Ухвала суду № 33096525, 08.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 108/11262/12Суддя у І-й інстанції: Кухарський А.І.Провадження №11/191/104/13 Суддя-доповідач: Гриценко Ю. Ф.

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого-судді - Гриценка Ю.Ф.

суддів - Іванченка О.Ю., Белоусова Е. Ф.

за участю прокурора - Лесіна С.Л.

засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

розглянувши апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Високопілля Високопільського району Херсонської області, громадянина України, освіта вища, неодруженого, що має на утримання трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю на користь держави.

Запобіжний захід залишено у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Херсон, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого ТОВ «Оптиміст», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Запобіжний захід залишено у виді підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання речових доказів, цивільного позову та судових витрат.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, виконуючи обов'язки заступника начальника ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» з інвестицій та розвитку і тим самим будучі службовою особою, маючи умисел на незаконне збагачення, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_2 скоїв спільно з останнім злочинні дії, спрямовані на вимагання та отримання від ОСОБА_5 грошових коштів у вигляді хабара при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3 згідно наказу начальника ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» № 194/л від 14 червня 2012 року був призначений з 11 червня 2012 року на посаду виконуючого обов'язки заступника начальника ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» з інвестицій та розвитку і в його службові обов'язки і завдання входило в тому числі: проведення інвестиційного менеджменту; керівництво розробленням і впровадженням інвестиційних програм підприємства; розробка інвестиційних проектів, їх техніко-економічних обґрунтувань; проведення передінвестиційних досліджень; визначення і обґрунтування зовнішніх джерел інвестицій; розробка інвестиційної політики підприємства на підставі фінансових виробничих і комерційних показників підприємства; проведення збору даних, необхідних для здійснення інвестиційної політики підприємства, здійснення оцінки громадської, соціально-економічної, екологічної та іншої ефективності інвестиційних проектів, ефективності участі в проектах; здійснення оцінки можливих комерційних ризиків, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів; визначення способів захисту інвестиційних проектів від комерційних ризиків; розробка планів реалізації інвестиційних проектів порту; подання планів інвестиційних проектів начальникові порту для узгодження; підготовка інвестиційних рекомендацій начальнику порту; представництво порту при реалізації інвестиційних проектів; координація діяльності підрозділів порту в частині впровадження інвестиційних проектів і рішень, які покращують структурні виробничі та фінансові показники роботи порту; здійснення аналізу ефективності реалізованих інвестиційних проектів; подача пропозицій при формуванні фінансового плану підприємства на поточний та наступний роки з урахуванням інвестиційних програм порту. Крім цього він мав права ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства стосовно його діяльності, представляти інтереси порту у взаєминах з кредитними установами, інвестиційними компаніями, проектними інститутами, підрядними організаціями, органами виконавчої та законодавчої влади при реалізації інвестиційних проектів; здійснювати взаємодію з керівниками структурних підрозділів порту, отримувати інформацію та документи, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків з питань розробки та реалізації інвестиційної політики підприємства; вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків і прав.

У червні 2012 року ОСОБА_3, у зв'язку з займаним ним службовим становищем, стало відомо, що на адресу ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» із заявкою на участь у конкурсі (тендері) з комерційною пропозицією по виконанню робіт з капітального ремонту пожежної сигналізації і систем мовного оповіщення людей про пожежу звернулось приватне підприємство «Торгово-монтажна компанія «Спецелектросервіс» в особі директора ОСОБА_5 і, переслідуючи бажання особистого незаконного збагачення, прийняв рішення використовувати дану обставину у своїх цілях шляхом вимагання та отримання від ОСОБА_5 хабара у вигляді грошових коштів. При цьому ОСОБА_3, достовірно розуміючи, що прийняття позитивного рішення на користь ОСОБА_5 про можливість укладення договору з приватним підприємством «Торгово-монтажна компанія «Спецелектросервіс» повністю залежить від нього, оскільки він, як виконуючий обов'язки заступника начальника порту, уповноважений представляти інтереси порту у взаєминах з підрядними організаціями, реалізуючи свій умисел на одержання від ОСОБА_5 хабара, при особистій зустрічі з ним, вказуючи на можливість свого службового становища, пред'явив ОСОБА_5 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 32 тис гривень за позитивний розгляд комерційної пропозиції приватного підприємства «Торгово-монтажна компанія «Спецелектросервіс» та надання можливості укладення відповідного договору зараз і надалі між зазначеним підприємством та ДП «Феодосійський морський торгівельний порт», та створив у ОСОБА_5 переконання про те, що позитивне вирішення даного питання можливе тільки в разі передачі йому вказаної суми грошей. Будучи поставленим в безвихідну ситуацію і отримавши переконання, що іншими можливими способами працювати та укласти договір зараз та надалі з ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» буде неможливо, ОСОБА_5 погодився з вимогою ОСОБА_3 про передачу йому коштів у якості хабара у сумі 32000 грн. ОСОБА_3 розуміючи, що він є службовою особою і його дії є незаконними, для реалізації свого наміру і зведення до мінімуму можливості бути викритим у вчиненні злочинного діяння, на початку липня 2012 року втягнув у злочинну діяльність ОСОБА_2, який не є службовою особою, вступивши з ним у злочинну змову та присвятивши його в свій план про вимагання та отримання від директора приватного підприємства «Торгово-монтажна компанія «Спецелектросервіс» ОСОБА_5 хабара, запропонував останньому вчинити дії, пов'язані з безпосереднім отриманням від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 32000 грн. В свою чергу ОСОБА_2, будучи посвяченим у злочинний план ОСОБА_3, дав на це свою згоду і йому з боку останнього було доручено спілкуватися з ОСОБА_5 від його імені та отримувати грошові кошти.

06 липня 2012 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, сприяючи ОСОБА_3 у досягненні його злочинної мети і реалізуючи єдиний з ним намір, спрямований на вимагання та отримання від ОСОБА_5 грошових коштів у вигляді хабара в сумі 32000 грн., виконуючи вказівку ОСОБА_3 і перебуваючи біля будівлі управління ДП «Феодосійський морський торгівельний порт», отримав від ОСОБА_5 для подальшої передачі ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 2000 грн., що є частиною від вимагаємої зазначеними особами хабара, та отримані грошові кошти в той же день передав ОСОБА_3 для подальшого розпорядження. Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, направленого на отримання від ОСОБА_5, шляхом вимагання, грошових коштів у вигляді хабара у сумі 32000 грн., ОСОБА_2 09 липня 2012 року, приблизно о 12 годині 45 хвилин, сприяючи ОСОБА_3 в досягненні ним злочинної мети і виконуючи його вказівки, перебуваючи біля будівлі управління ДП «Феодосійський морський торгівельний порт», шляхом вимагання, отримав від ОСОБА_5 для подальшої передачі ОСОБА_3, грошові кошти в розмірі 16000 грн., що є другою частиною раніше обумовленої суми хабара і таким чином ОСОБА_3, при пособництві ОСОБА_2, реалізуючи єдиний злочинний намір, в період з 06 липня по 09 липня 2012 року отримав від ОСОБА_5, в якості хабара, грошові кошти на загальну суму 18000 грн.

У апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених та покарання, призначеного вироком суду ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Свої вимоги мотивує тим, що вирок суду є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2 у зв'язку з м'якістю. Апелянт вважає, що судом не прийнято до уваги обставини скоєння злочину, а саме те, що ОСОБА_2 активно сприяв скоєнню злочину ОСОБА_3, для чого спеціально приїхав до м. Феодосії та отримував за це грошову винагороду.

Захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у своїй апеляції просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.3 ст.368 на ч.1 ст.364 КК України з призначенням найбільш м'якого покарання, передбаченого санкцією статті. Свої вимоги мотивує тим, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, оскільки на момент спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_5, під час якого останній запропонував йому гроші в сумі 18000 гривень, договір між підприємством ОСОБА_5 та ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» вже був узгоджений з усіма відділами порту. ОСОБА_5 вже навіть розпочав за ним роботу, тому ОСОБА_3, будучі обізнаним про ці факти, не збирався допомагати ОСОБА_5, а мав умисел на заволодіння його грошима шляхом обману. Апелянт вважає, що навіть, якщо ОСОБА_3 і хотів би допомогти ОСОБА_5, він не мав такої можливості з огляду на те, що укладання договорів та проведення тендерів не входить до його повноважень, що підтверджується його посадовою інструкцією. Тому, в цій частині на думку апелянта, судом не взята до уваги позиція Верховного суду України, викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року № 5, в якій зазначено, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання або невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, або покладених організаційно - розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків.

На думку захисника, судом безпідставно інкримінується отримання хабара у розмірі 32000 гривень, оскільки вказана сума підтверджується лише свідченнями потерпілого, який навіть не був допитаний в судовому засіданні, та повністю спростовується свідченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у яких ідеться про суму у 18000 гривень, що також підтверджується і аудіо записом, на що суд не звернув увагу.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги та залишенні апеляційної скарги адвоката без задоволення, а у судових дебатах наполягав на скасуванні судового рішення з постановленням нового вироку, яким призначити покарання ОСОБА_2 без застосування ст.75 КК України, засудженого ОСОБА_2, який просив залишити апеляцію прокурора без задоволення, а апеляцію захисника ОСОБА_4 розглянути на розсуд судової колегії, захисника ОСОБА_4, яка наполягала на задоволенні її апеляційної скарги, а апеляційну скаргу прокурора просила розглянути на розсуд судової колегії, а під час судових дебатів наполягала на зміні вироку суду і перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 з призначенням йому більш м'якого покарання, частково дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину з достовірністю випливають з матеріалів справи та ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 367 КПК 1960 року підставами для скасування вироку зокрема, є однобічність та неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, суттєве порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в обвинуваченні, пред'явленому ОСОБА_3, з яким погодився і суд першої інстанції, зробивши висновок у вироку щодо правильності кваліфікації його дій за ч.3 ст.368 КК України, вказано, що він, займаючи посаду виконуючого обов'язки заступника начальника ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» з інвестицій та розвитку і тим самим будучі службовою особою, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_2, скоїв спільно з останнім злочинні дії, спрямовані на вимагання та отримання від ОСОБА_5 грошових коштів у вигляді хабара в сумі 32 тис. гривень за позитивний розгляд комерційної пропозиції приватного підприємства «торгово-монтажна компанія «Спецелектросервіс» по виконанню робіт з капітального ремонту пожежної сигналізації і систем мовного оповіщення людей про пожежу, та надання можливості укладення відповідного договору зараз і надалі між зазначеним підприємством та ДП «Феодосійський морський торгівельний порт».

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_5, наданих ним на досудовому слідстві та оголошених під час судового розгляду в суді першої інстанції, у травні 2012 року він подав пакет документів на участь у конкурсі на виконання капітального ремонту пожежної сигналізації та системи мовного оповіщення людей про пожар. У подальшому, він прибув до Феодосійського морського торгівельного порту, де мав розмову з помічником начальника порту ОСОБА_6, який пояснив йому, що він нібито дійсно виграв конкурс, але договір буде підписаний лише після того, як він (ОСОБА_5) переговорить з новим помічником начальника порту ОСОБА_3, який відповідає за фінансові питання порту та який взяв під особистий контроль усі договірні комерційні процедури. Також ОСОБА_6 пояснив, що за підписання та виконання процедури чи комерційної угоди необхідно заплатити матеріальну винагороду «відкат» в розмірі 20-30 % від загальної суми оплати по угоді. Після цього він зустрівся з ОСОБА_3 та під час спілкування з яким останній став вимагати у нього суму в 28000 гривень у якості «відката» в розмірі 20% від загальної суми оплати за договори по капітальному ремонту пожежної сигналізації та системи мовного оповіщення людей про пожежу, при чому вказана сума повинна бути виплачена ОСОБА_5 в 2 етапи по 14000 гривень, суму в 1650 гривень - у якості «відката» в розмірі 20% від суми оплати за вже укладену угоду по обслуговуванню пожежної сигналізації. Приблизно 15 червня 2012 року йому подзвонив начальник постачання порту ОСОБА_7, та запропонував йому прийняти участь у конкурсі на поставку і продаж Феодосійському порту 34 вогнегасників та добавив, що керівництво порту в особі ОСОБА_3 буде вимагати з нього «відкат» в сумі 20 % від загальної суми оплати. Під час телефонної розмови він спитав у ОСОБА_3 про вогнегасники, на що останній пояснив, що дійсно гроші в сумі 2000 гривень йому необхідно додати до загальної суми хабара та привезти йому. Таким чином на наступну зустріч ОСОБА_5 повинен був привезти суму в 18000 гривен, яка складалась з 2000 гривень - в якості хабара за угодою про обслуговування пожежної сигналізації, 2000 гривень - в якості хабара за угодою про продаж вогнегасників, 14000 гривень - в якості хабара за перший етап переводу грошей за угодою про капітальний ремонт пожежної сигналізації та системи мовного сповіщення.

Однак суд першої інстанції, оголосивши в судовому засіданні вказані покази, під час судового розгляду не перевірив фактів проведення відповідних конкурсних торгів на ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» взагалі, не з'ясував точних дат їх початку та закінчення, не долучив жодного документу та не допитав жодних осіб, на яких вказує у своєму допиті потерпілий та інших посадових осіб, які входили у склад конкурсного комітету з обставин участі в ньому «торгово-монтажної компанії «Спецелектросервіс», та з урахуванням цього не проаналізував яку роль в проведенні конкурсних торгів виконував ОСОБА_3, чи мав він можливість згідно до своїх посадових повноважень яким-небудь чином впливати на рішення конкурсного комітету, з огляду на те, що він до нього особисто не входив. Також залишилося не з'ясованим, коли саме відбулася перша зустріч потерпілого ОСОБА_5 з ОСОБА_3, під час якої останній, зі слів потерпілого, почав вимагати хабар, не перевірена їх спроможність з урахуванням того, що ОСОБА_3, згідно наказу ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» №194/л від 14.06.2012 року, був призначений виконуючим обов'язки заступника начальника порту з інвестицій та розвитку лише 11 червня 2012 року (т.2, а.с.167). З огляду на це також не з'ясовано який вплив міг здійснити ОСОБА_3, на прийняття позитивного рішення за договорами про капітальний ремонт систем сигналізації та мовного оповіщення, що інкримінується йому в обвинуваченні, в той час як вказані договори пройшли перші узгодження вже 13 червня 2013 року та були остаточно укладені сторонами 22 червня 2012 року, тобто за два тижні до того моменту коли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали першу частину грошей в сумі 2000 гривень від ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_3 у склад осіб, які узгоджували вказані договори, особисто не входив,

Таким чином, суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України не врахував положень постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», а саме те, що одержання хабара означає прийняття службовою особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Тобто відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Разом з тим, оскільки одержання хабара є корисливим злочином і його предмет має виключно майновий характер, колегія суддів вважає, що при кваліфікації дій особи як отримання хабара у значному розмірі обов'язковому дослідженню та доказуванню підлягає сума хабара, на одержання якого мав умисел злочинець.

Так, вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 і ОСОБА_2 інкримінується умисел на отримання хабара в сумі 32000 гривень, який був встановлений та підтверджується лише свідченнями потерпілого ОСОБА_5, згідно до яких до неї також входить сума в 2000 гривень - в якості хабара за продовження договору по обслуговуванню пожежної сигналізації та 2000 гривень - в якості хабара за укладення договору про поставку та продаж порту 37 вогнегасників. Проте ці факти залишились поза увагою суду та не були належним чином перевірені під час судового розгляду, тому, відповідно, не знайшли свого відображення у вироку суду, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було інкриміновано вимагання хабара в сумі 32 000 гривень лише за позитивний розгляд комерційної пропозиції приватного підприємства «Торгово-монтажна компанія «Спецелектросервіс» по виконанню робіт з капітального ремонту пожежної сигналізації і систем мовного оповіщення людей про пожежу та надання можливості укладення договору з цього питання.

Таким чином, в обвинуваченні, пред'явленому ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України, не зазначено, які саме конкретні дії він мав виконати чи не виконати в інтересах ОСОБА_5, не вказано яким чином обвинувачений міг використати надану йому владу чи службове становище, а також залишилось не з'ясованим, яку саме суму хабара він мав умисел отримати та за що саме.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу і на те, що, як вбачається з матеріалів справи, на період інкримінованих ОСОБА_3 злочинних дій, передбачених ч.3 ст.368 КК України, він згідно наказу ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» №247/л від 07.07.2012 року був звільнений з займаної посади за власним бажанням (т.2 а.с.181). Цей факт перевірявся органом досудового слідства та за результатами було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (т.2, а.с.192-195), в мотивувальній частині якої було зроблено висновок про те, що процедура звільнення ОСОБА_3 проведена належним чином та без порушень, в хронологічній послідовності. Тобто, на момент передавання другої частини грошей, а саме 09.07.2012 року, ОСОБА_3 вже не був службовою особою, на що він звертав увагу суду будучи допитаним під час судового розгляду, де пояснював, що не мав наміру та можливості якимось чином допомагати ОСОБА_5 або навпаки заважати йому, а лише хотів заволодіти його грошима шляхом обману, оскільки на момент прийняття першої суми грошей він звільнявся з роботи.

Однак ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, який зробив у вироку висновок, що цей факт не впливає на кваліфікацію дій підсудних, оскільки ОСОБА_3 розпочав виконувати дії спрямовані на отримання хабара будучи службовою особою, не врахувавши при цьому вказівки Верховного суду України, який у п.1 своєї постанови N 5 від 26 квітня 2002 року звертав увагу судів на те, що згідно з чинним законом відповідальність за одержання хабара можуть нести лише службові особи.

Наведене свідчить, що судом першої інстанції судове слідство проведено поверхово, висновки суду зроблені без всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та належного дослідження всіх доказів, а вирок містить неконкретне обвинувачення, що, згідно з п.3 ч.2 ст.370 КПК 1960 року, порушує право обвинуваченого на захист та тягне за собою скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути всі вказані в ухвалі недоліки, встановити всі обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, витребувавши та дослідивши в судовому засіданні всі необхідні документи, допитавши всіх свідків та, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу на те, що якщо під час нового судового розгляду кваліфікація дії обвинувачених за ознаками ч.3 ст.368 КК України все ж знайде своє підтвердження, суду необхідно врахувати вимоги ч.4 п.13 постанови Пленуму Верховного суду України N5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», згідно до якої, якщо при умислі службової особи на одержання хабара у великому або особливо великому розмірі нею було одержано з причин, що не залежали від її волі, лише частину обумовленого хабара, вчинене належить кваліфікувати як замах на одержання хабара у розмірі, який охоплювався її умислом. Тобто на думку колегії суддів, при наявності умислу обвинувачених на отримання 32000 гривень та фактичного отримання лише 18000 гривень, як вказано у вироку, вважати їх дії як закінчений склад злочину є недоречним.

Оскільки вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою судового слідства, яка виразилася у неконкретності обвинувачення, колегія суддів, враховуючи вимоги ч.3 ст.374 КПК 1960 року, вважає недоцільним перевірку доводів апеляційної скарги прокурора стосовно м'якості покарання,призначеного ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 367, 368, 369, 370, 374, 377 КПК 1960 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2013 року скасувати, а кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України повернути на новий судовий розгляд в той же суд у іншому складі.

Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без змін, а саме ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, а ОСОБА_2 - підписки про невиїзд.

СУДДІ:

Гриценко Ю.Ф. Іванченко О.Ю. Белоусов Е.Ф.