Рішення № 33097898, 22.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2392/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко Номер провадження 22-ц/788/1887/13 Суддя-доповідач - Собина Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного підприємства «Грандфінресурс» - Ткаченко Ірини Валеріївни

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Грандфінресурс»

про визнання договору недійсним, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що через термінову потребу в грошах він звернулась до відповідача, де його запевнили в можливості отримання позики на суму 125 000 грн. за умови попередньої сплати внеску в розмірі 4 375 грн. Після сплати внеску на рахунок відповідача, між ним та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір та його повідомили, що протягом п'яти діб він отримає суму позики. Але через п'ять діб йому зателефонували та повідомили про необхідність сплати чергового платежу за договором в сумі 1 219 грн. 45 коп. Після сплати вказаної суми його попросили почекати з позикою, пояснивши, що його черга ще не настала. Занепокоївшись такими обставинами, він звернувся до фахівця в галузі права та вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом за захистом своїх порушених прав. Посилається на те, що відповідач ввів його, як споживача в оману щодо обставин, що мають істотне значення, уклав з ним договір з використанням нечесної підприємницької практики та без відповідної ліцензії на здійснення фінансових послуг. З зазначених підстав просить суд визнати укладений договір недійсним та стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди збитки в розмірі 20 944 грн. 50 коп. та на відшкодування моральної шкоди 2 095 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №211628 від 06 серпня 2013 року укладений між ПП "Грандфінресурс" та ОСОБА_3

Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 20 944 грн. 50 коп. та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, на неповноту встановлених обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, заперечення позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач, діючи під впливом обману з боку відповідача, вважав, що укладає договір позики, а тому на підставі ст. ст. 229-230 ЦК України, укладений договір є недійсним та відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції повністю не можна, так як суд дійшов з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2013 року між позивачем та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір № 211628 з додатками №1 та №2 до нього, за умовами якого позивач стає Учасником програми «Альянс Україна», що базується на створенні реєстрів Учасників, метою яких є придбання грошових сум, у порядку та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього. Умовами Програми «Альянс Україна» (стаття 1; пункт 1.3) передбачено, що послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування реєстрів Учасників Програми «Альянс Україна», метою яких є придбання відповідної грошової суми зазначеною у Додатку № 1 до Договору. Розмір заявленої позивачем грошової суми відповідно до додатку № 1 до Договору складає 125 000 грн. (а.с.7-12).

Відповідно до статті 1 пункту 1.1. Договору відповідач, за згодою позивача, зобов'язується вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання Учасником грошової суми, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми «Альянс Україна», в тому числі: а) сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адміністрування; б) організовувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, надати Учаснику відповідну суму, заявлену для придбання на умовах діяльності Програми; в) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Згідно статті 4 пункту 4.1. Договору він не є поворотною фінансовою допомогою (а.с.7).

На виконання умов договору № 211628 позивачем на рахунок відповідача було сплачено одноразовий комісійний внесок в розмірі 4 375 грн. (а.с.16). В подальшому, згідно з вимогами відповідача, позивачем, з урахуванням одноразового комісійного внеску, було сплачено загалом 10 472 грн. 25 коп., що підтверджується відповідними квитанціями на а. с. 13-16.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із

використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Оскільки ОСОБА_3 сплачував кошти не за сам товар (послугу), а за можливість одержання права на купівлю товару (отримання послуги), а ПП «Грандфінресурс», без залучення власних коштів, формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару (отримання послуги) одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Альянс Україна», діяльність відповідача є такою, що вводить споживача в оману, а укладений між сторонами договір порушує права позивачки.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. ст. 229, 230 ЦК України та застосування правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 230 ЦК України.

Колегією суддів встановлено, що оспорюваний ОСОБА_3 договір № 211628 від 06 серпня 2013 року є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», а тому необхідно обмежитись лише констатацією цього факту та застосувати наслідки нікчемності правочину.

Твердження відповідача про те, що позивач ознайомився з умовами договору, погодився із ними та при укладенні договору його волевиявлення було вільним не спростовує факту недійсності угоди через використання відповідачем нечесної підприємницької практики.

Суд першої інстанції також прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, так як у спорах про захист прав споживачів чинне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3, сплачених ним за договором коштів в розмірі 10 472 грн. 25 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. від сплати якого позивач як споживач звільнений відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Грандфінресурс» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного м. Суми від 15 липня 2013 року скасувати та ухвалите нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 10 472 грн. 25 коп., сплачених ним за Договором № 211628 від 06 серпня 2013 року.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -