Постанова № 33098611, 19.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа№ 910/1411/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Пашкіної С.А.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Пата С.П. - представник (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Якубовський Д.Є. - представник (за довіреністю)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал -100

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013р.

у справі №910/1411/13 (суддя Мудрий С.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн - 2», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромарт»

про звернення стягнення на предмет застави

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100»

до Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн - 2», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромарт»

про визнання недійсним договору застави

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» про звернення стягнення на предмет застави.

До прийняття рішення по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» було подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» про визнання недійсним договору застави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013р. у справі №910/1411/13 первісний позов задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави від 09.08.2011р., предметом застави за яким є основні засоби, перелік яких наведено у Додатку №1 до Договору застави для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» за Кредитним договором №154/11-КЛ від 29.08.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн - 2» по прострочені заборгованості по кредиту в розмірі 5 223 475,00 доларів США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2011р. еквівалентно 41 751 235,67 грн., по заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. в розмірі 226 305,64 доларів США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012р. еквівалентно 1 808 860,99 грн. та по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 47 096,91 доларів США , що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012р. еквівалентно 376 445,60 грн.; за Кредитним договором №155/11-КЛ від 31.08.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромат» по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 5 682 900 ,00 доларів США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012р. еквівалентно 45 423 419,70 грн., по заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. в розмірі 245 477,60 доларів США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012р. еквівалентно 1 962 102,46 грн. та по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 51 239,26 доларів США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 21.12.2012р. еквівалентно 409 555,41 грн.; встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68 820,00 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100», подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти зустрічний позов від 03.04.2013р. про визнання Договору застави припиненим до розгляду в одному провадженні з позовом ПАТ «Ерде Банк» до ТОВ «Телеканал - 100» та розглянути його спільного з первісним позовом; скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/1411/13 від 08.04.2013р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Ерде Банк» відмовити в повному обсязі; зустрічний позов ТОВ «Телеканал - 100» до ПАТ «Ерде Банк» задовольнити в повному обсязі та визнати припиненим Договір застави від 29.08.2011р., укладений між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Телеканал - 100».

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також недоведеністю обставин, які господарський суд визнав встановленими.

Апелянт зазначає, що Договір застави, на підставі якого здійснено звернення стягнення на майно, має бути визнаний недійсним, так як він не відповідає п. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України, так як відповідач за первісним позовом не є ні боржником, ні майновим поручителем. На думку скаржника, господарським судом не було прийнято до уваги той факт, що позивачем за первісним позовом було вчинено дії, які є підставами припинення поруки у відповідності до п. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, так як підписанням Додаткової угоди до Кредитного договору позивачем за первісним позовом, третьою особою 1 та третьою особою 2 було змінено зобов'язання без згоди відповідача за первісним позовом, внаслідок чого збільшено обсяг відповідальності. Також, як вказує апелянт, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» позивач за первісним позовом не надіслав відповідачем за первісним позовом письмову вимогу про усунення порушення. ТОВ «Телеканал - 100» звертає увагу суду на порушення судом ст.ст. 60,61 ГПК України, з огляду на те, що ним було подано до суду ще одну зустрічну позовну заяву про визнання договору застави припиненим, тоді як суддею не було прийнято до уваги вказаний зустрічний позов та не прийнято його до розгляду в одному провадженні з позовом ПАТ «Ерде Банк» та взагалі не було винесено відповідної ухвали.

Публічне акціонерне товариству «Ерде Банк» надало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва в силі.

Позивач за первісним позовом зазначає, що: порука і застава є самостійними способами забезпечення виконання зобов'язань і укладення жодних інших договорів, які б впливати на дійсність договору застави, законодавством України не вимагається; зміна обсягу зобов'язань позичальників не припиняє заставу майна та не потребує згоди заставодавця; безпідставними є посилання відповідача за первісним позовом на ст. 35 Закону України «Про іпотеку», так як виконання зобов'язань у наявному спорі забезпечується заставою майна рухомого, тоді як іпотеки - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном; подана відповідачем 05.04.2013р. зустрічна позовна заява про визнання договору застави припиненим містить у прохальній частині позовні вимоги, протилежні вимогам, що заявлені у зустрічній позовній заяві про визнання договору застави недійсним, поданій відповідачем 07.03.2013р., ні за суттю, ні за формою дана заява не є письмовою заявою про зміну предмету чи підстави зустрічного позову, тому вона не може вважатися процесуальною заявою, оскільки не передбачена ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» та призначено розгляд справи на 05.08.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 19.08.2013р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29 серпня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк», як кредитодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроконтрсакшн - 2», як позичальником, був укладений «Договір зростання» Кредитний договір №154/11-КЛ (кредитна лінія), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим Договором та Додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Згідно з п. 1.1.1. Кредитного договору кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 3 440 100,00 доларів США, що становить еквівалент 27 420 005,06 грн. по курсу Національного банку України на дату укладення цього Договору.

Згідно з п.п. 1.1.2 - 1.1.3. Кредитного договору термін остаточного повернення кредиту 12 квітня 2014 року. Процентна ставка за користування кредитом 17 процентів річних.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

12 грудня 2011р. позивач за первісним позовом та третя особа 1 уклали Додаткову угоду до Кредитного договору №154/11-КЛ від 29.08.2011р., за якою домовились викласти п. 1.1.1. Договору в новій редакції, зазначивши, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 440 100,00 грн.

31 серпня 2011р. Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», як кредитодавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромарт», як позичальник, уклали «Договір зростання» Кредитний договір №155/11-КЛ (кредитна лінія), згідно з яким кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим Договором та Додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

У відповідності до п.п. 1.1.1. - 1.1.3. цього Кредитного договору кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 3 332 400,00 доларів США, що становить еквівалент 26 561 560,68 грн. по курсу НБУ на дату укладання цього Договору. Термін остаточного повернення кредиту 12 квітня 2014 включно. Процентна ставка за користування кредитом 17 процентів річних.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони визначили, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

13 жовтня 2011р. між позивачем за первісним позовом та третьою особою 2 по справі була укладена Додаткова угода до Кредитного договору №155/11-КЛ від 31.08.2011р., за якою сторони домовились викласти пункт 1.1.1. Кредитного договору в новій редакції, вказавши, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 832 400,00 доларів США.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як свідчать матеріалів справи, позивач за первісним позовом належним чином виконав свої зобов'язання перед третьою особою 1 та третьою особою 2, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

При цьому третя особа 1 та третя особа 2, як позичальники за кредитними договорами, зобов'язалися, зокрема, повернути кредит у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий їм позичковий рахунок не пізніше терміну, вказаному в п. 1.1.2. кредитних договорів та з дотриманням максимального ліміту кредитування, вказаного в п. 1.1.1. цих договорів; сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 2.3., п. 2.7.1. кредитних договорів).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, третя особа 1 та третя особа 2 неналежним чином виконують свої зобов'язання, передбачені кредитними договорами.

У відповідності до п.п. 2.9. та п. 2.9.1. кредитних договорів за наявності простроченої заборгованості за кредитом (траншами), нарахованими процентами та комісіями, штрафними санкціями, передбаченими цими договорами, кредитодавець (позивач за первісним позовом) має право призупинити надання кредиту та/або вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі.

На адресу позичальників за кредитними договорами позивачем за первісним позовом, як кредитодавцем, направлялися вимоги про усунення порушень по Кредитному договору №154/11-КЛ від 29.08.2011р. та Кредитному договору №155/11-КЛ від 31.08.2011р. та погашення заборгованості (вимоги за номерами 7035 та 7031), які залишилися без задоволення.

З огляду на порушення третьою особою 1 та третьою особою 2 умов кредитних договорів, у них перед позивачем за первісним позовом рахується заборгованість, а саме:

- за Кредитним договором №154/11-КЛ заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн - 2» за кредитом в розмірі 5 223 475,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. в розмірі 226 305,64 доларів США;

- за Кредитним договором №155/11-КЛ заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромарт» за кредитом в розмірі 5 682 900,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. в розмірі 245 477,60 доларів США.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позичальниками за кредитними договорами не надано суду доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за кредит.

Таким чином, у позичальників - ТОВ «Євроконстракш - 2» та ТОВ «Євромарт» перед позивачем за первісним позовом існує заборгованість за кредитом в розмірі в розмірі 5 223 475,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. в розмірі 226 305,64 доларів США (позичальник ТОВ Євроконстракшн - 2»; за кредитом в розмірі 5 682 900,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. в розмірі 245 477,60 доларів США (позичальник ТОВ «Євромарт»).

З огляду на те, що позичальники прострочили виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з них суму пені в розмірі 47 096,91 доларів США з ТОВ «Євроконстракш - 2» та 51 239,26 доларів США з ТОВ «Євромарт».

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. кредитних договорів у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаним кредитодавцем. В разі надання кредиту в іноземній валюті оплата здійснюється в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату платежу.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума пені, нарахована на грошову заборгованість ТОВ «Євроконстракш - 2», складає 47 096,91 доларів США, що становить еквівалент 376 445,60 по курсу НБУ станом на 21.12.2012р.; сума пені, нарахована на грошову заборгованість ТОВ «Євромарт», складає 51 239,26 доларів США, що становить еквівалент 409 555,41 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012р., який, як і правильно зазначив суд першої інстанції, є обґрунтованим.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальників - ТОВ «Євроконстракш - 2» та ТОВ «Євромарт» за кредитним договорами, позивачем за первісним позовом, як заставодержателем, був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100», як заставодавцем, Договір застави від 29.08.2011р., за умовами якого з урахуванням Додаткової угоди №01 до цього Договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань за «Договір зростання» Кредитний договір №154/11-КЛ (кредитна лінія), укладеним 29.08.2011р. між заставодержателем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроконтрсакшн - 2», з усіма подальшими змінами до нього, згідно з яким позичальнику 1 надано кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 3 440 100,00 доларів США, строком дії до 12.04.2014р. включно, та за «Договір зростання» Кредитний договір №155/11-КЛ (кредитна лінія), укладеним 31 серпня 2011р. між заставодержателем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромарт», з усіма подальшими змінами до нього, згідно з яким позичальнику 2 надано кредит у формі кредитної лінії з лімітом до 12.04.2014р. включно, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в Кредитному договорі, заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно: основні засоби, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору застави балансова вартість предмета застави 1 860 429,57 грн., що засвідчує довідка заставодавця №19/07 від 29.08.2011р.

Згідно з п. 1.3. Договору застави за взаємною згодою сторін заставна вартість предмету застави 1 860 429,57 грн.

У відповідності до п. 2.2. Договору застави у разі настання випадків, передбачених кредитними договорами та цим договором, які дають право звернути стягнення на предмет застави, а саме, але не обмежуючись цим: повне чи часткове неповернення позичальником суми заборгованості по кредиту, повну чи часткову несплату процентів, неустойок та інших платежів, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 3.4.3. Договору застави визначено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором та/або звернути стягнення на предмет застави у разі порушення позичальником будь-якої з вимог кредитного договору та/або заставодавцем цього договору застави.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 527 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (правом застави).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 20 Закону України «Про заставу» встановлює, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду, або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом або договором.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про те, що господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави від 29.08.2011р. та Додаткової угоди №01 від 31.08.2011р. в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн - 2» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромарт» шляхом продажу на публічних торгах.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» про визнання недійсним Договору застави від 29.08.2011р. з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, Договір застави від 29.08.2011р. між позивачем за зустрічним позовом, як заставодавцем, та відповідачем за зустрічним позовом, як заставодержателем, був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю ««Євроконстракшн - 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромарт» за Кредитним договором №154/11-КЛ від 29.08.2011р. та Кредитним договором №155/11-КЛ від 31.08.2011р.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що даний Договір застави має бути визнаний судом недійсним з огляду на те, що він суперечить ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України, а також він має бути припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з п. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Отже, заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При цьому, апеляційним судом відмічається, що такий майновий поручитель не вважається поручителем у розумінні положень параграфа 3 глави 49 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, що виникають у зв'язку з порукою, а відносини за участю такого майнового поручителя не підлягають врегулюванню відповідними статтями 553-559 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особи, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право правом їх застави.

Пунктом 1.1. Договору застави сторони визначили, що заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно: основні засоби.

Згідно з п. 1.4.1. Договору застави заставодавець свідчить і несе відповідальність за те, що предмет застави є його власністю і заставодавець цим договором належним чином здійснює своє право надавати його в заставу, на що є згода власника заставодавця (уповноважених власником органів заставодавця) та відповідні повноваження особи, що укладає цей договір від імені заставодавця.

Крім того, слід відмітити, що матеріали справи не містять доказів того, що передане в заставу майно згідно Договору застави, що оспорюється, в момент передачі його в заставу належало іншій особі, ніж позивачеві за зустрічним позовом.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин та підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» був поданий другий зустрічний позов по даній справі про визнання припиненим Договору застави від 29.08.2011р.

Як вбачається з єдиної бази «Діловодство спеціалізованого суду» 09 квітня 2013р. Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу за №910/6653/13, якою зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» та додані до неї матеріали було повернуто без розгляду на підставі п. 6. ст. 63 ГПК України. Дана ухвала була внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень. Позивачем за зустрічним позовом ухвала від 09.04.2013р. оскаржена не була. Повторно після виправлення недоліків, зазначених в ухвалі від 09.04.2013р., зустрічна позовна заява про визнання припиненим Договору застави від 29.08.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» не подавалась.

Зазначене спростовує доводи ТОВ «Телеканал - 100» про те, що господарським судом не було розглянуто зустрічну позовну заяву про визнання припиненим Договору застави від 29.08.2013р.

Щодо вимоги в апеляційній скарзі ТОВ «Телеканал - 100» І про розгляд апеляційним судом зустрічної позовної заяви про визнання припиненим договору застави спільно з первісним позовом, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 60 ГПК України зустрічний позов може бути поданий відповідачем тільки до початку розгляду господарським судом справи по суті. Крім того, згідно ст.ст. 92, 99 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал місцевого господарського суду за правилами розгляду цих справ у першій інстанції та при перегляді рішення в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал - 100» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013р. у справі №910/1411/13 залишити без змін.

3. Справу №910/1411/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Зеленін В.О.

Пашкіна С.А.