Рішення № 33098448, 19.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2013 р. Справа № 914/2176/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

про стягнення 110 604, 93 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Вертас М.М. - представник (довіреність №89 від 26.04.2012р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про стягнення 110 742, 35 грн., з яких заборгованість по кредиту 67 760,00 грн., заборгованість по процентах 35 251,89 грн., пеня 7 730,46 грн. Згідно заяви про зменшення позовних вимог до стягнення заявлено 110 604, 93 грн., з яких заборгованість по кредиту 67 760,00 грн., заборгованість по процентах 35 251,89 грн., пеня 7 593,04 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.07.2013р.

Ухвалою суду від 03.07.2013р. розгляд справи відкладено на 19.08.2013р., у зв"язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду. Цією ж ухвалою було продовжено строк розгляду спору до 19.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог вих. №421/0-12 від 10.07.2013р. (вх. №27605/13 від 15.07.2013р.), підтримав повністю, просив позов задоволити. Згідно поданої заяви представник позивача просить суд стягнути з відповідача 110 604,93 грн., з яких заборгованість по кредиту 67 760,00 грн., заборгованість по процентах 35 251,89 грн., пеня 7 593,04 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав відзив (вх.№27929/13 від 16.07.2013р.), в якому наводить свої заперечення до поданого позивачем розрахунку позовних вимог, зокрема, зазначає, що в колонці 7 розрахунку не визначено за який період виникла заборгованість по кредиту. Розрахунок містить нарахування відсотків за 1 липня 2012р. (тобто за 1 день), де зазначені нараховані відсотки 30 082,84 грн. від суми непогашеного кредиту 67 760,00 грн. при процентній ставці 20 % річних, враховуючи, що з липня 2009 р. на цю суму заборгованості нараховувались відсотки. При цьому, в розрахунку пені, пеня зазначена по відсотках та за графіком (колонки 5 та 7), проте, даний графік втратив чинність (див. додаток №2 до кредитного договору). Право на пеню виникло з часу прострочення сплати відсотків, а по тілу кредиту відповідно до п.1.8. кредитного договору з 13.06.2012р. Відповідно до договору від 02.07.2012р. про порядок виконання грошових зобов"язань відповідач взяв на себе зобов"язання сплатити борг до 31.12.2012р., однак в п.4 цього договору зазначається що це не є новим зобов'язанням, а є врегулюванням порядку погашення боргу за кредитним договором, тобто борг виник не з 01.01.2013р. На думку відповідача, в даному випадку слід застосувати строк позовної давності згідно ст.267 ЦК України. Як зазначає відповідач право на пеню виникло з 13.06.2012р., а за відсотками - з моменту виникнення боргу по відсотках, тобто з 1 числа наступного місяця відповідно до п.4.1. кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні висловив свої заперечення, спростувавши доводи викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору суд,-

встановив:

У відповідності із Законами України "Про господарські товариства", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України, рішенням Загальних зборів акціонерів від 17.01.2008 Закрите акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк „Львів" змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк „Львів", який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ЗАТ АКБ „Львів".

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк „Львів" (надалі Банк) є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування Відкритого акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк „Львів", на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 14.09.2009 у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України „Про акціонерні товариства" та виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ АКБ „Львів".

26.05.2008р. між Закритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів" правонаступником якого є ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір №73 (надалі - кредитний договір) відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит у сумі 92 400,00 грн., із сплатою за користування кредитом в розмірі 20,0 відсотків річних, із терміном погашення кредиту, не пізніше 25.05.2011 року.

Згідно п.1.8. кредитного договору термін погашення кредиту згідно графіку, але не пізніше 25.05.2011р.

Відповідно до п.3.2.6. кредитного договору позичальник зобов'язувався своєчасно в терміни, визначені кредитним договором, повернути банку кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним.

Згідно п.4.1. кредитного договору сторони передбачили умови нарахування і сплати відсотків та комісій за користування кредитом, умови сплати пені, а саме: відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. Річна процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в п.1.5. договору. Порядок зміни розміру відсотків за кредит встановлюється п.5.1.6. цього договору. Позичальник самостійно сплачує банку щомісяця в термін до останнього робочого дня місяця нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом. Повний розрахунок по сплаті відсотків здійснюється в день остаточного погашення заборгованості позичальника по кредиту.

Згідно п.4.3. кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим після прострочки.

26.05.2008р. між сторонами укладено додаток № 1 до кредитного договору, в якому сторони узгодили графік погашення кредиту.

07.10.2008р. між банком та позичальником укладено додаток №2 до кредитного договору №73 від 26.05.2008р., відповідно до п.1 якого додаток №1 від 26.05.2008р. до кредитного договору №73 від 26.05.2008р. втратив чинність за згодою сторін.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору №73 від 26.05.2008р., а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому між банком та позичальником було укладено:

· 29.09.2008 року договір застави рухомого майна - автомобіля, що посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Тертичною Н.І. за реєстром №2406, згідно якого заставодавець передав в заставу банку рухоме майно, а саме автомобіль марки FAW CA 1061 RO-503 B-19, цистерна асенізаційна-С, 2007р. в шасі Y7CCA106170069009, реєстраційний номер ВС 1025ВМ.

· 26.05.2008 року договір застави майнових прав 26/05/2008-73/2, згідно якого в заставу передано право вимоги грошових коштів за зобов'язаннями по договору №411/0508 фінансового лізингу (оренди) від 14.09.2008 р., укладеного між позичальником та ВАТ «Київський Завод Гумових та латексних виробів»;

· 26.05.2008 року договір застави майнових прав 26/05/20008-73/1, згідно якого в заставу передано майнові права за зобов'язаннями за договором купівлі-продажу №001-972 від 14.05.2008 року, укладеного між позичальником та ІП «АІС-Столиця».

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем згідно кредитного договору №73 від 26.05.2008р. виконав в повному обсязі, надавши ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" кредит в сумі 92 400, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.85843.1 від 26.05.2008р.

З огляду на тривале невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, 02.07.2012р. між банком та позичальником (надалі - боржник) було укладено договір про порядок виконання кредитних зобов'язань щодо визначення порядку погашення протермінованої заборгованості за кредитним договором №73 від 26.05.2008р., яка станом на 02.07.2012р. становить 102 790,97 грн., з яких: 67 760,00 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту; 35 030,97 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.1.1. договору від 02.07.2012р. боржник зобов'язувався сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р.

Пунктом 1.2 договору було передбачено, що боржник бере на себе зобов'язання в термін до 31 грудня 2012 року сплатити нараховані банком на суму кредитної заборгованості проценти.

Згідно п. 2.1 цього ж договору, банк зобов'язався з 02.07.2012р. на суму заборгованості по поверненню основної суми кредиту нараховувати проценти з розрахунку 1 (один) % річних.

В пункті 4 договору від 02.07.2012р. сторони передбачили, що цей договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення заборгованості за кредитним договором №73 від 26.05.2008р. Договори (угоди), укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №73 від 26.05.2008р. зберігають свою чинність.

Однак, відповідачем було порушено умови договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012р., в термін до 31.12.2012 року заборгованість перед банком не погашено, зобов'язання позичальником не виконано.

03.01.2013р. позивач надіслав позичальнику лист-вимогу вих. №4/0-12, у якій просить відповідача в 30-ти денний термін, з дати отримання даної вимог погасити всю заборгованість по кредитному договору №73 від 26.05.2008р. Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на 31.05.2013р. заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №73 від 26.05.2008р. із врахуванням договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року становила 110 742,35 грн., з яких заборгованість по кредиту - 67 760, 00 грн.; заборгованість по процентах - 35 251,89 грн.; нарахована пеня за період з 29.11.2012р. по 30.05.2013р. - 7 730, 46 грн.

У зв"язку із поданням позивачем заяви про уточнення (зменшення) позову заборгованість становить 110 604,93 грн., з яких заборгованість по кредиту 67 760,00 грн., заборгованість по процентах 35 251,89 грн. та пеня 7 593,04 грн. нарахована за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Факт виплати позивачем відповідачу кредиту в сумі 92 400,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №TR.85843.1 від 26.05.2008р.

За умовами ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, 02.07.2012р. між банком та позичальником (надалі - боржник) було укладено договір про порядок виконання кредитних зобов'язань, яким визначено порядок погашення протермінованої кредитної заборгованості за договором №73 від 26.05.2008р., яка станом на 02.07.2012р. становить 102 790,97 грн., з яких: 67 760,00 грн. заборгованість по поверненню основної суми кредиту; 35 030, 97 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач зобов'язувався сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р.

Слід зазначити, що уклавши 02.07.2012р. договір про порядок виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №73 від 26.05.2008р., відповідач визнав наявність боргу по тілу кредиту в сумі 67 760,00 грн. грн. та по процентах в сумі 35 030,97 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р. не сплатив. Відтак, станом на 31.05.2013р. заборгованість відповідача за кредитним договором №73 від 26.05.2008р. із врахуванням договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012р. становить заборгованість по кредиту: 67 760,00 грн.; заборгованість по процентах - 35 251,89 грн.

03.01.2013р. позивач надіслав позичальнику лист-вимогу вих. №4/0-12, в якій просить відповідача в 30-ти денний термін, з дати отримання даної вимоги погасити всю заборгованість по кредитному договору №73 від 26.05.2008р. Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту 67 760, 00 грн. та заборгованості по процентах 35 251,89 грн. за користування кредитом є правомірними та підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.3. кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 7 593,04 грн. пені нарахованої за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р., згідно поданої позивачем заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Щодо наведених відповідачем заперечень слід зазначити наступне.

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що в колонці 7 відображено усі суми, які були сплачені відповідачем. Крім того, слід зазначити, що заборгованість по тілу по кредиту в сумі 67 760,00 грн. та процентах в сумі 35 251,89 грн. не є спірною, оскільки підписавши договір про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012р., відповідач тим самим визнав наявність вказаної заборгованості.

В долученому позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вказана сума відсотків 30 082, 84 грн., яка нарахована ним за період з 30.04.2010р. по 01.07.2012р., а не за один день, як зазначає у відзиві відповідач.

Зауваження відповідача щодо нарахованої позивачем пені є безпідставними, оскільки після укладення сторонами договору про порядок погашення кредитних зобов"язань сторони не складали графік погашення заборгованості до нього, а в п.1.1. вказаного договору зазначили, що боржник зобов"язується сплатити кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р., відтак, прострочка почалась з 01.01.2013р., отже, позивач правомірно нараховує пеню за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р., яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 7 593,04 грн. Відтак, до даного нарахування не може бути застосована ст.267 ЦК України.

Спростовуючи заперечення відповідача, слід зазначити, що заборгованість в сумі 110 604,93 грн. не є новим зобов"язанням, що підтвердили сторони в п.4 договору про порядок виконання кредитних зобов"язань від 02.07.2012р., але в ньому передбачено новий строк виконання зобов"язання, у зв"язку з порушенням якого позивач правомірно нарахував пеню в сумі 7 593, 04 грн. за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р.

Відтак, наведені відповідачем заперечення не спростовують позовних вимог, які є обґрунтованими та підтвержуються матеріалами справи.

З огляду на вказане позов, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних, підлягає до задоволення повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року мінімальну заробітну плату визначено у місячному розмірі 1 147,00 грн.

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За умовами п. 2.8 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарсько процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

При поданні позову позивачем до стягнення заявлено 110 742, 35грн. та сплачено меморіальним ордером №23 від 29.05.2013р. судовий збір в сумі 2214, 84 грн.

Відповідно до заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог до стягнення заявлено 110 604, 93 грн.

З огляду а вищенаведені законодавчі положення, позивачу слід повернути 2,75 грн. судового збору, у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.

Згідно ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 212, 09 грн. пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, ч.1 ст.625, ст.ст. 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 222, 230- 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м.Львів, вул.Коновальця 103/605; код ЄДРПОУ 31730064) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (79008, м.Львів, вул.Сербська, 1; к/р 32005100400 в УНБУ у Львівській області; МФО 325268; код ЄДРПОУ 09801546) 67 760,00 грн. заборгованості по кредиту, 35 251,89 грн. заборгованості по процентах, 7 593,04 грн. пені та 2 212,09 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційного банку "Львів" (79008, м.Львів, вул.Сербська, 1; к/р 32005100400 в УНБУ у Львівській області; МФО 325268; код ЄДРПОУ 09801546) з Державного бюджету України зайво сплачений, згідно меморіального ордеру №23 від 29.05.2013р. судовий збір в сумі 2,75 грн., у зв'язку із поданням заяви про зменшенням суми позовних вимог.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 22.08.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.