Постанова № 33101188, 20.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 908/1184/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

За участю представників : ПАТ "Запоріжкокс" - Грекової Н.М.; ТОВ "Об'єднання "Хорс" - Кудрі Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Запоріжкокс"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. в частині стягнення 1839,48 грн. - 3% річних і 5365,45 грн. - судового збору по справі № 908/1184/13 за позовом ТОВ "Об'єднання "Хорс" до ПАТ "Запоріжкокс" про стягнення боргу в розмірі 266 433,00 грн., 3% річних в розмірі 1839,48 коп. ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ТОВ "Об'єднання "Хорс" в квітні 2013 р. звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з ПАТ "Запоріжкокс" основного боргу в розмірі 266 433,00 грн. та 3% річних в розмірі 1839,48 грн. за порушення виконання зобов'язань за мировою угодою по справі №5/5/213 про банкрутство "Запоріжкокс" за період з 01.01.2012 р. по 28.03.2013 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. по справі № 908/1184/13 /суддя : Хуторний В.М./ позовні вимоги задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 266 433,00 грн., 3% річних в розмірі 1839,48 грн. та судовий збір в сумі 5365,45 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. по справі № 908/1184/13 /судді : Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевченко Т.А./ рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Запоріжкокс" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. в частині стягнення 1839,48 грн. - 3% річних і 5365,45 грн. - судового збору, посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в цій частині постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Об'єднання "Хорс" просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають вимогам Закону та фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2005 р. між ЗАТ "Запоріжкокс" та кредиторами, в тому числі і ТОВ "Об'єднання "Хорс" укладено мирову угоду по справі №5/5/213 про банкрутство ЗАТ "Запоріжкокс".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005 р. вказану мирову угоду затверджено, провадження по справі №5/5/213 припинено (а.с.17-21).

Відповідно до графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів, що є Додатком №1 до мирової угоди, загальна сума боргу боржника перед ТОВ "Об'єднання "Хорс" становить 1332162,95 грн. (а.с. 20-21). Зокрема, згідно графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів сума щорічного платежу протягом одного календарного року з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. ТОВ "Об"єднання "Хорос" складає 266 433,00 грн. (№ 23 Додатку № 1 до Мирової угоди).

Пунктом 6 Мирової угоди встановлено, що кредитори надають боржнику відстрочку погашення заборгованості з грошових зобов'язань терміном до 01.01.2011 р.

Для погашення заборгованості з грошових зобов'язань, зазначених у п. 4 даної Мирової угоди, в сумі 203 520 471,45 грн. кредитори після закінчення відстрочки погашення грошових зобов'язань, наданої ЗАТ "Запоріжкокс" до 01.01.2011 р., надають ЗАТ "Запоріжкокс" розстрочку на 5 (п'ять) календарних років, починаючи с 01.01.2011 року до 01.01.2016 року.

Таким чином, вимоги кредиторів погашаються з 01.01.2011 року відповідно до графіка (Додаток № 1) кожний календарний рік рівними частками від суми вимог, що підлягає погашенню і зазначеної в Додатку № 1. ЗАТ "Запоріжкокс" у відношенні кожного з Кредиторів має право погашати щорічну суму грошових вимог як шляхом одноразового платежу, так і шляхом здійснення декількох платежів, однак у будь-якому випадку загальна сума даних платежів протягом одного календарного року повинна дорівнювати сумі грошових вимог, що підлягають погашенню протягом календарного року згідно Додатка № 1.

Відповідно до п. 9 Мирової угоди у зв'язку з погашенням боргу в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кожного з Кредиторів, а також з урахуванням імовірності ведення листування з питань виконання даної Мирової угоди, кожний із Кредиторів зобов'язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту затвердження даної Мирової угоди господарським судом направити на адресу Боржника лист із вказівкою повних банківських реквізитів, за якими необхідно перераховувати грошові кошти по даній Мировій угоді, а також повної поштової адреси, що є місцезнаходженням Кредитора, і по якій Боржником буде здійснюватися листування з питань виконання даної Мирової угоди.

Вищевказаний лист повинний бути підписаний уповноваженим представником Кредитора і містити застереження про те, що він направлений з метою виконання умов даної Мирової угоди. У випадку зміни організаційно-правової форми, найменування, коду Кредитора в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, банківських реквізитів або місцезнаходження Кредитора, він протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання таких змін зобов'язується сповістити про це Боржника в письмовій формі.

Відповідно до п. 10 Мирової угоди, у випадку невиконання або неналежного виконання Кредитором вимог п.9 даної Мирової угоди Боржник здійснює погашення грошових зобов'язань і направляє поштову кореспонденцію на підставі наявних у нього даних про Кредитора. У такому випадку ЗАТ "Запоріжкокс" не несе відповідальність за можливий збиток (матеріальний і нематеріальний), що може бути заподіяний Кредиторові у зв'язку з використанням Боржником недостовірних даних, необхідних при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок Кредитора або при направленні поштової кореспонденції.

Пунктом 17 Мирової угоди сторонами узгоджено, що у випадку невиконання Боржником Мирової угоди Кредитори можуть висунути свої вимоги до Боржника в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою з урахуванням часткового погашення боргу. При порушенні провадження у справі про банкрутство цього ж Боржника обсяг вимог Кредиторів, по яким була укладена дана Мирова угода, визначається в межах, передбачених даною Мировою угодою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Запоріжкокс" не виконує належним чином умови Мирової угоди від 25.07.2005 р., укладеної у справі про банкрутство, у зв'язку з чим, за період з 01.01.2012 р. по 28.03.2013 р. виникла заборгованість в сумі 266 433,00 грн. - основного боргу та 3% річних в розмірі 1839,48 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання ПАТ "Запоріжкокс" умов мирової угоди підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем, доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, у зв'язку з чим сума в розмірі 266 433,00 грн. є законною і обґрунтованою і підлягає задоволенню, також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1839,48 грн. за період з 01.01.2013 р. по 28.03.2013 р., відповідно до ст.625 ЦК України.

Донецький апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. без змін, крім того, дійшов до висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача судовий збір в сумі 5365,45 грн., відповідно до ст.49 ГПК України.

В касаційній скарзі ЗАТ "Запоріжкокс" оскаржує постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. в частині стягнення 1839,48 грн. - 3% річних і 5365,45 грн. - судового збору.

Згідно ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода у справі про банкрутство це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Мирова угода одночасно є і правочином, і судовою процедурою у справі про банкрутство (ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Частиною 5 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як було встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду доказів фактичного виконання умов мирової угоди по справі №5/5/213 про банкрутство ЗАТ "Запоріжкокс" перед ТОВ "Об'єднання "Хорс".

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нормами ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання і такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Належним чином дослідивши матеріали справи, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскільки ПАТ "Запоріжкокс" заборгованість перед ТОВ "Об'єднання "Хорс", у строки визначені мировою угодою, не сплатив, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1839,48 грн., розрахованих за період з 01.01.2013 р. по 28.03.2013 р.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши справу у апеляційному порядку, відповідно до ст.ст.99-101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, дослідивши фактичні обставини справи, доводи та заперечення сторін, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за невиконання умов мирової угоди в розмірі 1839,48 грн.

Розподіл господарських витрат передбачений ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Отже, судовий збір, стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Запорізької області задоволено позовні вимоги ТОВ "Об'єднання "Хорс" у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги ТОВ "Об'єднання "Хорс" задоволено в повному обсязі, то судовий збір стягується з відповідача - ПАТ "Запоріжкокс" на користь позивача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру стягується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що згідно ст.49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню 5 365,45 грн. судового збору на користь позивача.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. в частині стягнення 1839,48 грн. - 3% річних і 5365,45 грн. - судового збору по справі № 908/1184/13 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постановах суду першої та апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПАТ "Запоріжкокс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. в частині стягнення 1839,48 грн. - 3% річних і 5365,45 грн. - судового збору по справі № 908/1184/13 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Куровський С.В.