Ухвала суду № 33100964, 21.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" серпня 2013 р. м. Київ К/800/22859/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Муравйова О.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Улановського О.Ю.

представника відповідача Біленко Н.О.

представника прокуратури Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Гадяцький елеватор»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 року

у справі № 2а-1670/7004/12

за позовом відкритого акціонерного товариства «Гадяцький елеватор» (далі - позивач, ВАТ «Гадяцький елеватор»)

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Гадяцька МДПІ)

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Гадяцький елеватор» звернулось у серпні 2008 року до суду з позовом до Гадяцької МДПІ про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000372301/0/65, № 0000382301/0/66, № 0007301701/0/19, № 0000392301/0/67 від 20.08.2008 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372301/0/65 від 20.08.2008 року в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 400 688 грн. у тому числі за основним платежем 18 677,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 382 010,73 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000730170/0/19 від 20.08.2008 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року в частині задоволення позову скасована, в цій частині прийнята нова постанова, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками податкового органу була проведена виїзна планова документальна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт № 27/23-00955650 від 07.08.2008 року, у якому відображені порушення позивачем: п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5,пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.31. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено позивачем податок на прибуток за 2007 рік та 1 квартал 2008 року у розмірі 745 344,39 грн., у тому числі 1 квартал 2007 року - 249 736,92 грн., 2 квартал 2007 року - 431 703,23 грн., 3 квартал 2007 року - 55 088,49 грн., 4 квартал 2007 року - 5186,59 грн., 1 квартал 2008 року - 3629,16 грн.; ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3., пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 117 510,85 грн., у тому числі: за січень 2007 року на 65 660,62 грн., лютий 2007 року - 174 347,48 грн., березень 2007 року - 188 312,55 грн., квітень 2007 року -51 089,13 грн., травень 2007 року - 28 377,85 грн., червень 2007 року - 292 049,72 грн., липень 2007 року - 15 623,35 грн., жовтень 2007 року - 107 618,61 грн., листопад 2007 року -20 358,34 грн., грудень 2007 року - 104 466,67 грн., січень 2008 року - 57 349,39 грн., березень 2008 року - 12 257,14 грн., та зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 7072,49 грн.; пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем не отримано та не перераховано у бюджет суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 586,70 грн., у тому числі за 2007 рік - 9115,20 грн., за 2007 рік - 9115,20 грн., за І квартал 2008 року - 10 471,50 грн.

За результатами перевірки 20.08.2008 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000372301/0/65, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 490 688,78 грн., з них за основним платежем - 745 344,39 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 745 344,39 грн.; № 0000382301/0/66, який позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 235 021,70 грн., з них за основним платежем - 1 117 510,85 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 117 510,85 грн.; № 0000392301/0/67, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2007 року (від 18.10.2007 вх. № 15404) в сумі 7072,49 грн.; № 0007301701/0/19, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 58 760,10 грн., з них за основним платежем - 19 586,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 173,40 грн.).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- не підтверджена реальність (товарність) господарських операцій за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10;

- відсутні товарно-транспорті накладні, які свідчать про перевезення товарів, які придбавались за договорами купівлі-продажу, укладеними з вищезазначеними фізичними особами - підприємцям;

- відсутні докази використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності;

- згідно з наявними в матеріалах справи висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Полтавській області підписи вищезазначених фізичних осіб - підприємців у наданих податкових накладних виконані не ними, а іншими особами;

- вироком Київського районного суду Полтавської області від 30.08.2010 року по справі № 1-9/2010, залишеним без змін в частині встановлених фактичних обставин справи ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2011 року, встановлено, що ФОП ОСОБА_9 ніяких договорів, бухгалтерських та інших документів не складав, на податкових та видаткових накладних підпису не ставив, замість нього вказані документи підробив комерційний директор ВАТ «Гадяцький елеватор» з метою заволодіння грошовими коштами;

- відсутні акти форм КБ-2в та КБ-3 в підтвердження виконання ФОП ОСОБА_10 підрядних робіт, а в актах приймання-передачі виконаних робіт відсутні необхідні реквізити, зокрема, не має посилання на договір, на виконання якого проводились роботи, дати складання актів;

- у ФОП ОСОБА_10 була відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;

- за договором купівлі-продажу, укладеним з ФОП ОСОБА_8, позивач закупав у останнього пшеницю та гречиху, тоді як згідно даних ЄДР видами діяльності ФОП ОСОБА_8 визначено: оптова торгівля будівельними матеріалами та діяльність таксі (основна);

- щодо взаємовідносин ВАТ «Гадяцький елеватор» з ТОВ «СК-Агро», то у червні 2007 року позивач отримав від ТОВ «СК-Агро» грошові кошти в оплату за договором у розмірі 1 750 000 грн. (у тому числі ПДВ 291 666,67 грн.), які відповідно до вимог п. 4.1., п. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні включатись до складу валового доходу відповідного звітного періоду. Доводи позивача про повернення 13.06.2007 року на рахунок ТОВ «СК-Агро» грошових коштів у розмірі 1 692 000 грн., суд першої інстанції вважає необгрунтованими, оскільки така ж сума 1 692 000 грн. (п/д № 180 - 1 000 000 грн. та п/д № 182 - 692 000 грн.) 13.06.2007 року надійшла на рахунок позивача від ТОВ «СК-Агро», а отже перерахування контрагентами один одному 13.06.2007 року суми 1 692 000 грн. не вплинули на факт перерахування 12.06.2007 року оплати у сумі 1 750 000 грн.;

- щодо взаємовідносин ВАТ «Гадяцький елеватор» з ТОВ «Торговий дім «Сумський хліб», то факт отримання позивачем попередньої оплати у розмірі 163 000 грн. чи у розмірі 74 708,31 грн. по податковим накладним, які наведені перевіряючими, не є достовірно встановленим фактом, а є припущенням перевіряючих, тому що такий факт встановлений не на підставі суцільного в сукупності дослідження первинних бухгалтерських та податкових документів, бухгалтерських проводок по операціях позивача із ТОВ «ТД

Сумський Хліб», а на підставі вибіркової перевірки двох податкових та видаткових накладних, декількох платіжних доручень та даних зворотно-сальдової відомості

позивача. За наведених обставин, суд першої інстанції вважає висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу у І кварталі 2007 року на 74 708,81 грн. не підтверджений належними і допустимими доказами, а тому визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18 677,07 грн. є безпідставним;

- оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони, а наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, а тому суд першої інстанції вважає, що Гадяцька МДПІ помилково дійшла висновку про те, що позивачем допущено порушення п. 3.1.3., п. 7.1., п. 8.1., п. 9.12.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки доходи отримані фізичними особами - підприємцями охоплювались режимом оподаткування єдиним податком;

- при порівнянні обчисленого великого розміру (772 500 грн.) з сумою донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток (745 344,39 грн.) суд першої інстанції вважає безпідставним застосування Гадяцькою МДПІ у даному випадку підпункту 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Повністю відмовляючи у задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- наявність інших господарських відносин з ТОВ «Торговий дім «Сумський хліб» не спростовує фактичного порушення позивачем правил віднесення до складу валового доходу у 1 кварталі 2007 року сум від господарської операції з ТОВ «ТД «Сумський Хліб»;

- відповідно до п. 9.12.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи підприємців у межах їх підприємницької діяльності оподатковуються за спеціальним законодавством - Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Якщо фізичною особою отримані доходи від діяльності не зазначеною у Свідоцтві платника єдиного податку, то такі доходи не мають зв'язку з підприємницькою діяльністю та вважаються іншими доходами. На підставі п. 9.12.2. згаданого вище Закону такі доходи оподатковуються за загальними правилами. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 19 586,70 грн. є безпідставним;

- суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що сума основного платежу, визначена відповідачем по спірному податковому повідомленню-рішенню склала більше 600 000 грн., а тому штрафні санкції визначені з дотриманням норм, встановлених п. 17.1.3 Закону, та правильності нарахування суми донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 745 344,39 грн.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду 1 їнстанції в частині задоволення позову вірними, а судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову помилковими та передчасними, так докази, на які посилалися суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях в цій частині, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість доводів податкової інспекції щодо не підтвердження реальності господарських операцій первинними документами, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, що здійснює поставку товарів (послуг), за вимогою особи, що їх отримує, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто підставою для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбані товарів (послуг) є належним чином оформлена податкова накладна.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України «Про податок на додану вартість», останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Позивачем були укладені угоди з декількома приватними підприємцями щодо поставки товарів (зернових культур), у тому числі з ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 На підтвердження реальності господарських операцій позивачем було подано до суду первинні документи, які зафіксували факти здійснення цих операцій.

Суди попередніх інстанцій не в повній мірі перевірили та дали первинним документам, як належним на допустимим доказам реальності господарських операцій.

Складений податковим органом акт перевірки діяльності платника податків не має переваги перед іншими доказами по адміністративній справі, правовий статус даного документу не є тотожним правовому статусу судового рішення, акт перевірки містить не достовірно встановлені обставини, які не потребують доказування, а лише суб'єктивну оцінку податкового органу обставин фактичної дійсності, а відтак, викладені в акті судження підлягають доведенню в ході розгляду адміністративної справи у спосіб подання до суду відповідних доказів.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У такому випадку, суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у сторін докази, які підтверджували реальність або фіктивність спірних господарськихи операцій. Якщо сторонами таких доказів не надано або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платників податку, яка полягала у відповідності вчинених ними дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Суди повинні досліджувати насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про те, що спірні операції спрямовані на ухилення від оподаткування та мають фіктивний характер. Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди повинні вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволені позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Гадяцький елеватор» - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року в частині відмови в задоволенні позову та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 року у справі № 2а-1670/7004/12 - скасувати та в частині відмови в задоволенні позову направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

О.В. Муравйов