485 695,84 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення у виняткових випадках розміру неустойки п. 3 ст. 83 ГПК України віднесено до права господарського суду при прийнятті рішення.

З правового аналізу зазначених норм слідує, що суд при прийнятті рішення встановивши, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора має право взявши до уваги обставини, що зазначені в ч. 1 ст. 233 ГК України, зменшити розмір неустойки на власний розсуд.

При цьому, діючим законодавством не передбачено необхідності звернення відповідача до суду з заявою про зменшення неустойки, а також не обмежено суд в розмірах зменшення неустойки.

В апеляційній скарзі ПАТ "Енергія" просив суд зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з скаржника, та зазначав про те, що основною причиною виникнення заборгованості перед позивачем є несвоєчасні розрахунки населення з відповідачем за спожиту теплову енергію, а також те, що з Державного бюджету скаржнику не відшкодовано різницю в тарифах за 2012 рік в сумі 2 484 986,60 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції питання щодо можливості зменшення розміру неустойки не розглядалось, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи в зменшенні розміру неустойки, не встановлював дійсних обставин справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі.

За таких обставин, прийняті у справі рішення та постанова в частині задоволення вимог про стягнення неустойки, не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи в частині вказаних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду вимог про стягнення неустойки господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити наявність правових підстав щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, та постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

В решті прийняті у справі судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у них висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергія" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2013 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року у справі № 911/571/13-г в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Енергія" про стягнення 246 762,34 грн. пені та 485 695,84 грн. штрафу скасувати.

3. Справу № 911/571/13-г в означеній частині вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

4. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2013 року у справі № 911/571/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: О.А. Подоляк

С.С. Самусенко