Ухвала суду № 33100961, 21.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Київ К/9991/74585/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Муравйов О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31.05.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі № 2а-566/11/2770

за позовом приватного підприємства "Фассі" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Підприємство звернулося до окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом, в якому просило визнати протиправним і недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 № 00002551710/1.

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31.05.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, позов задоволено з тих мотивів, що у перевіреному періоді позивач цілком правомірно здійснював нарахування та сплату орендної плати за землю у розмірі, встановленому договором.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 24.11.2010 № 1/10/15-346/24691902 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 20 588,31 грн. (у тому числі 19607,91 грн. за основним платежем та 980,40 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування слугував висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивачем було занижено розмір орендної плати за землю, який не повинен бути меншим 3% від грошової оцінки земельної ділянки, тоді як Підприємством сплачувалася орендна плата у нижчому розмірі відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, укладеного Підприємством та Севастопольською міською радою.

На обґрунтування своєї правової позиції по справ податковий орган послався на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є загальнодержавним податком, розмір та порядок сплати якого визначається законами у сфері оподаткування, а відтак не може змінюватись за взаємною згодою сторін.

Однак суди цілком обґрунтовано не погодилися з наведеним висновком ДПІ, виходячи з такого.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі», що є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договорів оренди землі, укладених позивачем із селищною радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 8 Закону України «Про плату за землю» законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Севастопольська міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковою інспекцією суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів щодо незаконності оспорюваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно, з обґрунтованістю позовних вимог.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі № 2а-566/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.В. Муравйов