Ухвала суду № 33099243, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5262/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Пономарева К.М.,

від відповідача Мильнікова М.М.,

розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0019411510.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом під час камеральної перевірки встановлено, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року (вх. від 24.10.2012р. №9065779390) не задекларована сума авансових внесків, чим, на думку ДПІ порушено вимоги пп.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України.

Результати перевірки відображено в акті перевірки №5081-15/19136446 від 04.12.2012 року.

25 грудня 2012 відповідачем на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0019411510, яким позивачу за порушення пп.153.3.3 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 472500грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 378000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 94500грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0019411510 від 25.12.2012 року протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в повному обсязі сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання з податку на прибуток (авансові внески на нараховані дивіденди) за 3 квартали 2012 року, а тому помилка посадової особи позивача при заповненні податкової декларації з податку на прибуток не є підставою для застосування до платника податків спірним податковим повідомленням-рішенням заходів відповідальності.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період 3 квартали 2012 (від 24.10.2012 №9065779390), у рядку 13.3 «сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) в звітному податковому періоді», позивачем задекларована сума 378000,00грн., яка перенесена до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період три квартали 2012.

У рядку 20 Декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період 3 квартали 2012, сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи декларації позивачем не задекларована, хоча має бути вказано 378000грн.

Враховуючи зазначене, контролюючий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 378000грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, на виконання вимог п.153.3.2 ПК України 21.03.2012 сплачено до Державного бюджету аванс на нараховані дивіденди по податку на прибуток в сумі 378000, що підтверджується належним чином завіреною копією банківської виписки та картки рахунку 6416, які наявні в матеріалах справи.

Підпунктом 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях позивача відсутнє порушення пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, за яке спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано фінансову санкцію у зв'язку зі сплатою авансових внесків в порядку та розмірі, встановлених законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 23.08.2013 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.