Рішення № 33098544, 19.08.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2013 р.Справа № 921/631/13-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Ваврик О.Р.

розглянула матеріали справи

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області

третя особа: Обласне управління "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною,

м. Тернопіль

про стягнення неустойки в розмірі 3 782,88 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Іванців Т.З. - представник, довіреність № 30 від 19.07.2013р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Представнику позивача в судовому засіданні 26.06.2013 р. роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: Подано позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області до Приватного підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи: Обласного управління "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення неустойки в розмірі 5404,13 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.06.2013 р.

В судовому засіданні 26.06.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання (вх.№ 11624 від 26.06.2013 р.) про зменшення позовних вимог, в якому просить стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України неустойку в розмірі 3 782,88 грн.

Суд приймає дане клопотання до розгляду, як таке, що подане у відповідності до ст. 22 ГПК України і розглядає справу з врахуванням зменшених позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, вимог ухвал суду не виконали, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась їм рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Ухвалою суду від 26.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013 р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання повторно не з'явились, причин неявки не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

З метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин спору розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 17.07.2013 р., 31.07.2013 р. та 12.08.2013 р.

Представник позивача в судових засіданнях зменшені позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог, матеріалах справи та наданих в судових засіданнях пояснень.

Відповідач в судові засідання 26.06.2013 р., 17.07.2013 р., 12.08.2013р. та 19.08.2013р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27.12.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди № 383 нерухомого майна (надалі - договір), що належить до державної власності.

Відповідно до умов договору позивач на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.12.2006 р. передав відповідачеві в оренду будівлю складу (металеву) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває на балансі Виробничого комплексу "Галант".

В пунктах 3.1 - 3.2 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад 2006 року) - 234 грн. 50 коп.

28.03.2007р. між сторонами укладено угоду №1 про внесення змін до договору оренди №383 від 27.12.2006р., відповідно до якої змінено розмір орендної плати за базовий місяць оренди (грудень 2006 року) до 283,93 грн. (п. 3.1. договору) та встановлено обов'язок орендаря здійснити доплату перерахованої орендної плати.

Пунктом 3.7. договору сторони передбачили, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової оплати в розмірі не менше, ніж орендна плата за три місяці оренди, а саме: 703,50 грн., що перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у тому ж співвідношенні, що й орендна плата (70% - 30%) на протязі 5-ти днів.

Додатковою угодою №4 від 01.09.2011р. про внесення змін до договору оренди №383 від 27.12.2006р. сторонами змінено п 1.1. договору оренди в частині збільшення вартості орендованого майна до 43260,00 грн., та в п. 3.1. договору - встановлено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди (липень 2011 року) 432,60 грн. та встановлено обов'язок орендаря на протязі п'яти банківських днів з дати укладення цієї угоди сплатити 1297,80 грн. в якості завдатку виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, та продовжено строк дії договору на 2 роки 11 місяців, до 28.08.2014р. включно.

Чинність дії договору припиняється з підстав, передбачених в п. 10.7. договору, зокрема і у разі невиконання орендарем п. 3.7. договору, тобто невнесення завдатку у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 2.4. договору у разі припинення дії цього договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване ним приміщення у десятиденний термін після отримання відповідного повідомлення орендодавця про це. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

У зв'язку із невиконанням відповідачем п. 3.7. договору №383 від 27.12.2006р., в редакції, викладеній в додатковій угоді №4 від 01.09.2011р., а саме неповним внесенням завдатку у розмірі трьохмісячної орендної плати, орендодавцем 13.06.2012р., у відповідності до п. 10.7. договору, надіслано орендарю лист-повідомлення №18-14-01855 від 12.06.2012р. про припинення чинності договору оренди.

Крім того, у даному листі-повідомленні, орендодавець, керуючись п. 2.4. договору оренди, зобов'язав орендаря у десятиденний термін після отримання повідомлення про припинення договору, повернути орендоване приміщення балансоутримувачу.

Лист-повідомлення №18-14-01855 від 12.06.2012р. отриманий приватним підприємцем ОСОБА_1 15.06.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (належно завірена копія в матеріалах справи). Відтак, слід вважати, що договір оренди №383 від 27.12.2006р. припинив свою дію 15.06.2012р.

Крім того, згідно наказу №141 від 17.07.2012р. Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та згідно акту прийому-передачі основних засобів від 24.07.2012р. майно, що знаходилося на балансі Виробничого комплексу "Галант", в тому числі об'єкт оренди, передане на баланс Обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Таким чином, в порядку ч. 1 ст. 785 ЦК України, державне нерухоме майно: будівля складу (металева) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, підлягає поверненню орендарем з оренди балансоутримувачу - Обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду Тернопільської області від 14.02.2013 р. у справі № 6/78/5022-1041/2012.

Дане рішення набрало законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України, а відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, даним рішенням стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 неустойку за фактичне користування об'єктом оренди в сумі 4 655,63 грн., нараховану за період з 26.06.2012р. по 31.12.2012р.

В подальшому, у зв'язку із неповерненням відповідачем орендованого ним приміщення, позивачем неодноразово направлялися на його адресу повторні листи-повідомлення, зокрема листи: №18-14-00574 від 15.02.2013р., №18-14-00884 від 12.03.2013р. та №18-14-01653 від 08.05.2013р., про необхідність повернути об'єкт оренди балансоутримувачу та сплатити неустойку за незаконне використання державного майна.

Однак, як свідчать матеріали справи, до 31.05.2013 р. вимоги щодо повернення майна залишені орендарем без належного реагування, про що свідчить акт державного виконавця від 19.04.2013 р., складений в присутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.05.2013р. предмет оренди - будівля складу (металева) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, повернута відповідачем балансоутримувачу 31.05.2013 р.

В зв'язку з наведеним вище орендодавець, керуючись ст. 785 ЦК України та п. 2.6. договору оренди №383 від 27.12.2006р. із наступними змінами та доповненнями, просить стягнути з орендаря до Державного бюджету України неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 3 782,88 грн., нараховану за фактичне користування об'єктом оренди за період з 01.01.2013р. по 31.05.2013р.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - (ст. 530 ЦК України).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду державного майна регулюються спеціальним нормативним актом, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.92р (в подальшому - Закон №2269-ХІІ).

Як визначено ч. 1 ст. 2 Закону №2269-ХІІ, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди державного майна повинен містити істотні умови, передбачені ст. 11 Закону №2269-ХІІ. Але, за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови (ч. 3 ст. 10 цього Закону).

Приписами ст. 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 27.12.2006 р. було укладено договір оренди № 383 нерухомого майна (надалі - договір), що належить до державної власності.

Відповідно до умов договору позивач на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.12.2006 р. передав відповідачеві в оренду будівлю складу (металеву) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває на балансі Виробничого комплексу "Галант", а відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в строк і на умовах, передбачених даним договором.

В пунктах 3.1 - 3.2 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад 2006 року) - 234 грн. 50 коп. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2006 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2006 року; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п. 3.4. договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.7. договору сторони передбачили, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової оплати в розмірі не менше, ніж орендна плата за три місяці оренди, а саме: 703,50 грн., що перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у тому ж співвідношенні, що й орендна плата (70% - 30%) на протязі 5-ти днів.

Чинність дії договору припиняється з підстав, передбачених в п. 10.7. договору, зокрема і у разі невиконання орендарем п. 3.7. договору, тобто невнесення завдатку у встановленому розмірі.

Додатковою угодою №4 від 01.09.2011р. про внесення змін до договору оренди №383 від 27.12.2006р. сторонами змінено п 1.1. договору оренди в частині збільшення вартості орендованого майна до 43260,00 грн., та в п. 3.1. договору - встановлено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди (липень 2011 року) 432,60 грн.

Крім того, даною додатковою угодою змінено п. 3.7. договору оренди та встановлено обов'язок орендаря на протязі п'яти банківських днів з дати укладення цієї угоди сплатити 1297,80 грн. в якості завдатку виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, та продовжено строк дії договору на 2 роки 11 місяців, до 28.08.2014р. включно.

Додатковою угодою №5 від 14.12.2011р. про внесення змін до договору оренди №383, сторонами погоджено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди (вересень 2011р.) в сумі 539,13 грн. та змінено п. 3.3. договору в частині строків сплати орендних платежів, які перераховуються до Державного бюджету України та балансоутримувачу до 15 числа місяця, наступного за звітним.

У зв'язку із невиконанням відповідачем п. 3.7. договору №383 від 27.12.2006р., в редакції, викладеній в додатковій угоді №4 від 01.09.2011р., а саме неповним внесенням завдатку у розмірі трьохмісячної орендної плати, орендодавцем 13.06.2012р., у відповідності до п. 10.7. договору, надіслано орендарю лист-повідомлення №18-14-01855 від 12.06.2012р. про припинення чинності договору оренди та зобов'язано орендаря у десятиденний термін після отримання повідомлення про припинення договору, повернути орендоване приміщення балансоутримувачу. Вказаний лист отриманий приватним підприємцем ОСОБА_1 15.06.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (належно завірена копія в матеріалах справи).Відтак, слід вважати, що договір оренди №383 від 27.12.2006р. припинив свою дію 15.06.2012р.

Крім того, згідно наказу №141 від 17.07.2012р. Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та згідно акту прийому-передачі основних засобів від 24.07.2012р. майно, що знаходилося на балансі Виробничого комплексу "Галант", в тому числі об'єкт оренди, передане на баланс Обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Таким чином, в порядку ч. 1 ст. 785 ЦК України, державне нерухоме майно: будівля складу (металева) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, підлягає поверненню орендарем з оренди балансоутримувачу - Обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду Тернопільської області від 14.02.2013 р. у справі № 6/78/5022-1041/2012, яким стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 неустойку за фактичне користування об'єктом оренди в сумі 4 655,63 грн., нараховану за період з 26.06.2012р. по 31.12.2012р.

Дане рішення набрало законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України, а відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначалося раніше, у зв'язку із неповерненням відповідачем орендованого ним приміщення, позивачем неодноразово направлялися на його адресу повторні листи-повідомлення, зокрема листи: №18-14-00574 від 15.02.2013р., №18-14-00884 від 12.03.2013р. та №18-14-01653 від 08.05.2013р., про необхідність повернути об'єкт оренди балансоутримувачу та сплатити неустойку за незаконне використання державного майна.

Однак, як свідчать матеріали справи, до 31.05.2013 р. вимоги щодо повернення майна залишені орендарем без належного реагування, про що свідчить акт державного виконавця від 19.04.2013 р., складений в присутності представників позивача та відповідача.

Пунктом 2.4. договору оренди №383 від 27.12.2006р. передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення з оренди балансоутримувачу у десятиденний термін після отримання повідомлення орендодавця про припинення договору. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

За змістом приписів ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як свідчить акт приймання-передачі нерухомого майна від 31.05.2013 р., підписаний представниками відповідача та третьої особи, підписи яких засвідчені відтисками їх печаток, предмет оренди - будівля складу (металева) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16, повернуто відповідачем балансоутримувачу тільки 31.05.2013 р., тобто з порушенням п. 2.4. договору оренди №383 від 27.12.2006р., який припинив свою дію 15.06.2012р.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначалося вище, направлені на адресу відповідача листи-повідомлення: №18-14-00574 від 15.02.2013р., №18-14-00884 від 12.03.2013р. та №18-14-01653 від 08.05.2013р., з вимогою сплатити неустойку за незаконне використання державного майна, орендарем залишені без задоволення.

Доказів на підтвердження іншого, у тому числі сплати коштів за фактичне користування орендованим майном, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про стягнення неустойки за фактичне користування орендованим майном за період з 01.01.2013р. по 31.05.2013р. в розмірі 3 782,88 грн. підлягають задоволенню.

При прийнятті даного рішення, судом враховано:

- відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;

- статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

- згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача, судові витрати слід віднести на відповідача в повному обсязі.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112094700002 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, одержувач - УК в м. Тернопіль, 22080300, ідент. код 37977726) 3 782 (три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 88 коп. неустойки.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11, код ЄДРПОУ 14037372) - 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.08.2013 року.

Суддя Галамай О.З.